Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

«ученням платника за рахунок грошових коштів, розміщених на його рахунку в цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо ін­ший строк не передбачений договором або звичаями ділового оборо­ту (ч. 1 ст. 1089 ЦК). Наведене поняття дозволяє зробити висновок, що розрахункам із застосуванням платіжних доручень притаманні наступні ознаки: переказ здійснюється за рахунок коштів платника; переказ здійснюється банком на рахунок, вказаний платником; пере­каз здійснюється в строк, встановлений законом чи відповідно до нього, якщо сторони договору банківського рахунка не передбачили більш короткий строк виконання переказу.

Положення ч. 2 ст. 1089 ЦК поширюються на фізичних осіб, які використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних (депозитних) рахунків зпдно з режимом використання цих рахунків, що встановлені нормативно-правовими актами НБУ з питань порядку відкриття та використання рахунків, без будь-яких підтвердних документів. Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, пе­рераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

Зміст платіжного доручення та поданих разом з ним розрахунко­вих документів та їх форма повинні відповідати вимогам закону і встановленим відповідно до нього банківським правилам. Для здійс­нення переказу платник подає в банк доручення на бланку відповід­ної форми. Доручення вважається дійсним протягом десяти кален­дарних днів з дати його виписування. Причому день оформлення пла­тіжного доручення не враховується.

Згідно із п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ гро­шей в Україні» під платіжним дорученням розуміють розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій устано­ві - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отриму­вача. Згідно з Інструкцією під платіжним дорученням розуміють -розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної су­ми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Можна зроби­ти висновок, що ці поняття тотожні, але поняття, яке міститься в Ін­струкції, є більш конкретизованим. Так, наприклад, з першого понят­тя можна зробити висновок, що доручення платник може надати у будь-якій формі, у тому числі й в усній. Друге поняття конкретизує його і вимагає від платника письмового доручення банку. Це не супе­речить ЦК (ч. 1 ст. 1090). Однак платник може надавати доручення