Література

1.В.М.Юрківський Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжні країни. Підручник Київ «Либідь», 2000, 416 стор. 183 – 186.

Кіпр. Ця острівна держава віддалена від берегів Туреччини на 60 км і від берегів Сирії на 100 км. 80 % її населення вважають себе греками і 20 % турками. І грецька, і турецька мови є державними. За природними умовами, історичним минулим, сучасною структу­рою господарства і умовами життя населення Кіпр — типова серед­земноморська країна. Головним джерелом іноземної валюти є туризм і сільськогосподарський експорт. На світовому ринку цінуються кіпрські вина. Острів займає важливе стратегічне положення в східній частині Середземномор'я.

Ліван. Ця країна лежить на східному узбережжі Середземного моря і має вигідне транспортно-географічне положення. В її рельєфі чітко виділяються вузька прибережна рівнина, гірський масив і між гірська улоговина. Типовий середземноморський клімат, родючі ґрунти на узбережжі і в долині, море, піщані пляжі, гірські ланд­шафти і кедрові ліси — такі природні багатства Лівану. Вони допов­нюються історичними і архітектурними пам'ятками минулих епох. щ_{е в} у—IV тисячолітті до н.е. на території Лівану з'явилися старо­давні міста-держави: Бібл (сучасний Джубель), Tip (Сур), Сідон (Сайда), Беріт (Бейрут). їх населяли фінікійці — моряки, купці і мандрівники-дослідники. Не менш відомий Баальбек з руїнами хра­мового ансамблю римських часів.

Населення Лівану зосереджене на узбережжі і в долині. Густота його висока — 280 чоловік на 1 км², майже 80 % — жителі міст.В столиці Бейруті мешкає понад 1 млн. чоловік. До 90 % населення — араби, є також вірмени, ассірійці, курди. Державна мова — арабська. Тільки 60 % населення — мусульмани, інші — християни.

В середині XX ст. Ліван виділявся як найрозвинутіша арабська і середньо східна країна, основою господарства якої була сфера послуг. Бейрут був найбільшим фінансовим і торговим центром регіону. В ньому функціонували понад 100 банків. Сфера його послуг, переваж­но посередницькі операції, охоплювала весь арабський світ. Через нього йшла транзитна торгівля з Європою, а його аеропорт був найважливішим у зв'язках Європи зі Сходом. Ліван мав розвинену туристичну індустрію.Його морські і гірські курорти, бейрутські казино і цікаві історичні об'єкти високо оцінювались багатими туристами з Європи. Ліван називали «Швейцарією Близького Сходу», а Бейрут був відомий як провідний центр арабської науки й культури і вважався найсучаснішим та найкрасивішим містом арабського світу.

Громадянська війна 1975—1991 рр., яка виникла на ґрунті етнічних і релігійних протиріч, зруйнувала Бейрут, завдала Лівану величезної шкоди і підірвала основу його економіки. В 90-х роках Ліван, і зокрема Бейрут, намагаються відновити свої міжнародні позиції, але тепер вони зустрічають конкуренцію з боку малих арабських нафтовидобувних країн Перської затоки.

Ізраїль. Як самостійна країна Ізраїль був створений у 1948 р., тобто після другої світової війни. В безперервних конфліктах зі своїми арабськими сусідами він зміг вистояти лише завдяки необ­меженій фінансовій та воєнній допомозі з боку США. Під окупацією Ізраїлю і зараз знаходяться арабські території: Західний берег річки Йордан, сектор Ґаза і Голанські висоти. Створення Ізраїлю як єврейської держави в історичній батьківщині євреїв — Палестині супроводжувалося масовою імміграцією сюди євреїв і надзвичайно загострило політичну обстановку на Близькому Сході.

Невелика територія Ізраїлю дуже різноманітна. Вона включає прибережну низовину, Іудейсько-Галілейське плато, Рифтову долину і пустелю Негев.Річка Йордан і Мертве море утворюють кордон між Ізраїлем та Йорданією. Ізраїль має вихід як до Середземного, так і до Червоного морів. Порт Ейлат, що лежить на березі Акабської затоки, зв'язаний з середземноморським портом Хайфа автострадою і нафтопроводом. Клімат Ізраїлю м'який, середземноморського типу. Водні, паливні, інші мінеральні та лісові ресурси обмежені. Важливим ресурсом Ізраїлю стала освічена і висококваліфікована робоча сила в особі іммігрантів з Європи.

Ізраїль — індустріально-аграрна країна з сучасними промисловістю, сільським господарством і сферою послуг.За своїми характеристиками це більше європейсько-американське, ніж азіатське утворення. Його промислові підприємства виробляють та експортують електронні компоненти, точні інструменти, зброю, пластмаси і добрива, папір, текстиль, одяг і продукти харчування. Важливе місце займає обробка

імпортних алмазів. Головними промисловими центрами є Тель-Авів і Хайфа. Сільське господарство країни багатогалузеве. Головним джерелом води для зрошення є води річки Йордан. Важливим експортним товаром стали цитрусові. Базою іноземного туризму є морські пляжі і курорти, біблейські місця Палестини, а також «святі» місця, що їх відвідують прочани: євреї, християни і мусульмани.

Зовнішня торгівля Ізраїлю дефіцитна.Він ввозить більше товарів, ніж вивозить. В імпорті головним є обладнання, зброя, необроблені алмази, нафта і зерно. Торговими партнерами є США і країни Західної Європи. В імпорті та експорті України частка Ізраїлю ста­новить 0,4 %.

Єрусалим (0,5 млн. жителів) — місто в Па­лестині, на плоскогір'ї, на висоті 700—800 м н.р.м., з помірним і вологим кліматом. Стратегіч­не його положення зумовлене тим, що тут збігаються стародавні шляхи з Єгипту, Месопо­тамії і Сирії. Місто має 3000 років історії і 40 разів переходило від одного володаря до іншого. Це священне місто одночасно для іудеїв, християн і мусульман. Найважливішою іудейською святинею є «Стіна плачу» — частина фундаменту старо­давнього храму біблейських часів. У християн своя святиня ц ерква Гроба Господня, побудо­вана на горі Голгофа, де згідно з Біблією Христос був розп'ятий і похований. Мусульманською святинею є найкрасивіша будівля Єрусалима — Мечеть Скали, місцезнаходження якої пов'язане з життям Мухаммеда. Єрусалим притягує палом­ників різної віри з усього світу. З початку арабо-ізраїльського конфлікту в 1948 р. місто виявилось поділеним на дві части­ни. Західна, населена євреями, являє собою нову забудову з сучасними промисловими і соціально-культурними об'єктами. Східна частина включає Старе місто, обнесене кріпосними стіна­ми, з головними історичними і релігійними пам'ятками. Воно заселене арабами. Умови життя тут набагато гірші, населення зайняте в кустарно-ремісничому виробництві і туристсько­му бізнесі.

Значення Єрусалима виходить за межі Ізраї­лю. Боротьба за нього точиться впродовж бага­тьох віків. Спроба Ізраїлю перетворити Єрусалим на свою столицю визнається далеко не всіма країнами. Існують проекти перетворення Єруса­лима на місто з міжнародним статусом.

Основна література:

1. Є.П.Качан Економічна і соціальна географія світу. Нав.посібник. Тернопіль, СМП «Астон», 1999, 368с

2. В.Я.Савенко, В.А.Гайдукевич Транспорт і шляхи сполучення. Підруч-ник, К., «Арістей», 2005, 285с.

3. В.М.Юрківський Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжні країни. Підручник Київ «Либідь», 2000, 415с.

4. Б.П.Яценко Економічна географія світу. Підручник, К.; «Артек» 2000,-287с.

Додаткова література:

1. М.Ф. Дмитріченко, І.І.Кельман, Є.К. Вільковський, З.І. Пеклич, О.І.Мельниченко Загальний курс транспорту. Підручник. Львів, 2011, «Апріорі» - 524 с

2. Б.М. Каменецкий, И.Г. Кошкин Автомобильные дороги. Учбник М. «Транспорт» 1979, -144с