Тема 6. Психологічна корекція

Лекція – 2 год.

Семінарське заняття — 2 год

Ключові слова: норма психічного розвитку, рівні норми психічного розвитку, нейропсихологічний рівень, загальнопсихологічний рівень, віково-психологічний рівень, позиції орієнтації на клієнта.

Мета заняття: Створити у студентів поняття про основні закономірності психологічної корекції як сфери діяльності практичногоь психолога, актуалізуючи знання, набуті ними під час вивчення предмету «Вступ до спеціальності». Створити у студентів чітке уявлення про критерії та рівні такої базової для психологічної корекції категорії як психічна норма. Оглядово розглянути корекційні міроприємства, які застосовуються на кожній стадії порушення психічної норми.

Відпрацювати питання до семінарського заняття:

1. Рівні аналізу психологічної норми, які використовує практичний психолог перед вирішенням завдань психологічної корекції.
2. Нейропсихологічні порушення та їхня корекція
3. Вікові психічні новоутворення та корекційні міроприємства з приводу порушень їхньої сттуктури.
4. Загальнопсихологічні феномени, якість розвитку яких розглядає практичний психолог з метою корекції.

Завдання для самостійного опрацювання:

З якою психологічною проблемою стикається в кожній з наведених ситуацій психолог? Якби ви були практичним психологм, яку програму психологічного обстеження ви б склали? Які методи психологічної корекції ви могли б застосувати в кожному випадку? (Надано мовою оригіналу):

1. Подросток 13 лет поступил в больницу с резковыраженным характерным сдвигом в виде асоциального поведения. При исследовании выявлено: значимые отношения с отцом, психологическая травма, потеря дружбы с отцом. Для привлечения внимания демонстрирует «плохое поведение».

2. Подросток, который до недавнего времени отличался устойчивым положительным поведением и отношением с окружающими, вдруг сбежал из дома. Родители с трудом разыскали мальчика в одном из подвалов в компании бомжей. Обеспокоенные его поведением, они привели подростка на консультацию к психологу.

3. Девятый класс внезапно стал «неуправляемым», хотя случаев открытого группового сопротивления или сопротивления лидеров класса не было отмечено. Зато учитель чувствовал скрытое методическое и организованное сопротивление любым педагогическим воздействиям в форме ригидного поведения, молчания, скуки, отсутствия эмоционально-заинтересованного отношения учащихся к вовлечённости в поцесс обучения. Учитель решил обратиться за помощью к психологу.

(за О.В.Трусовою).