Острозька та Дерманська друкарні

Матеріал до семінарського заняття № 6

ТЕМА 13.Українські друкарні кінця та рукописна книга у ХVІ–ХVІІ ст.

1. Острозька та Дерманська друкарні.

2. Діяльність друкарні Львівського братства уХУІ-ХУІІ ст.ст.

3. Початок книгодрукування в Києві.

4. Первістки лаврського книговидання. Найвідоміші діячі лаврського осередку.

5. Київська друкарня в часи правління Лаврою архімандрита Петра Могили.

Острозька та Дерманська друкарні.

Справа в тому що до ХУІ столітті Острог став відомим осередком українського національно-освітнього руху, і заслуга цьому належить Костянтину Острозькому. У різні часи далеко не однозначно оцінювали історики цю неординарну постать. Одні підносили його заслуги перед українським народом до рангу найвидатніших провідників нації, інші ставили йому в провину визискування народу, безмірне багатство.

В описуваній досі історії українського друкарства роль князя острозького незаслужена применшена. В усіх російських радянських виданнях чи не найвидатніший шедевр українського друкарства – Острозька біблія- згадується лише в контексті його друкаря Івана Федорова. Але друкувалася вона за ініціативою і безпосередньою участю саме князя Острозького. Він захистив Федорова, коли його почали притіняти після випуску 1574 Апостола у Львові в Острозі. І саме за його ініціативою було створено Острозьку друкарню і зібрано з усього світу кращих біблійних оригіналів та перекладачів.

Після виходу у світ Біблії друкування в Острозі на певний час припинилося. Тривала редакційно-літературна праця, планувалося підвищення наукового рівня школи.

Друкарня в Острозі запрацювала тільки після того, як було підготовано до друку фундаментальні видання творів візантійських богословів. Першим після Біблії датованим острізьким виданням стала велика за обсягом (302 паперові аркуші) "Книга о постничестві" Василія Великого з датою 3 березня 1594 р

. У жовтні 1596 р. в Бересті відбулися собор ієрархів, що прийняли унію, і православний собор, який її засудив, Отже, планувалося видання матеріалів Берестейського собору грецькою та церковнослов’янською мовами. Проголошення в 1596 р. Берестейської церковної унії поставило перед Острізькою друкарнею нові завдання. У книзі опубліковано низку документів про підготовку унії й проведено думку, що унія не тільки суперечить інтересам православної церкви, але й може мати небезпечні наслідки для польської держави.

Того ж 1598 року, як показує аналіз примірників ¹⁶, видано написану десять років перед тим збірку ("книжицю") 1588 р. із шести розділів. Її укладачем і автором частини матеріалів був Василь Суразький-Малющицький, який назвав себе просто Василієм ¹⁷. Твір присвячувався, насамперед, полеміці з католицькими богословами з догматичних питань, другорядне місце займає полеміка з протестантами..

Спрямована проти церковної унії нова "Книжиця" з десяти розділів, що вийшла у 1598 р. і містила вісім листів патріарха александрійського Мелетія Пігаса, лист князя К.-В. Острозького й анонімний ("від афонських монахів") лист князеві Острозькому Івана Вишенського — єдину прижиттєву публікацію одного з творів цього видатного письменника

Оскільки вже з весни 1603 р. друкарня працювала в Дермані (тут у квітні цього року почали друкувати Октоїх), слід визнати дерманським виданням "Ламент дому княжат Острозских над зешлим c того світа ясне освецоним княжатем Александром Константиновичом кнежатем Острозским воєводою волинским" ³¹. Вказана на титульному аркуші дата 2 грудня 1603 р. означає не дату видання, як гадали раніше бібліографи, а дату смерті князя Олександра Костянтиновича Острозького. Книжка, очевидно, вийшла до дня похорону, призначеного на 23 лютого 1604 року ³². Ймовірно, автором був Дем’ян Наливайко, який керував видавничими справами в Дермані. Саме він написав післямову дерманського Октоїха 1604 р., в якому також йшлося про смерть князя Олександра. Характерна риса цієї післямови, як і ряду інших праць Д. Наливайка, — паралельні український і церковнослов’янський тексти. В редагуванні Октоїха брали участь Ісакій Борискович, який знав грецьку мову ³³, та Йов Княгиницький.

Розвивати книговидання у невеликому тоді монастирі, далеко від центрів міського ремесла, було складно. 1606 року в Острозі виходить Требник ("Молитовник имЂя в себЂ церковная послЂдованія") з передмовою Дем’яна Наливайка українською мовою, у 1607 р. — двомовний (церковнослов’янсько-український) збірник "Лікарство на оспалий умисл чловічий", до якого входили передмова Дем’яна Наливайка (можливо, саме він перекладав матеріали збірника), " Порівняно незначний розмах роботи друкарні показує, що не так вже й багато засобів виділяв для неї старий князь Острозький. А після його смерті у 1608 р. сталося те, чого боялися видавці, коли намагалися перенести книговидання до Дермані. За нового власника Острога Януша Острозького вдалося добитися дозволу лише для однієї (та й то лише такої, що могла бути самоокупною) книги — Часослова з Місяцесловом 1612 р. ³⁸ Того ж 1612 року Януш Острозький почав впроваджувати в своїх володіннях церковну унію ³⁹, і цілком логічно пов’язати з цим припинення саме тоді діяльності православної друкарні. Залишилися невиданими ряд праць острізького гуртка: "Номоканон или Книга церковных правил 1593 года отлично чисто писан в Остроге Григорием Голубниковым" (так рукопис названо в російськомовному каталозі однієї із збірок) ⁴⁰, "Пчола", перекладена 1599 р. у Дермані з грецького видання ⁴¹,

Ні в 20-і, ні в 30-і роки XVII ст. не було можливості відновити друкарню в Острозі, хоч тут і в той час діяли здібні літератори та знавці книговидання — згадуваний Стефан Смотрицький, Іван Підвисоцький (Бережанський) Зареєстровано 28 видань Острізької друкарні за весь час її існування, загальним обсягом 1527 паперових аркушів. З них лише сім літургійні (за обсягом 28,9% продукції друкарні), причому в число літургійних включено і Часослови, хоча вони використовувалися також для навчання грамоти.