Література

1.Є.П.Качан Економічна і соціальна географія світу. Нав.посібник. Тернопіль, СМП «Астон», 1999, 368 стор. 146-147

2. В.Я.Савенко, В.А.Гайдукевич Транспорт і шляхи сполучення. Підруч-ник, К., «Арістей», 2005, 285, стор. 49-50

Перевезення вантажів контрейлерами та роудрейлерами виникли при взаємодії автомобільного транспорту із залізничним і відносяться до так званих комбінованих перевезень, коли вантаж на одному й тому ж транспортному засобі перевозиться кількома видами транспорту.

Контрейлер (абревіатура від англійського "соntainer trailег" - "контей­нер, який тягнуть") - це контейнер, обладнаний колесами з пневма­тичними балонами автомобільного типу, призначений для перевезення вантажів на залізничних платформах і переміщення їх по шосейних до­рогах за допомогою автомобіля-тягача. Вантажопідйомність контрейлерів становить 6-30 т. Перевезення здійснюються не лише безпосередньо у контрейлерах - їх можна використовувати у якості звичайних контейне­рів і навантажувати на залізничні платформи, кораблі, автомобільні при­чепи, напівпричепи, автопоїзди.

Технологічний процес контрейлерних перевезень складається з таких операцій:

- навантаження контрейлера у вантажовідправник; перевезення на залізничну станцію автомобільним тягачем;

- встановлення контрейлера на залізничну платформу;

- транспортування контрейлера по залізниці до станції призначення;

- зняття з платформи;

- транспортування до одержувача сідельним тягачем; розвантаження контрейлера вантажоодержувачем.

Переваги контрейлерних перевезень полягають у ліквідації проміж­них навантажувально-розвантажувальних робіт, скороченні перебування вантажів на станціях і в портах та збільшенні за рахунок цього швидкості доставки вантажу; збереженні вантажу та зниженні витрат на складське обладнання і зберігання вантажу. Все це зумовлює зниження собіварто­сті перевезень.

Недоліки контрейлерних перевезень - пересування значної маси самих контрейлерів, а також необхідність створення й утримання парку спеціальних залізничних платформ для можливого вписування заван­тажених контрейлерів у залізничний габарит висоти.

Контрейлер з комбінованою ходовою частиною, призначений для ру­ху як по автомобільних дорогах, так і по рейкових коліях, називається роудрейлером.

Роудрейлерні перевезення вантажів здійснюються у спеціальних напівпричепах-вагонах, що мають по дві пари коліс - автомобільні і залі­зничні, встановлені на двох осях, кожна з яких може самостійно підніма-

тися та опускатися. В одному напівпричепі-вагоні транспортування здій­снюється і по автомобільних дорогах, і по залізницях. Залізничний потяг формується тільки з таких напівпричепів, при цьому міжвагонне зчеп­лення роудрейлера, що стоїть спереду, є одночасно опорою для перед­нього кінця напівпричепа-вагона, що слідує за ним. При русі по шосе ро-удрейлер буксується звичайним сідельним тягачем. Місткість роудрей­лера на 12% вища, ніж у звичайних контрейлерів. Розробляються проекти роудрейлерів для перевезення навалочних вантажів, вантажів швидкого псування тощо.

У випадку, коли гуртові вантажоодержувачі не мають власних заліз­ничних під'їзних колій, залізничні вагони перевозяться на причепах. При цьому на платформі напівпричепа встановлюються рейки, на які за до­помогою тягача накочується вагон із звичайної рейкової колії. Достав­лений на причепі залізничний вагон може бути залишений у вантажо­одержувача на спеціально встановленій рейковій ланці задля зведення до мінімуму простою автомобілів-тягачів і причепів під час на­вантаження та розвантаження вагону. Для перевезення вагонів вико­ристовують причепи вантажопідйомністю до 60 т. Швидкість руху ав­топоїзда з вагоном становить 25-30 км/год. Даний метод перевезення широко використовувався в 30-ті роки у Західній Європі. До його недолі­ків слід віднести потребу у створенні парку потужних тягачів та складних важких трейлерів-причепів, необхідність створення обладнання для скочування вагонів з рейок на візки і навпаки, необхідність обладнання спеціальних обмінних майданчиків, а також переміщення вагонів по до­рогах і вулицях населених пунктів, що потребує особливої уваги і є не завжди можливим з причини обмежень габаритів та загальної маси транспортних засобів.

Автомобільний транспорт перевозить вантажі і пасажирів по безрей­кових шляхах._Особливо він зручний для перевезення вантажів на невели­кі відстані. Тут автомобільний транспорт успішно конкурує з залізничним, адже вартість таких перевезень є відносно нижчою. Радіус вигідності пе­реміщення вантажів автомобілями постійно зростає і може досягати 1000 й більше кілометрів.

Найбільш популярним автомобільний транспорт став напередодні Пер­шої світової війни. Тоді у світі нараховувалося лише 1,8 млн автомашин, у 1937 р. їх було вже 40, у 1950 р. — 59, у 1980 р. — 404, в 1990 р. — 500 і в 1997 — 506,4 млн. Такому зростанню кількості автомашин сприяли послуги, які надавалися станціями заправки, майстернями з ремонту автомобілів, організованими стоянками, а також реконструкція старих і будівництво но­вих доріг. За останніх 40-45 років загальна протяжність автодоріг зросла майже вдвічі, становлячи понад 25 млн км, а доріг з твердим покриттям — утричі (22 млн км). Серед них виділяються автостради, що спеціально збу­довані для швидкісного сполучення. Загальна протяжність автомобільних доріг, наприклад, у СІНА — 6370 тис. км, в тому числі автострад 73,1 тис. км, в Японії — 1153 і автострад 53,3 тис. км, тоді як у Західній Європі, зокрема у Франції — 974, в т.ч. автострад — 7,9 тис. км, у Німеччині — 656, в т.ч. автострад 11,1 тис. км, а у Центрально-Східній Європі: в Польщі — 377 тис. км, в т.ч. автострад 0,24 тис. км, в Чехії — 128, в т.ч. автострад 0,39 тис. км. В Україні покращені дороги становлять 159,1 тис. км.

Країни, що розвиваються, хоч і значно відстають за кількістю авто­мобілів і протяжністю доріг з твердим покриттям від розвинених країн, але і тут автомобільний транспорт домінує. Однак чи не найбільшою пере­шкодою дальшому розвитку автомобільного транспорту є відсутність су­часних доріг і висока вартість їх будівництва Правда, в останні роки краї­ни, що розвиваються, особливу увагу приділяють будівництву міжнарод­них трас (автобанів). В Америці прискорюється робота над проектом пан­американської дороги, що з'єднає Канаду з Аргентиною й Чилі. Інтенсив­но йде будова транс амазонських доріг, що перетнуть території Бразилії, Перу, Колумбії, Венесуели й інших країн. В Азії розвиненою є система доріг, що з'єднує Індію з Туреччиною і європейськими країнами. В Африці збудована асфальтна дорога через Сахару, що з'єднує Алжир із країнами Гвінейської затоки.

Перспективним є проект будівництва платного автобану Лісабон — Київ, із розгалуженням до Москви і Харкова, а далі через Казахстан, Монголію аж до Китаю. Важливе значення матимуть дороги з Півночі на Південь, що з'єднають порти Балтійського, Адріатичного і Середземного морів із Чорним.

Реалізація цих та інших гігантських проектів сприятиме не лише роз­витку автомобільного транспорту, а й зміцненню міжнародних господарсь­ких зв'язків, культурному обміну і розвитку туризму.

Тема 10. Залізничний транспорт.

Мета: Ознайомитись з географією перевезень залізничним транспортом пасажирів та вантажів..

Зміст роботи:

1. З’ясуйте який вид транспорту є найбільш конкурентним для заліз-ничного.

2. Обґрунтуйте в яких країнах залізничний вид транспорту займає до-мінуюче місце.

3. Дайте класифікацію рухому складу залізничного транспорту.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати: історію розвитку залізничного транспорту, основні залізниці.

Вміти: характеризувати залізничні транспортні засоби.

Форми контролю: усне опитування, вибіркова перевірка конспектів.

Питання для самоконтролю

1. Коли і де в Україні була побудована перша залізниця?.

2. Через територію яких країн проходять найбільші залізниці (Транссибірська, Трансазіатська)?

3. Які основні вантажі в Україні перевозяться залізничним транспортом?.

4. Назвіть країни Європи, які мають найбільшу протяжність залізничних шляхів..