Основні етапи розвитку плоского офсетного друку

Плоский (літографський) спосіб друку стараннями Алоїзія Зенефельдера з'явився в Німеччині наприкінці

XVIII ст. У 1797 р. вперше цим способом було віддруко­
вано зображення, виконане пером на гладкому камені.
У 1798 р. було здійснене перше вдале переведення зобра­
ження з мідної гравюри на камінь. А у 1799 р. вперше
з'явилася техніка гравіювання на камені, а також був за­
стосований спосіб рисування на камені жирним олівцем.

У плоскому друці друкарські та пробільні елементи знаходяться в одній площині, а поділ їх грунтується на вибірковому змочуванні друкарських елементів форми фарбою та незмочуванні нею пробільних елементів. Та­ким чином, принцип розділення друкарських та пробільних елементів на формі не просторовий, як у високому та гли­бокому способі друку, а фізико-хімічний. Тому сам Зене-фельдер називав свій спосіб друкування «хімічним».

Коли Алоїз Зенефельдер відкрив друкарські властивос­ті літографського каменю та розробив нову технологію виготовлення друкарських форм, в його розпорядженні ще не було спеціального друкарського пристосування для отримання літографських відбитків, тому він використову­вав для цього станок подібний до металографського. Отри­мання відбитка на такому станку забезпечувалось «протя­гуванням» каменю між двома циліндрами. Пізніше тиск верхнього циліндра (вальця) був замінений тиском дере­в'яного бруска з закругленим ребром. Це брусок був на­званий рейбером (від німецького reiben — терти).

До початку XIX ст. Зенефельдером, а пізніше багать­ма іншими винахідниками були сконструйовані різні види спеціальних станків для літографського друку. У 20-ті pp.

XIX ст. існувало більше п'ятнадцяти типів таких станків.
Конструкцію одного з літографських станків бачимо на
рис. 1.1, де: / — талер; 2 — зубчата передача; 3 — руко­
ятка; 4 — механізм преса; 5 — важіль; 6 — пружина.