Недогов1рні зобов 'язлння

товлювачем товару, виконавцем роботи (послуги), чи ні. Право вима­гати відшкодування шкоди зберігається за потерпілим протягом вста­новлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, - протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання робіт (надання послуг).

Недоговірний інститут з відшкодування шкоди, завданої вна­слідок недоліків товарів, робіт (послуг), в основних своїх ідеях пере­кликається із Законом «Про захист прав споживачів». Однак, якщо цей Закон має на увазі захист прав та інтересів тільки певної групи осіб, а саме осіб фізичних, які з продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем роботи (послуги) пов'язані відповідним договором (під­ряду, про надання послуг, купівлі-продажу тощо), то в зобов'язаннях з відшкодування шкоди правом на захист порушених прав можуть скористатися також і юридичні особи. Крім того, якщо за названим Законом право на відшкодування шкоди належить фізичній особі, яка придбала товар чи замовила виконання робіт (надання послуг) тільки в споживчих цілях, тобто для задоволення власних потреб, не пов'я­заних з підприємницькою діяльністю, то за правилами про відшкоду­вання шкоди в умовах недоговірних правовідносин юридичного зна­чення не має ціль придбання товару чи замовлення робіт (послуг).

З цього однак не випливає висновок, що у зв'язку з Законом «Про захист прав споживачів» і положеннями статей 1209-1211 ЦК існує конкуренція норм. У іх співвідношенні вбачається, що законодавець припускає конкуренцію договірного і недоговірного позовів. Тому лише потерпілий має право вирішувати, який із позовів обрати у разі необхідності судового захисту цивільного права.

За вибором потерпілого визначається також особа, яка має відшко­дувати шкоду, завдану йому внаслідок недоліків товару, Відповідаль­ними за таку шкоду можуть бути продавець або виготовлювач това­ру. Це також стосується випадку, коли шкода була потерпілому завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром. У даному разі відшко­дування шкоди здійснюється продавцем або виготовлювачем товару за вибором потерпілого. Однак якщо було завдано шкоди у зв'язку з недоліками робіт (послуг), то відшкодування такої шкоди повинно здійснюватися тільки виконавцем робіт або послуг (ст. 1210 ЦК).

Виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1209 ЦК завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) шкода відшкодовується потерпілому незалежно від того, чи перебував потерпілий з продав­цем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) у договірних відносинах, можна зробити висновок, що право вимагати відшкоду­вання шкоди належить не тільки безпосереднім покупцям товару чи замовникам робіт (послуг). Таке право може належати і стороннім особам, які товар не купували і робіт (послуг) не замовляли. Наприк­лад, фізична особа придбала за договором роздрібної купівлі-прода­жу у підприємця електроприбор, який при включенні вдома загорівся

і внаслідок пожежі була завдана шкода не тільки тому, хто придбав товар (покупцеві), а й його сусідам або іншим стороннім особам.

Специфіка недоговірних зобов'язань з відшкодування шкоди, зав­даної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), полягає, по-перше, в тому, що вони виникають за наявності будь-яких недоліків, незалежно від причини їх виникнення (рецептурних, технологічних чи конструк­тивних тощо). По-друге, обов'язок з відшкодування шкоди настає не тільки за шкоду, викликану недоліками товару, робіт (послуг), але та­кож і за неповну чи недостовірну інформацію про товар, роботу (по­слугу). Причому, по-третє, потерпілому відшкодовується шкода, зав­дана йому внаслідок того, що він не був попереджений про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі не­виконання цих дій. По-четверте, обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), залишається за продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) також у випадку порушення ними вимог закону щодо обов'язкового вста­новлення строку придатності товару, роботи (послуги). По-п'яте, від­шкодування цієї шкоди не залежить від вини продавця, виготовлю­вача товару, виконавця робіт (послуг). Звільнення останніх від обо­в'язку з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), можливе тільки в двох наступних випадках: а) якщо продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) доведуть, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили; б) що шкода ста­ла наслідком допущеного потерпілим порушення правил користуван­ня або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

У зв'язку з останньою обставиною постає одразу питання щодо ви­ни потерпілого в тому, що правила користування або зберігання това­ру (результатів робіт, послуг) не були ним дотримані, а саме: яка фор­ма вини потерпілого у даному разі має братися до уваги? Уявляється, що відповідь на поставлене питання знаходиться у загальній нормі ст. 1193 ЦК, відповідно до якої тільки умисел потерпілого може стати умовою звільнення відповідальної за шкоду особи від обов'язку з її відшкодування. Стосовно ж грубої необережності потерпілого в по­водженні його з товаром (результатами робіт, послуг), то розмір від­шкодування може бути тільки зменшений. Проста необережність по­терпілого у даному разі юридичного значення не має і вона не під­лягає врахуванню при вирішенні питання щодо відшкодування шко­ди, завданої йому внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).