Завдання для самоконтролю знань

1. До причин виникнення й росту державного боргу України не відносяться:

а) циклічні спади й автоматичні стабілізатори;

б) збільшення державних витрат без підвищення державних доходів;

в) розширення приватизаційних процесів;

г) стабілізація фінансової системи.

2. За обсягами сум заборгованості виділяють:

а) капітальний і поточний внутрішній борг;

б) прямий і непрямий внутрішній борг;

в) основний і похідний внутрішній борг;

г) державний і міжнародний.

3. Відповідно до Бюджетного кодексу України основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати:

а) 50% фактичного річного обсягу ВВП;

б) 60% фактичного річного обсягу ВВП;

в) 70% фактичного річного обсягу ВВП;

г) 80% фактичного річного обсягу ВВП.

4. До методів управління державним боргом можна віднести:

а) конверсія, консолідація, обмін за прогресивним співвідношенням, анулювання боргу, уніфікація;

б) конверсія, консолідація, уніфікація, викуп боргу, анулювання боргу, відстрочка погашення боргу, обмін за регресивним співвідношенням;

в) викуп боргу, продаж боргу, відстрочка погашення боргу, зниження заборгованості;

г) конверсія, обмін за прогресивним співвідношенням, анулювання боргу, відстрочка виплати боргу.

5. Зміна умов позик, пов'язаних з їхніми строками, - це:

а) обмін за прогресивним співвідношенням;

б) консолідація;

в) конверсія;

г) уніфікація.

6. Уніфікація – це:

а) зміна прибутковості позики;

б) обмін за прогресивним співвідношенням;

в) об'єднання декількох позик в одну;

г) відмова від виплати боргів.

7. Державний кредит виконує такі функції:

а) розподільна й регулююча;

б) фіскальна й регулююча;

в) розподільна й фіскальна;

г) стимулююча і регулююча.

8. Залежно від забезпеченості боргових зобов'язань виділяють:

а) заставні й беззаставні позики;

б) внутрішні й зовнішні позики;

в) виграшні й процентні позики;

г) державні і місцеві позики.

9. Право на здійснення державних внутрішніх і зовнішніх позик у межах і на умовах, передбачених Законом про Державний бюджет України, має держава в особі:

а) Міністра економіки України;

б) Президента України;

в) Міністра фінансів України;

г) органів місцевого самоврядування.

10. Рефінансування державного боргу - це:

а) зміна прибутковості позик;

б) виплата боргу за рахунок золотовалютних резервів країни;

в) погашення боргу за рахунок продажу облігацій зовнішньої позики;

г) погашення минулого державного боргу шляхом випуску нових позик.

11. Досягнення прозорості механізму уточнення й використання внутрішнього державного боргу, а також відображення його в обліку відповідно до міжнародних стандартів є:

а) предметом складання звітності з внутрішнього державного боргу;

б) об'єктом складання звітності з внутрішнього державного боргу;

в) завданням складання звітності з внутрішнього державного боргу;

г) метою складання звітності з внутрішнього державного боргу.