Розділ XVI недоговірн1 зобов язання

сів потерпілого. Стан набувача майна, збереженого за рахунок іншої особи, вважається неправомірним, в силу чого він і повинен поверну­ти його.

Суб'єктами зобов'язання є особа, яка безпідставно набула або збергла майно (боржник), і особа, яка має право на отримання від боржника безпідставно набутого або збереженого (кредитор). Ними можуть бути як фізичні особи, в тому числі недієздатні, так і юридич­ні особи незалежно від характеру їх правосуб'єктності.

Об'єктом зобов'язання внаслідок безпідставно набутого майна є дії безпідставно збагатілої особи (боржника) щодо повернення поте­рпілому (кредитору) безпідставно набутого або збереженого.

Змістом даного зобов'язання є право потерпілого вимагати по­вернення безпідставного збагачення (в натурі або шляхом компенса­ції) від безпідставно збагатілої особи та обов'язок останньої поверну­ти отримане (збережене) майно потерпілому.

Закон відрізняє два засоби виникнення безпідставних вигід у од­нієї особи за рахунок іншої: безпідставне набуття та безпідставне збе­реження майна. Відповідно до цього виділяють і два види зобов'я­зань з безпідставного набуття майна.

Набуття майна взагалі передбачає набуття будь-якого майнового права. Безпідставне набуття має місце, коли майно надходить до сфе­ри набувача без виникнення права на нього або з виникненням права, але без достатньої для цього підстави (наприклад, коли майно зберег­лося, але вже змішалося із майном набувача і не може бути відокрем­лене з однорідних речей).

На відміну від набуття, яке завжди передбачає збільшення майна набувача, при безпідставному збереженні обсяг його майна зали­шається таким самим як і раніше, хоча і повинен був зменшитися, як­що б не настав певний юридичний факт, який потяг зобов'язання, що розглядається.

Зобов'язання з безпідставного набуття майна схоже з деліктним зобов'язанням. Відмінність між зобов'язаннями із заподіяння шкоди та із безпідставного набуття майна полягає у підставах їх виникнен­ня. Підставою виникнення зобов'язання із заподіяння шкоди є делікт (правопорушення). Безпідставність же набуття майна спирається на різноманітні факти, в тому числі й на правомірні вчинки, події, пове­дінку тварин тощо. У зв'язку з цим, за винятком випадків, передбаче­них законом, зобов'язання із заподіяння шкоди виникають тільки з вини її заподіювача. Для виникнення ж зобов'язань, встановлених ст. 1212 ЦК, має значення сам факт безоплатного переходу майна від однієї особи до іншої або збереження майна однією особою за раху­нок іншої за відсутності для цього правових підстав.

Вказані зобов'язання мають відмінність і за суб'єктним складом. У зобов'язаннях із заподіяння шкоди поряд з особою, зобов'язаною до її відшкодування, завжди є і конкретний потерпілий - кредитор, на користь якого і відбувається відповідне стягнення. При безпідставно-

НЕДОГОВІРН1 ЗОБОВ ЯЗАННЯ _____________________________________ 547

му набутті майна такого потерпілого може і не бути, тоді безпідстав­но набуте майно підлягає стягненню в доход держави. Крім того, при безпідставному набутті майна боржник завжди є збагатілою особою. У випадках же заподіяння шкоди боржником нерідко виступає не сам заподіювач шкоди, а третя особа, на яку закон покладає обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.

Відмінність зобов'язань, які розглядаються, полягає і у їх змісті. Зо­бов'язання із заподіяння шкоди забезпечують відновлення майнового становища потерпілого в тому стані, в якому він перебував до правопо­рушення, до повного відшкодування. У цьому випадку відшкодування дорівнює шкоді. При безпідставному набутті немає відповідності май­нової вигоди набувача втратам потерпілого: останньому шкода відшко­довується тільки у тому обсязі, в якому боржник збагатів.

Нарешті, різною є і юридична природа відновлюючих заходів у порівнювальних зобов'язаннях. Відшкодування шкоди за правилами гл. 82 ЦК звичайно є мірою відповідальності, в той час як обов'язок особи, яка безпідставно набула майно, повернути набуте або збере­жене потерпілому не є мірою відповідальності, оскільки боржник не несе ніяких майнових втрат.

Безпідставне набуття майна може траплятися і у договірних відно­синах, але це не змінює його недоговірної природи, бо відносини, які охоплюються ст. 1212 ЦК, виникають за межами обов'язків за догово­ром, їх підставою є не договір, а інші юридичні факти - односторонні правочини, фактичні дії, юридичні вчинки тощо, які не складають зміст обов'язку сторони за договором. '^ч

Відносини з безпідставного набуття або збереження майна мають широку сферу застосування. Вони являють собою універсальний ін­ститут захисту цивільних прав і (якщо інше не передбачено ЦК, ін­шими законами або правовими актами і не випливає із сутності відпо­відних відносин) застосовуються до всіх вимог щодо повернення безпідставно набутого майна незалежно від підстав його виникнення. Ці відносини межують із вимогами про повернення виконаного за не­дійсним правочином, а також за неукладеним договором; витребу­вання майна власником із чужого незаконного володіння тощо.

Обсяг відшкодування. Зміст вимог визначається характером та розміром безпідставно набутого або збереженого і залежить від мож­ливості повернення цього майна в натурі. Якщо така можливість існує, майно, яке безпідставно набуте, повинно бути повернено по­терпілому в натурі (ч. 1 ст. 1213 ЦК). За відсутності такої можливості компенсується його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК). Якщо б індивідуально визначена річ, що була безпідставно набута, збереглася в натурі, вона не увій­шла б до складу майна набувача, і він не став би її власником. В той же час її власник не втратив свого права на річ і може витребувати її за правилами віндикації (статті 387-390 ЦК). Винятки складають ви­падки повернення майна, отриманого за підстав, які згодом відпали,