Література, методичне та матеріально-технічне забезпечення заняття

1. Сегай М.Я. Методология судебной идентификации. К., 1970.

2. Зотов Б.Л. Идентификация в криминалистике. М., 1973.

3. Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. М., 1977.

4. Колдин В.Я. Идентификация при расследовании преступлений. М., 1978.

5. Жбанков В.А. Получение образцов для сравнительного исследования. М., 1992.

6. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений. М., 1998.

Теми рефератів:

1. Історія розвитку теорії криміналістичної ідентифікації.

2. Криміналістична ідентифікація, її сутність та особливості завдань, що вирішуються.

3. Сучасні методи ідентифікаційних досліджень (новітні експертні технології).

4. Криміналістична діагностика, її сутність та особливості завдань, що вирішуються.

5. Сучасні методи діагностичних досліджень (новітні експертні технології).

Матеріальне забезпечення: учбові стенди, плакати, схеми із викладенням основних положень розглядуваної теми, постанови про призначення експертиз та експертні висновки (по 10 шт. на групу).

Хід проведення заняття:

Вступ до заняття полягає в перевірці присутності курсантів, оголошенні теми, мети та контрольних питань заняття.

Основою практичного заняття є розгляд основних положень теми, що зазначені у контрольних питаннях. Перед розглядом першого питання, слід звернути увагу на те, що розслідування представляє собою процес пізнання злочину як події минулого по залишеним слідам. Саме цим обумовлюється необхідність використання таких аналітичних методів дослідження як діагностика (розпізнавання) та ідентифікація (ототожнювання).

Розкриваючи поняття криміналістичної діагностики, необхідно зазначити, що цей процес пізнання направлений на вивчення об’єкту або явища з метою встановлення його суті, особливостей, властивостей, ознак, а також характеристики.

При висвітленні другого та третього питання необхідно розкрити сутність криміналістичної ідентифікації, як методу порівняльного дослідження. Слід зазначити, що ідентифікація являє собою встановлення конкретного, індивідуально-визначеного об'єкта по залишених ним слідам. У процесі ідентифікації окремо виділяють ідентифікований та ідентифікуючий об'єкти, а також об’єкти шуканий та ті, що перевіряються. Розкриваються і поясняються такі основні поняття як ідентифікаційні ознаки, ідентифікаційне поле та ідентифікаційний період. У розслідуванні кримінальних правопорушень розрізняють кілька видів ідентифікації: за матеріально-фіксованим відображенням ознак об'єктів; за ідеальними слідами злочину (уявленими образами); за описом властивостей (ознак); ототожнення цілого об'єкта за розділеними частинами.

Відповідаючи на четверте питання слід зазначити, що проведення ідентифікації неможливе без зразків для порівняльного дослідження, які відбираються від об'єктів, що перевіряються. Серед зразків для порівняльного дослідження в залежності від умов їх відібрання виділяють – вільні зразки, умовно-вільні та експериментальні. Слід уяснити особливості процедур вилучення або відібрання кожного з зазначених видів зразків.

Після контрольного опитування курсанти під керівництвом викладача знайомляться з матеріалами ідентифікаційних і діагностичних експертиз, на основі яких розглядаються особливості поставлених експерту завдань, досліджуваних об’єктів, методів дослідження та кінцевих висновків. Наприкінці цього аналізу акцентується увага на різниці ідентифікаційних та діагностичних досліджень.

Заключна частина заняття полягає у підведенні викладачем підсумків, оголошенням завдання для самостійної роботи.