Функції фінансів

Фінансове регулювання та фінансове стимулювання еконо­мічних і соціальних процесів відбувається за допомогою систе­ми оподаткування, шляхом встановлення рівня митних подат­ків на імпортні товари та сировину, через норми амортизацій­них відрахувань, орендну плату, дотації, субсидії, штрафи, фі­нансові пільги і санкції та ін.

Роль фінансів найвідчутніше виявляється під час розв'я­зання соціальних проблем. З метою покриття потреб на соці­альні цілі держава створює позабюджетні та благодійні фонди, а також фонди фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів.

Призначення фінансів виявляється через їх функції. Тра­диційно розрізняють дві функції фінансів — розподільну і кон­трольну.

На наш погляд, спектр функцій значно ширший, і до зазна­чених можна додати функцію мобілізації фінансових ресур­сів.

Розподільна функція фінансів полягає в тому, що за допо­могою фінансового механізму розподіляється та перерозподі­ляється вартість національного доходу між різними суб'єктами господарювання та напрямами цільового використання.

Кожен вид фінансового розподілу обслуговується різними ланками фінансової системи: внутрішньогосподарський — фі­нансами підприємств, міжгалузевий та міжтериторіальний — державним бюджетом, цільовими державними фондами. Учасниками (суб'єктами) фінансового розподілу можуть бути під­приємства, об'єднання, установи, держава та громадяни.

Розподільна функція охоплює дві стадії: первинний роз­поділ національного доходу (НД) і вторинний розподіл (пере­розподіл) НД.

Первинні доходи в свою чергу поділяються на дві групи:

- заробітна плата робітників, службовців, доходи селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

- прибуток підприємств сфери матеріального виробництва формування і розподіл.

Слід зазначити, що внаслідок первинного розподілу НД не утворюються суспільні грошові фонди для забезпечення еконо­мічних, соціальних і політичних функцій держави, здійснен­ня соціального захисту населення. Такі суспільні державні грошові фонди створюються шляхом вторинного розподілу (пе­рерозподілу) національного доходу. В результаті перерозподі­лу формуються вторинні доходи. Це доходи, одержані в галу­зях невиробничої (бюджетної) сфери: освіта, медичне обслуго­вування, наука, правоохоронна система, оборона та ін.

Співвідношення обсягу бюджету і ВВП — важлива еконо­мічна проблема, зумовлена особливостями функціонування моделі економіки конкретної держави. Залежно від соціальної навантаженості бюджету на сьогодні в світі є три основні мо­делі перерозподілу ВВП через бюджет:

- американська, коли через бюджет перерозподіляється 30—35 % ВВП;

- західноєвропейська, за якої через бюджет перерозподі­ляється 40—50 % ВВП;

- скандинавська, коли через бюджет перерозподіляється 60—65 % ВВП.

У більшості країн перерозподіл здійснюється від ЗО до 50 % ВВП.

Схему розподільної функції фінансів наведено на рис. 1.1.

Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів, що може відбуватися як у фондовій, так і не фондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом і розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов до­тримання фінансової дисципліни.

Контрольна функція фінансів спрямована на вирішення та­ких основних завдань:

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підви­щення рентабельності та платоспроможності;

- своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед су­б'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів у обсязі необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку;

- збільшення власного капіталу;

- ефективний цільовий розподіл та використання фінан­сових ресурсів.

Об'єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організа­цій, що здійснюють фінансову діяльність. Предмет контролю становлять фінансові операції, пов'язані зі створенням і вико­ристанням фондів фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль ґрунтується на відповідних принци­пах:

- достовірності фактичної інформації;

- завчасного виконання контролю з метою запобігання ви­никненню суттєвих відхилень фактичного фінансового проце­су від встановлених норм;

- безперервності, регулярності й систематичності;

- відповідальності, що передбачає відповідальність суб'єк­тів контролю за ефективне функціонування системи фінансо­вого контролю.

Об'єктами контрольної функції фінансів є фінансові показ­ники діяльності підприємств, організацій, установ. Розрізня­ють такі види фінансового контролю:

- загальнодержавний, що проводять органи державної вла­ди та управління (податкові органи, казначейство, контроль­но-ревізійні управління, міністерство фінансів та ін.);

- внутрішньогосподарський, який здійснюють фінансові служби підприємств та установ;

- незалежний, що виконують аудиторські фірми.

Важлива ознака фінансового контролю — його метод. Ви­значають такі головні методи фінансового контролю, як ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстеження фі­нансової діяльності тощо. Оскільки спектр функцій фінансів значно ширший, до зазначених вище можна додати ще низку функцій, які виконують фінанси, а саме:

- мобілізація фінансових ресурсів;

- функція регулювання;

- індикативна функція;

- стабілізація умов для соціально-економічних відносин.

Подібною до розподільної функції є функція мобілізації фінансових ресурсів, яка полягає в тому, що за допомогою фі­нансового механізму суб'єкти діяльності залучають кошти з метою створення статутного капіталу, резервних фондів під­приємств, місцевих бюджетів, бюджету держави, позабюджет­них доходів, а також доходів населення.

Мобілізація фінансових ресурсів на підприємствах — утво­рення грошових фондів для фінансового забезпечення опера­ційної інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобо­в'язань перед державою та іншими суб'єктами господарюван­ня. Фінансові ресурси складаються з внесків засновників у статутний капітал; прибутку від усіх видів діяльності (опера­ційна, фінансова, інвестиційна діяльність та надзвичайні по­дії); мобілізації ресурсів на фінансовому ринку (від емісії, облі­гацій та інших видів цінних паперів, а також кредитних інвес­тицій); бюджетних субсидій; інших видів ресурсів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їх­ніх джерел. Збільшення частки власних коштів впливає на фі­нансову сталість підприємств, і навпаки, велика частка залу­чених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємств, підвищує фінансовий ризик.

Що стосується мобілізації фінансових ресурсів на рівні міс­цевих бюджетів і державного бюджету, то вони формуються на основі податкових відрахувань і зборів, кредитних інвестицій, емісії цінних паперів, неподаткових надходжень, державного мита та ін.

Джерелом доходів населення в усіх фінансових сферах є за­робітна плата, позики, компенсації, соціальні виплати та інші джерела фінансових ресурсів населення.

Мобілізація фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб загальнодержавних, підприємницьких структур і по­треб населення здійснюється на основі відповідних норматив­них актів шляхом використання методів бюджетного фінансу­вання, самофінансування, кредитування тощо.