Естетичне почутття

Тема 2(4): СТРУКТУРА ЕСТЕТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ

План

Естетичне почуття

Естетичний смак

Естетичний ідеал

Естетичні погляди і теорії

ЕСТЕТИЧНЕ ПОЧУТТТЯ

Естетична діяльність суспільного суб'єкта, що розвивався протягом значного історичного періоду, створює певний комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей, які ми називаємо естетичною свідомістю. Ця своєрідна абстракція є насамперед особливим духовним утворенням, яке характеризує естетичне ставлення людини або суспільства до дійсності. Естетична свідомість — продукт значного історичного розвитку суспільства, вона існує як форма суспільної свідомості, що відтворює рівень естетичного освоєння світу. Існує вона також і як особиста, індивіду­альна характеристика окремої людини.

Естетична свідомість суспільства, як і окремої особис­тості, формується тільки на основі естетичної практики в її різноманітних формах. Багатогранність естетичної практики суспільства або особи породжує і відповідну багатогран­ність естетичної свідомості, структура якої досить склад­на. Певною мірою вона є дітищем, а отже, подобою головних історичних чинників її творення.

Почуття та емоції, які переживає людина в процесі свого існування в світі, численні і різноманітні за характе­ром, структурою та психологічним механізмом їхнього протікання. Одні з них — голод, холод, страх, осторога — близькі до тваринних, інші вважаються специфічно людськими і детермінуються відповідно суспільними і культур­ними причинами. Естетичне почуття належить якраз до останніх і є одним з найскладніших видів духовного переживання, найблагороднішим із почуттів людини. Слід, проте, зазначити, що воно не є вродженим, прита­манним людині з перших днів життя. Як показують науко­ві досліди, естетичне почуття зароджується у дитини досить пізно або не зароджується зовсім, якщо дитина за якихось обставин росте поза людським оточенням.

Естетичне почуття, як почуття духовне й ідеальне, з'являється за умов відносної свободи людини від прак­тичних потреб. Естетичне почуття, як багатство людської чуттєвості і духовності, виникає і розвивається під впливом різноманітних форм практичної діяльності. Тобто сфера почуттів формується у людини як сфера не лише практич­ного, а й духовного зв'язку з навколишнім світом.

Зір, як відомо, властивий майже всім видам вищих тварин, але оком, що вміє насолоджуватися красою предметів, володіє лише людина. Орган слуху також власти­вий багатьом тваринам, однак музичний слух є тільки у людини. Утворення зовнішніх почуттів, які забезпечують пристосування живих істот до навколишнього середови­ща,— це наслідок довготривалої біологічної еволюції сві­ту, а виникнення і розвиток естетичних духовних почут­тів — результат усієї соціальної історії людства.

Культу­ра, створена працею людини, є матеріальним носієм форм мислення і форм споглядання, через що вони передаються від одного покоління до другого.

Культура, її духовний зміст, а також людська спільнота — то є носії форм відчуття світу і форм мислення. Окрема людина оволодіває такими формами індивідуально — через різні способи діяльності і спілкування, через гру та навчання. Поза світом культу­ри та людської спільності ці родові властивості людини не розвиваються. Вони формуються у ранньому дитинстві і перетворюються у справжні психічні механізми, а далі діють як «природні» здібності людини. Тому вони і здаються такими ж природ­ними особливостями людської істоти, як і анатомічний склад її тіла.

Індивід, що тільки-но входить у життя, має готовим не лише соціально-економічний устрій, а й певну культуру суспільства, матеріальні і духовні цінності. Для нього вони стають умовами його дійсного буття. Тільки вже у процесі практичного привласнення індивідом соціального досвіду, що виступає як світ його дійсного буття, починають олюднюватися його первісні вимоги та почуття, формуються суто людські духовні потреби і здібності.

Засвоєні індивідом в процесі соціальної взаємодії і духовного виховання естетичні цін­ності, що панують у суспільстві, є для нього орієнтиром в його естетичному ставленні до дійсності, слугують ета­лонами формування особистого духовного світу, внут­рішньої структури особи.

Опосередкованість естетичного надбання попереднім, зафіксованим у культурі досвідом людства, є однією з причин спільності естетичного почуття людей. Щоправда, міра такої спільності різна. Характер світосприймання може бути загальним для цілої історичної епохи. Найвиразніше це відчувається в мистецтві. Саме тому романтич­не світосприймання легко відрізнити від реалістичного або натуралістичного під час спілкування з відповідними тво­рами мистецтва. Не виключена можливість також знайти схожість естетичного почуття в національно-етнічній спі­льності людей. Залежить це передусім від соціально-куль­турного розмаїття людської спільності: чим складніша соціальна, культурна, етнічна, демографічна структура суспільства, тим різноманітнішими є естетичні почуття людей.

Форми естетичного світосприймання, що панують у суспільстві, виступають по відношенню до окремого індивіда не у вигляді норм, які нав'язують певне ставлення людини до дійсності,— вони скоріше набувають значення моделей, на основі яких людина будує власну систему світосприймання.

Сту­пінь розвиненості естетичного почуття є водночас і мірою соціалізації особистості. Низький рівень його свідчить про низьку духовність людини, про нездатність її піднятися до справді суспільної форми будь-якого акту життєдіяльності. Бездуховність, ницість, грубий утилітаризм потреб і бажань особистості свідчать про нерозвиненість естетич­ного почуття. І навпаки, розвинене естетичне почуття сприяє включенню людини до багатьох сфер діяльності. Врешті решт саме спілкування, його глибинність та ефективність, безпосередньо залежить від рівня розвитку естетичного почуття співрозмовників. Чим вищий рівень естетичного почуття, тим більше тем для розмови, адже в такому випадку в людей виникають спільні інтереси, враження, якими вони обмінюються, і тим самим збагачуючи один одного. В даному випадку мова йде не тільки про такі мистецькі галузі, як живопис, скульптура чи література, але й також спорт (футбол), етикет, ландшафтний дизайн тощо. Іншими словами, фактично кожна сфера людської діяльності опановується в тій чи іншій мірі естетичним почуттям індивіда і тому від ступеню розвитку цього почуття залежить рівень соціалізації, включення особи в суспільну діяльність та міжособистісне спілкування.

Безсумнівно, що особливий вплив на розвиток естетичного почуття здійснює мистецтво, яке відображає в художньому образі принципово новий рівень дійсності, виступає як універсальний засіб бачення світу очима іншої людини, перетворення зовнішніх культурних сенсів у духовний світ особистості. Як доводять спеціальні дослідження, розвиток особистості органічно пов'язаний з її ставленням до мистецтва. Входження мистецтва до духовного світу студентів починається з пізнання краси слова. Найпомітнішим видом мистецтва є художня література. Пізнання краси слова є першим і найважливішим кроком у світ прекрасного. Слово - могутній засіб виховання морально-естетичних почуттів. Дослідження виявили таку закономірність: спілкування з мистецтвом підвищує насамперед художній потенціал особистості, від ступеня його розвитку залежить рівень сформованості соціальних цінностей, які впливають на успішність виконання виробничо-суспільної діяльності, а також на соціальні ролі людини. Інакше кажучи, мистецтво формує внутрішній світ особистості й одночасно впливає на вдосконалення соціальної практики, залучаючи до мистецтва підростаюче покоління.

Крім того, саме художньо-мис­тецькі надбання розвивають здібність чуттєво сприймати світ по-людськи, тобто у формах культурно розвиненого споглядання. В цьому і полягає спеціальна місія художни­ка та його твору в розвитку всієї цивілізації. З допомогою мистецтва ми розвиваємо і збагачуємо особистий, індивідуальний досвід світосприймання, розширюємо вміння осягти внутрішній світ іншої людини, бачити і відчувати світ чужими очима. А отже, ми розвиваємо в собі здат­ність співчувати іншому, відчувати чужу радість і біду.

Естетичні почуття, таким чином, є підвалинами естетичної свідомості, на яких можуть формуватися складніші елементи її структури, що забезпечують естетичний роз­виток і вдосконалення особи та суспільства. Мається на увазі естетичний смак, естетичний ідеал, естетичні погля­ди і теорії.