Професійна деформація працівників підрозділів громадської безпеки та шляхи її подолання

Правоохоронна діяльність підрозділів громадської безпеки здійснюється здебільшого в галузі суспільних відносин системи «людина - людина». Тому вирішення службових завдань невідривно пов'язане з вирішенням людських проблем, поведінкою людей, їх суспільними й загальнолюдськими цінностями, індивідуальними особливостями, спрямованістю, почуттями, пристрастями, потребами тощо. Крім того, службова діяльність працівників громадської безпеки проходить, як правило, у складних конфліктних умовах, при високому напруженні, надмірних нервових і психічних навантаженнях. Усе це та інше впливає на працівника й відбивається на його особистісному, соціальному й професійному житті.

Явище професійної деформації вивчалося багатьма дослідниками: К. Маслач, С. Браун, В. Холдер, Дж. Коллінс, А. Пайнас, М. Ганн, Дж. Едельвич, А. Бродським, Д. Труновим, В. Самойловою, Л. Мардахаєвим, В. Полуектовим, М. Фірсовим, О. Хухлаєвою.

Професійна деформація - це кількісні й якісні зміни індивідуально-психологічних якостей особистості під впливом виконання професійних функцій. Вона може відрізнятися своєю спрямованістю, мати позитивний або негативний характер. Позитивний характер проявляється в досвіді, навичках і вміннях, інтересах і потребах, сумлінному ставленні до праці, дисциплінованості й інших позитивних рисах характеру. Негативний характер проявляється в негативних установках, деформації певних якостей, загальному огрубінні особистості, черствості, агресивності тощо.

Професійна деформація особистості може мати епізодичний або стійкий, поверхневий або глобальний характер. Вона може проявлятися в професійному жаргоні, у поведінці, соціальній взаємодії і навіть в її фізичному вигляді.

Серед основних психологічних детермінант професійної деформацій працівника підрозділів громадської безпеки є безпосередньо сама професійна діяльність, а також фактори, пов'язані зі:

1) змістом, організацією, умовами службової діяльності та окремими службовими завданнями:

· недоліки в організації професійної діяльності;

· фізичні й психологічні перевантаження;

· професійна корпоративність і професійна ізоляція;

· наявність владних повноважень і недостатній контроль за правомірністю їх застосування;

· відчуття відсутності соціально-правової захищеності;

· низька довіра громадян до дільничних інспекторів міліції;

2) безпосереднім соціальним оточенням працівників (службове та позаслужбове середовище):

- некомпетентність безпосереднього керівництва (ригідність, упередженість, грубість та ін.);

- несприятливий соціально-психологічний клімат у службовому колективі, де працює працівник;

- неконструктивна, недоброзичлива, непринципова колективна думка в службовому колективі;

- вплив негативних тенденцій з боку кримінальних елементів;

3) суб’єктивними чинниками, які пов'язані з індивідуально-психологічними, особистісними особливостями персоналу, зокрема, це:

o недостатня морально-вольова надійність (нездатність дотримуватися офіційних вимог діяльності в умовах психологічного впливу з боку осіб, зацікавлених в її порушенні);

o низька психологічна стійкість і витривалість (неспроможність зберігати чи підвищувати працездатність у психологічно несприятливих ситуаціях службової діяльності);

o недостатня соціально-психологічна культура й підготовленість;

o неадекватна професійна мотивація (розчарування, зневіра, байдужість, втрата професійної перспективи та ін.);

o жорсткі, упереджені професійні стереотипи й установки;

o схильність до неконтрольованого вживання алкоголю й зловживання ним;

o нездатність переключатися на інші види діяльності;

o неефективне проведення дозвілля;

o влив вікової динаміки;

o переживання індивідом кризи професійного становлення;

o службова необхідність ідентифікувати себе з патологічним внутрішнім світом інших людей для їх кращого розуміння тощо.

Зрозуміло, що професійна деформація несе певні негативні наслідки, які стосуються не тільки особистості, а й її соціального оточення та професійної діяльності. Отже, наслідками професійної деформації є у:

1) соціальній сфері:

· формування негативного іміджу працівника підрозділів громадської безпеки;

· негативна громадська думка про діяльність персоналу підрозділів громадської безпеки;

· упереджено-негативне ставлення до громадян;

· соціальна відчуженість і закритість;

2) професійно-службовій сфері:

- зниження ефективності виконання службової діяльності;

- порушення службової дисципліни й законності;

- прояви девіантної поведінки на службі та поза нею;

- затримка професійного розвитку;

- нестатутні відносини.

3) особистій сфері:

- професійна ангажованість та передчасне «зношування» (вигорання) особистості працівника громадської безпеки;

- відсутність бажання професійного росту й навчання;

- погіршення психічного здоров'я працівника;

- незадоволеність собою й оточенням;

- перенесення службових проблем на особисте життя;

- невміння ефективно планувати свій час;

- зупинений особистісний розвиток;

- загострення рис акцентуації характеру, що переходять у надякості;

- старіння й зниження рівня інтелекту.

Зазначені головні деформаційні зміни в працівника ОВС постають і розвиваються за двома принципами: аналітичної незалежності і позитивного зворотного зв’язку. Розрізняють три рівні деформації: початковий, середній, глибинний. При цьому деформація може відбуватися по всіх або окремих указаних показниках на різних рівнях.

На думку В.С. Медвєдєва [4], початковий рівень характеризується незначними, зовні малопомітними, переважно кількісними змінами особистості. Ці зміни іноді виявляються лише щодо об’єкта діяльності (перший та другий із зазначених виявів). Працівник оволодіває професією, формуючи власний стиль виконання, але не підпадає під фатальну залежність від неї. Активне нагромадження особистого досвіду поєднується з запозиченням надбань колег.

Середній рівень професійної деформації показовий суттєвими кількісно-якісними змінами. Вони постійно відбиваються в першому й другому виявах і ситуативне – в інших трьох виявах. Акцентуйовані професійні риси гіпертрофуються, інші – зупиняються в розвитку або починають атрофуватися. Завершується формування необхідного і здебільшого достатнього для діяльності досвіду. Характерними й найбільш помітними є зміни в образі «Я»: підвищується самооцінка, з’являється самовпевненість, ставлення до соціального контролю й нагляду як до такого, що заважає є некомпетентним.

На глибинному рівні деформаційні зміни уражають усю структуру особистості, яка потрапляє в цілковиту залежність від професійної сфери. Вони не випадково виражаються в усіх п’яти виявах. Дільничний інспектор міліції починає оцінювати себе як неперевершеного професіонала. Професійні риси перетворюються на свою протилежність, зникають внутрішні бар’єри до суб’єктивного тлумачення правослухняної поведінки, перенесення стилю службової діяльності на позаслужбові сфери.

Професійна деформація загалом негативно позначається на діяльності при забезпеченні прав громадян, створенні сприятливих умов для їх реалізації. Так на середньому рівні деформації відбуваються зриви діяльності. Вони пояснюються дільничним інспектором міліції як випадковість, невдача, несприятливий збіг обставин. Для глибинного рівня деформації показові серйозні помилки, що постають на тлі загального службового «благополуччя». Вони постають перед дільничним як незрозумілі для нього самого.

Що стосується початкового рівня, то він здебільшого не справляє помітного негативного впливу на діяльність. Це пов’язано з тим, що професійна деформація на початковому рівні може виконувати функцію психологічного захисту особи від негативних чинників діяльності.

Такий захист полягає в зниженні гостроти сприйняття, усвідомлення й переживання даних чинників до рівня звичних, які не травмують психіку дільничного інспектора міліції. Він також виявляється у швидкому, психологічно безболісному перенесенні власне професійних дій на обслуговуючи, позаслужбові (складання документів, відпочинок, прийом їжі) і навпаки [4].

Для запобігання явища професійної деформації працівникові підрозділу громадської безпеки необхідно усвідомити, що з нею відбуваються негативні зміни та почати активно їм протидіяти, а саме:

· поміняти сферу діяльності;

· урізноманітнити інтереси в позаслужбовий час;

· розширювати коло спілкування;

· цікавитися соціальним і культурним життям;

· займатися спортом;

· переносити свої позитивні емоції й цінності на оточуючих;

· мати хобі;

· знаходити час для повноцінного відпочинку;

· мати навички ефективної протидії негативним впливам;

· знати механізми відновлення позитивних психоемоційних станів;

· зберігати фізичне і психічне здоров’я;

· бути впевненим у собі, у своїх силах і можливостях тощо.

Явище професійної деформації характерне практично для всіх професій; його ознаки включають загальні й специфічні особливості; рівень професійної деформації залежить від тривалості службової діяльності, її особливостей та індивідуальних характеристик людини; даному явищу можливо запобігти за умови проведення ефективних заходів, спрямованих на профілактику професійної деформації й «вигорання» працівників, реабілітаційну роботу й психологічну підтримку і, звичайно, бажання і роботи над собою самої людини [4].