Розділ IV. Взаємовідносини фармацевтичного працівника і лікаря

4.1. Головним у професійних взаємовідносинах між фармацевтичним працівником та лікарем є загальна мета — збереження здоров’я пацієнта.

Фармацевтичний працівник як фахівець галузі зобов’язаний:

· інформувати лікаря про ЛЗ та медичну продукцію, їх наявність, особливості фармакотерапії, застосування аналогів;

· надавати лікарю повну інформацію про нові профілактичні, діагностичні ЛЗ та медичну продукцію;

· вимагати від лікаря чіткого виконання встановлених нормативно-правовими актами правил виписування рецептів на ЛЗ;

· виявляти помилки у прописуванні ЛЗ та обговорювати їх тільки з лікарем.

Слід пам’ятати, що навіть незначна неточність у прописуванні, виготовленні та наданні інформації щодо ЛЗ може призвести до невиправних наслідків та зашкодити здоров’ю пацієнта.

4.2. Професійні відносини між фармацевтичним працівником та лікарем повинні ґрунтуватись на засадах колегіального партнерства, поваги та довіри, підтриманні взаємного авторитету в очах пацієнта та громадськості.

Фармацевтичний працівник не повинен:

· змінювати призначені пацієнту ЛЗ, оскільки це належить до професійних обов’язків лікаря;

· допускати випадки нетактовних висловлювань на адресу лікаря у присутності пацієнта.

4.3. Співпраця фармацевтичного працівника та лікаря має бути спрямована на вибір ефективніших та доступних ЛЗ, оптимальної лікарської форми та дози, раціональної схеми лікування та способу їх застосування.

Фармацевтичний працівник повинен зробити все можливе для забезпечення пацієнта ЛЗ, призначеними лікарем.

4.4. Співробітництво фармацевтичного працівника з медичними представниками фармацевтичних компаній і лікарями у сфері просування ЛЗ має базуватися перш за все на показниках їх якості, ефективності, безпечності, біодоступності, а потім на економічних характеристиках.