Недоговірні зобов язання

криває зміст поняття «порушення суб'єктивних цивільних прав». Крім того, наведена точка зору стосовно підстав виникнення зобов'я­зання з відшкодування шкоди носить досить віддалений від розгляду­ваного питання характер. Аналогічними недоліками страждає і точка зору, відповідно до якої підставою виникнення зобов'язання з від­шкодування шкоди визнається правопорушення, тобто протиправна і винувата поведінка заподіювача шкоди¹, внаслідок якої порушують­ся особисті немайнові та майнові права потерпілого.

При визначенні підстав виникнення недоговірного зобов'язання з відшкодування шкоди слід виходити з наступного.

Відповідно до загальної норми ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання, у тому числі і недоговірні з відшкодування завданої шкоди, виникають з під­став, встановлених ст. 11 ЦК, із змісту якої випливає, що кожна із пе­редбачених нею підстав має назву юридичного факту. Виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди грунтується, зрозуміло, на фак­тах завдання цієї шкоди. Оскільки завдана шкода може мати майно­вий характер чи бути тільки моральною, то згідно з п. З ч. 2 ст. 11 ЦК припускається два різновиди підстав виникнення зобов'язань з від­шкодування шкоди: а) завдання майнової (матеріальної) шкоди; б) за­вдання моральної шкоди іншій особі. Таким чином, підставами ви­никнення зобов'язання з відшкодування шкоди визнаються фак­ти завдання шкоди майну фізичної або юридичної особи чи зав­дання моральної шкоди.

Від підстав слід відрізняти умови відшкодування шкоди. На від­міну від підстав, як фактів, передбачених законом і породжуючих відповідне цивільно-правове явище (зобов'язання з відшкодування завданої шкоди), умовами визнаються ознаки, якими ці підстави характеризуються і які випливають із закону. Тому не випадково дослідники їх визначають як нормативні вимоги, яким у кожному конкретному випадку повинна відповідати підстава (юридичний факт) і за відсутності яких не можуть виникати відповідні право­відносини, оскільки цей факт не набуває значення юридичного*.

Як вже зазначалося, в зобов'язаннях з відшкодування шкоди їх по­роджуючим фактом є протиправна поведінка (дія, бездіяльність) - за­вдання майнової (матеріальної) або завдання моральної шкоди іншій особі. У деяких випадках обов'язок відшкодувати завдану шкоду ви­никає за наявності вини в поведінці заподіювача шкоди. У інших -для визначення обов'язку з відшкодування шкоди слід враховувати правила спеціального закону. Інколи обов'язок з відшкодування шко­ди може виникати незалежно від вини і навіть без вини заподіювача шкоди. З урахуванням цього умови виникнення зобов'язання з від­шкодування шкоди поділяються на дві групи: загальні і спеціальні.

¹ Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украины: Учеб. - Харь­
ков, 2004. - С. 809.

² Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в совет­
ском гражданском праве: Учеб. пособ. - Л., 1983. - С. 56.

До загальних умов виникнення зобов'язань з відшкодування шко­ди належать: а) шкода; б) протиправність поведінки заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведін­кою правопорушника і її результатом - шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

Зазначені умови визнаються загальними тому, що їх наявність не­обхідна в усіх випадках завдання шкоди для позитивного вирішення питання щодо її відшкодування, за винятком тих, стосовно яких за­кон встановлює спеціальні вимоги, розширюючи чи обмежуючи пе­релік зазначених умов (наприклад, у разі завдання ядерної шкоди за­кон встановлює межі відшкодування завданої шкоди незалежно від вини оператора ядерної установки).

Шкода як загальна умова виникнення зобов'язання з її від­шкодування визнається такою за тієї причини, що у разі її відсутно­сті питання про її відшкодування не виникне. Мабуть тому деякими авторами шкода визнається як підстава деліктної відповідальності; мовляв, якщо вочевидь наявність шкоди, то некоректно вести мову, що вона (шкода) є умовою відповідальності за неї¹.

Тлумачення шкоди як підстави виникнення зобов'язання з її від­шкодування уявляється уразливим, оскільки воно призводить до ото­тожнення шкоди як результата протиправної поведінки правопоруш­ника з самою його поведінкою - завданням шкоди. Завдання шкоди як юридичний факт, породжуючий право потерпілого вимагати її відшкодування, і обов'язок правопорушника це відшкодування здійснити, безумовно, пов'язані між собою, але вони не тотожні..

Шкодою є одна із умов виникнення обов'язку з її відшкодування і вона означає сукупність несприятливих для особи, якій вона завда­на, особистих немайнових, а також майнових наслідків, що ви­никли у разі порушення суб'єктивних цивільних прав фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК підлягає відшкоду­ванню як майнова, так і моральна шкода, якщо вона була завдана не­правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юри­дичній особі. Тому можна зробити висновок, що загальне поняття шкоди є збиральним і за своїм обсягом воно торкається як особистої немайнової, так і майнової сфер потерпілого, тобто його немайнових та майнових благ, ушкоджених внаслідок дій чи бездіяльності з боку інших осіб.

Майновою визнається шкода, яку можна оцінити у грошовому ек­віваленті. При її відшкодуванні спрацьовує принцип повного відшко­дування.