2015-08-12
410Карлос Е. Стеджер
Вчення ісуса
ЗМІСТ
Вступ. Божественний Учитель..................................................................................... 2
Урок 1. 28 червня - 4 липня. Наш лю’блячий Небесний Отець......................................... 4
Урок 2. 5-11 липня. Син.............................................................................................. 14
Урок 3. 12-18 липня. Святий Дух................................................................................. 24
Урок 4. 19-25 липня. Спасіння..................................................................................... 34
Урок 5. 26 липня - 1 серпня. Як отримати спасіння........................................................ 44
Урок 6. 2-8 серпня. Зростання в Христі......................................................................... 53
Урок 7. 9-15 серпня. Жити, як Христос......................................................................... 62
Урок 8. 16-22 серпня. Церква...................................................................................... 71
Урок 9. 23-29 серпня. Наша місія................................................................................ 81
Урок 10. 30 серпня – 5 вересня. Божий Закон............................................................... 90
Урок 11. 6 – 12 вересня. Субота................................................................................ 100
Урок 12. 13-19 вересня. Смерть і воскресіння.............................................................. 109
Урок 13. 20-26 вересня. Другий прихід Ісуса............................................................... 119
БОЖЕСТВЕННИЙ УЧИТЕЛЬ
| Б |
ільшість із нас, імовірно, пам’ятає якогось талановитого вчителя, котрий справив великий вплив на наше життя, учителя, яким ми захоплюємося та якого цінуємо. Вплив деяких учителів виходить за межі їхнього часу і поширюється на наступні покоління. Видатні вчителі певною мірою вплинули на життя й розвиток людства і часто є всесвітньо визнаними особистостями. Але найвидатніший Учитель з усіх учителів – Ісус.
Сучасники Христа визнавали Його Вчителем, оскільки Йому були притаманні загальні характеристики вчителя першого сторіччя. Як і всі вчителі, Він сідав і навчав. Ісус часто цитував і коментував Писання. У Нього була група учнів, які уважно слухали Його, ішли за Ним та служили Йому. Такі основні характеристики вчителів тієї епохи й тієї частини світу.
Проте між Ісусом та іншими вчителями існували глибокі відмінності. У той час як останні переважно зосереджувалися на інтелектуальних аспектах конкретного предмета, Ісус торкався всіх сторін життя Своїх слухачів, запрошуючи їх навернутися до Бога. Крім того, слухачі Ісуса «дивувалися з Його вчення, бо Він навчав їх як Той, Хто має владу, а не як книжники» (Марка 1:22). Христос викликав довіру, оскільки жив так, як проповідував. Але найвищим джерелом Його влади був Він Сам. Ісус навчав істини, бо Він – Істина.
Цього кварталу ми вивчатимемо на підставі євангельських записів деякі важливі істини, виголошені Ісусом. Спаситель виклав багато уроків щодо нашого духовного і практичного життя. Він пропонував Божественне вчення різним аудиторіям, адаптуючи Свій метод викладання до різних слухачів. Часом Ісус проповідував, наступного разу розмовляв з окремими людьми або групами. Іноді висловлювався відкрито, а часом завуальовував значення Своїх слів у притчах та образах. Однак у кожному випадку Він викладав істину про Бога і спасіння.
Існує безліч способів систематизації та викладання вчення Ісуса. Наприклад, можна окремо вивчати Його притчі або аналізувати Його проповіді. Застосовуючи інший підхід, можна досліджувати діалоги Ісуса з окремими людьми або групами людей, Його дискусії з опонентами. Також було б цікаво зосередитися на вчинках Христа, Його позиції, чудесах, які Він використовував з метою викласти важливі уроки. Кожний з підходів корисний, але щоб усебічно охопити вчення Ісуса, наш посібник об’єднує в собі кілька методів дослідження. Він систематично підходить до вчення Спасителя, показуючи, як Ісус викладав певні теми в різних ситуаціях та різними способами. Це допоможе нам зрозуміти більшу частину Його вчень.
Коли цього кварталу ми будемо розгортати Святе Письмо й читати слова Ісуса, спробуємо уявити себе серед Його уважних слухачів, котрі зібралися на гірському схилі, на березі моря чи в синагозі. Молімося про духовне прозріння, щоб розуміти Його вістку й осягнути Його безмежну любов, явлену на хресті. Чуючи ніжний голос Господа, що кличе нас іти за Ним, оновімо наше посвячення, аби з дня на день перебувати з Ним у вірі й послуху. Чим більше часу ми проведемо біля Його ніг, тим переконливіше зможемо сказати, як двоє учнів з Емауса: «Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» (Луки 24:32).
Карлос Е. Стеджер звершував служіння пастора, учителя, редактора й адміністратора. У даний час є деканом богословської школи в адвентистському університеті Рівер Плейт. У них з дружиною Етель троє дітей і троє внуків.
28 червня — 4 липня
Наш люблячий
Небесний Отець
Біблійні тексти для дослідження: Матв. 7:9-11; Івана 14:8-10; Луки 15:11-24; Матв. 6:25-34; Євр. 9:14.
Пам’ятний вірш: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав» (1 Івана 3:1).
| І |
сусові подобалося говорити про Бога як про Отця. Згідно з Євангеліями, Спаситель понад 130 разів називав Бога Отцем. Часом до слова «Отець» Він додавав різні прикметники: «Небесний Отець» (Матв. 6:14), «живий Отець» (Івана 6:57), «Отче Святий» (Івана 17:11), «Отче Праведний» (Івана 17:25). Ім’я «Отець» указує на тісні узи, що мають з’єднувати нас із нашим Господом.
Традиційно отець асоціюється з любов’ю, захистом, безпекою, підтримкою та єдністю сім’ї. Батько дає сім’ї своє ім’я й об’єднує її членів. Ми можемо тішитися цими та багатьма іншими перевагами, коли приймаємо Бога як свого Небесного Отця.
Хоч нам надзвичайно важливо знати Отця, наша мета не має обмежуватися лише інтелектуальним або теоретичним пізнанням. У Біблії знати кого-небудь означає мати особисті близькі взаємини з ним або з нею. Наскільки ж більше це стосується нашого Небесного Отця!
Протягом тижня ми досліджуватимемо викладені Ісусом уроки про Свого Отця та Його нескінченну любов до нас. Ми також побачимо, наскільки взаємопов’язані Отець, Син і Святий Дух.
Неділя 29 червня
Наш Небесний Отець
Таке ім’я Бога, як «Отець», не було новим для слухачів Ісуса. Старий Завіт часом представляє Бога як нашого Отця (Ісаї 63:16; 64:8; Єрем. 3:4, 19; Псал. 103:13), однак це Ім’я вживалося нечасто. Для Ізраїлю особистим Ім’ям Бога було Ім’я YHWH (один з варіантів вимови Ягве). У Старому Завіті воно зустрічається понад 6800 разів. Ісус приходив не для того, щоб явити нам іншого Бога, відмінного від Ягве. Його місія полягала в тому, щоб розширити об’явлення Бога про Себе, дане в Старому Завіті. Дотримуючись цієї мети, Він представляв Бога як нашого Небесного Отця.
Ісус дав ясно зрозуміти, що Отець перебуває на Небесах. Про цю істину важливо пам’ятати, аби мати правильне уявлення про Бога. У нас є люблячий Отець, Який турбується про потреби Своїх дітей. Водночас ми усвідомлюємо, що цей дбайливий Отець перебуває на Небесах, де Йому поклоняються безліч ангелів, бо Він — святий всемогутній Правитель Усесвіту. Факт, що Бог – наш Отець, спонукає нас приходити до Нього з дитячою вірою. З іншого боку, істина про те, що Він перебуває на Небесах, нагадує нам про Його трансцендентність та про необхідність з благоговінням поклонятися Йому. Зосередженість тільки на одному з цих аспектів за рахунок нехтування іншим призведе нас до спотвореного сприйняття Бога, а це матиме далекосяжні наслідки для нашого практичного повсякденного життя.
Прочитайте Матв. 7:9-11. Що тут сказано про те, як земний батько може відображати характер нашого Небесного Отця?
Не в кожного з нас був дбайливий та люблячий батько. З різних причин деякі люди можуть навіть не знати своїх батьків. Тому для них Ім’я Бога «Отець» може мало що значити або взагалі не означати нічого. Проте кожен із нас має уявлення про те, яким повинен бути хороший земний батько. Крім того, ми можемо знати людей, які справді є хорошими батьками.
Звичайно, усі земні батьки далекі від досконалості, однак ми, як батьки, любимо своїх дітей і всупереч нашим вадам намагаємося дати їм усе найкраще. Але уявіть, що може здійснити для нас наш Небесний Отець!
Яке значення особисто для вас має факт, що ви звертаєтеся до Бога як до свого Небесного Отця? Яке значення це повинно мати для вас?
Понеділок 30 червня
Явлений у Сині
Говорячи про Отця, євангеліст Іван пише: «Бога ніхто ніколи не бачив» (Івана 1:18). Від часу гріхопадіння Адама та Єви ми не можемо спілкуватися з Богом віч-на-віч. Мойсей бажав побачити Бога, але Господь пояснив йому: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, — бо людина не може побачити Мене — і жити» (Вих. 33:20). Однак пізнання Бога має стати нашим пріоритетом, оскільки вічне життя полягає в знанні Бога (Івана 17:3).
Що нам особливо важливо знати про Бога? Див. Єрем. 9:23, 24. Чому нам необхідно це знати?
У великій боротьбі сатана головним чином спрямовує свою атаку проти Божого характеру. Диявол робить усе зі свого боку, щоб переконати кожного в тому, що Бог егоїстичний, жорстокий і деспотичний. Одна з великих цілей Ісуса під час Його земного життя полягала в тому, щоб найкращим чином викрити облудність цих звинувачень. Христос приходив, щоб явити природу Бога та Його характер, виправити поширене спотворене уявлення про Божество. «Бога ніхто ніколи не бачив; але Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, – Він явив Його» (Івана 1:18).
Прочитайте Івана 14:8-10. Зверніть увагу, як мало учні знали про Отця, навіть провівши з Ісусом більше трьох років. Які уроки з цього факту ми можемо почерпнути для себе?
Ісус був засмучений і здивований, почувши прохання Пилипа. Ніжний докір Господа відкриває Його терплячу любов до Своїх нетямущих учнів. Відповідь Ісуса мала на увазі приблизно наступне: «Невже після перебування зі Мною, після слухання Моїх слів та споглядання Моїх чудес – насичення натовпів людей, зцілення хворих і воскресіння мертвих – ви не знаєте Мене? Невже ви не впізнали Отця у вчинках, які Він здійснює через Мене, й у всьому Моєму житті?»
Те, що учні не змогли впізнати Отця в служінні Ісуса, не означало, що Ісус неправильно представляв Отця. Навпаки, Ісус був упевнений, що виконав Свою місію, найкращим чином явивши Отця. Саме тому Він сказав учням: «Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця... Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Івана 14:7, 9).
Вівторок 1 липня
Любов нашого Небесного Отця
Ісус прийшов, щоб підтвердити відкриту в Старому Завіті істину: Отець дивиться на нас із незрівнянною любов’ю (Єрем. 31:3; Псал. 103:13).
«Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми!» (1 Івана 3:1). Це приголомшливо, що Всемогутній Бог, Правитель Усесвіту, дозволяє нам, бідним, нікчемним грішникам, які живуть на крихітній планеті серед мільярдів галактик, називати Його Отцем. Він робить це тому, що любить нас.
Що є найвищим доказом любові Отця до нас? Івана 3:16, 17.
Христос був прибитий до хреста не для того, щоб викликати в серці Отця любов до людства. Викупна смерть Ісуса не була засобом, призначеним для того, аби переконати Отця полюбити нас: вона мала місце, оскільки Отець полюбив нас ще до створення світу. Чи може бути більше свідчення любові Отця, ніж жертва Ісуса на хресті?
«Бог Отець любить нас не тому, що була принесена велика Жертва примирення; Він приніс цю велику Жертву через те, що любить нас» (Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 13).
Деякі вважають, що Отець не особливо прихильний до нас. Факт, що Ісус – наш Посередник, не означає, ніби Він переконує Отця полюбити нас. Ісус заперечив цей неправильний погляд, сказавши: «Отець любить вас» (Івана 16:27).
Прочитайте Луки 15:11-24 та поміркуйте про любов батька до свого блудного сина. Перерахуйте, які свідчення про любов батька мав цей син.
У чому кожен із нас по-своєму подібний до блудного сина? Чи не пережили ви такий досвід?
Середа 2 липня
Ніжна турбота нашого Небесного Отця
Нам важливо знати, що про нас піклуються. Хоч деякі люди можуть ставитися до нас із байдужістю та зневагою, Ісус навчав, що Небесний Отець постійно піклується про нас. Його милість і ніжність не обумовлені злетами й падіннями, які так властиві людському темпераменту; Його любов постійна, незмінна, незалежна від обставин.
Прочитайте Матв. 6:25-34. Які підбадьорливі слова записані в уривку? Як ми можемо навчитися більше покладатися на Бога, зображеного в наведених віршах?
«Немає жодного розділу в книзі життя, який був би настільки незрозумілим, щоб Господь не міг його прочитати; жодне становище, у якому б ви не опинилися, не може бути таким важким, щоб Він не міг вам допомогти. Жодне нещастя, котре спіткало найменшу Його дитину, жодне переживання, що непокоїть душу, жодна радість, жодна щира молитва – ніщо не проходить повз увагу Небесного Отця, усе знаходить живий відгук у Нього. «Розбитих серцем Він лікує і їхні болючі рани перев’язує» (Псал. 146:3). Відносини між Богом і кожною людською душею є настільки повними й визначеними, ніби ця людина є єдиною душею на Землі, що потребує Його опіки, за котру Він віддав Свого улюбленого Сина» (Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 100).
Ми не можемо ігнорувати факт, що іноді на нас обрушуються трагедії та страждання. Навіть у досліджуваному сьогодні тексті Ісус наголошує: кожний день сповнений своїми турботами (Матв. 6:34), маючи на увазі, що не все в нас буде легко і безхмарно. Ми оточені злом та його сумними наслідками. Однак головна думка полягає в тому, що навіть серед труднощів і турбот нам дано запевнення в любові Отця, так різнобічно відкритій нам, але найбільш яскраво явленій на хресті. Як же важливо для нас постійно бачити дари та благословення нашого Небесного Отця, інакше ми легко розчаруємося, опинившись у скрутних обставинах життя.
Переживаючи важкі часи, чи відчули ви реальність Божої любові до вас? Яким чином виявилася ця любов? Чого ви навчилися з пережитого досвіду? Чи можете поділитися цим досвідом з людиною, яка переживає кризу й сумнівається в реальності Божої любові?
Четвер 3 липня
Отець, Син і Святий Дух
Ісус навчав і являв у Своєму житті, що Божество складають три Божественні Особи: Отець, Син і Святий Дух. Хоч ми не можемо раціонально пояснити цю істину, проте приймаємо її вірою (як і багато інших біблійних істин) та разом з Павлом намагаємося досягти «повноти розуміння і для пізнання таємниці Бога і Отця та Христа» (Колос. 2:2). Тобто, хоч багато чого ми не розуміємо, але через віру, послух, молитву і дослідження можемо дедалі більше розширювати своє пізнання.
Три Особи Божества брали активну участь у здійсненні Плану спасіння. Визначте роль кожної Особи в таких подіях:
Народження: Луки 1:26-35
Хрещення: Луки 3:21, 22
Розп'яття: Євр. 9:14
Коли земне служіння Ісуса наближалося до кінця, Він пообіцяв Своїм схвильованим і засмученим учням, що пошле їм Святого Духа. Тут ми знову бачимо взаємодію трьох Осіб. «І Я попрошу Отця, – запевнив їх Ісус, – і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, – Духа Істини» (Івана 14:16, 17; див. також Івана 14:26).
Ісус пояснив, що в Плані спасіння три Божественні Особи співпрацюють у повній гармонії. Як Син прославив Отця, явив Його любов (Івана 17:4), так і Святий Дух прославляє Сина, відкриваючи світові Його благодать і любов (Івана 16:14).
Поміркуйте над деякими іншими біблійними істинами, котрі важко пояснити раціонально. Згадайте незбагненні факти зі світу природи. Що таємниці природи повинні сказати нам про обмеженість нашого раціонального мислення та про необхідність жити вірою? Поділіться вашими відповідями на уроці в суботу.
П’ятниця 4 липня
Для подальшого вивчення:
Прочитайте з книги Е. Уайт «Свідчення для Церкви», т. 8, розділ «Бог – Особа» (с. 263-278).
«Щоб зміцнити наше довір’я до Бога, Христос навчає нас звертатися до Нього з новим ім’ям, з ім’ям, що асоціюється з найдорожчими узами людського серця. Він дає нам привілей називати безмежного Бога своїм Отцем. Це ім’я, яке ми виголошуємо, звертаючись до Нього або розповідаючи про Нього, є ознакою наших любові та довір’я до Нього, а також запорукою Його батьківської опіки та любові щодо нас. Вимовлене, коли ми просимо в Бога милості чи благословення, воно звучить для Нього як музика. Аби ми не вважали зухвалістю називати Його цим ім’ям, Він повторює його знову і знову. Він бажає, щоб це звернення стало для нас близьким і дорогим.
Бог вважає нас Своїми дітьми. Він викупив нас із цього безтурботного світу й обрав для того, щоб ми стали членами царської сім’ї, синами і дочками Небесного Царя. Він запрошує нас довіритися Йому глибше й сильніше, ніж дитина довіряється своєму земному батькові. Батьки люблять своїх дітей, проте любов Бога більша, ширша, глибша за найсильнішу людську любов. Вона незмірна» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 141, 142).
«Наш Небесний Отець виявив Свою любов до кожного з нас на Голгофському хресті. Отець любить нас, Він сповнений співчуття і ніжної милості» (Е. Уайт. Ознаки часу, 30 вересня 1889).
Питання для обговорення:
1. Як допомогти людині, чий досвід взаємодії із земним батьком залишає бажати кращого, полюбити Бога і навчитися довіряти Йому як своєму Небесному Батькові?
2. Якщо Бог любить нас, чому ми страждаємо?
3. Обговоріть ваші відповіді на останнє запитання уроку за четвер.
4. Спробуйте уявити собі неймовірні масштаби Всесвіту. Подумайте про те, що Ісус, Творець Усесвіту, помер за нас на хресті. Чи достатньо ми роздумуємо про цю дивовижну вістку надії? Як ми можемо навчитися щомиті радіти таким незбагненним об’явленням Божої любові?
5-11 липня
Син
Біблійні тексти для дослідження: Матв. 24:30; Дан. 7:13, 14; Матв. 11:27; Луки 5:17-26; Івана 8:58; Матв. 20:28.
Пам’ятний вірш: «Бо й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоб послужити і душу Свою дати як викуп за багатьох!» (Марка 10:45).
| П |
ровівши більше двох років у суспільному служінні, Ісус запитав Своїх учнів: «За кого люди вважають Сина Людського?» (Матв. 16:13). Учні повідомили, що чули про Нього від людей. Однак наступне запитання Ісуса виявилося складнішим: «А ви Мене за кого вважаєте?» (Матв. 16:15). Тепер запитання було звернене безпосередньо до них. Ісус не запитував їхню думку про те, яке враження Він справляє або що вони думають про Його характер. Його запитання стосувалося самої сутності Особи Ісуса. Він вимагав від учнів вираження їхніх особистих переконань та віри.
Рано чи пізно кожному доведеться відповісти на це запитання. Кожен повинен особисто вирішити, Хто для нього Ісус. Нам анітрохи не допоможе повторення слів або визнання інших людей; ми повинні щиро засвідчити, у що вірю особисто я. Від цієї відповіді залежить доля кожної людини.
Цього тижня ми шукатимемо відповідь на підставі того, що говорив або робив Сам Ісус. Наша мета полягає в тому, щоб вірою прийти до тієї ж відповіді, яку дав Петро: «Ти є Христос, Син Бога Живого!» (вірш 16).
Неділя 6 липня
Син Людський
Найбільше Ісусові подобалося називати Себе Сином Людським. У Євангеліях зазначено, що Він називав Себе цим Ім’ям понад 80 разів. Інші люди ніколи не зверталися до Нього так. Це Ім’я Він обрав з особливим наміром.
Такий ідіоматичний вислів був звичним у Старому Завіті. Крім одного винятку, він завжди стосувався людини; таким чином, Ісус використовував його, щоб підкреслити Свою людську природу.
Святе Письмо представляє Ісуса воістину Людиною. Він народився як немовля, ріс як дитина («росла й міцніла, сповнюючись мудрості» (Луки 2:40, 52)), у Нього були названі брати і сестри (Матв. 13:55, 56). Ісус споживав їжу (Матв. 9:11), спав (Луки 8:23), утомлювався (Івана 4:6), відчував голод і спрагу (Матв. 4:2; Івана 19:28), сумував і тужив (Матв. 26:37).
Випадковий спостерігач бачив у Христі звичайну Людину, Яка жила серед людей, як Одна з безлічі інших. Більшість Його сучасників вважало Його тільки Людиною (Івана 7:46). Багато хто ставився до Нього, як до Одного з них, деякі насміхалися над Ним (Луки 8:53), критикували Його (Матв. 11:19), навіть «глумилися з Нього, б’ючи» (Луки 22:63). Для них Він був просто ще однією Людиною.
На жаль, їм не вдалося побачити щось більше в Імені Син Людський. Хоч, згідно з Дан. 7:13, 14, «з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього. І Йому було дане панування й слава та царство». Юдеї ототожнювали цього Сина Людського з Месією. Тому, коли Ісус використовував це Ім’я, Він відкривав істину про те, що є обіцяним Месією, втіленим Христом.
Прочитайте Матв. 24:30; 25:31; 26:64. Що в наведених словах Ісуса перегукується з Дан. 7:13, 14?
Чому для нас так важливо знати, що Ісус був воістину Людиною? Яке значення Його людська природа має для нашого спасіння? Яке значення вона має для нашого повсякденного життя, особливо коли ми боремося зі спокусою та гріхом?
Понеділок 7 липня
Син Божий
Ім’я «Син Божий» використовував не тільки Гавриїл (Луки 1:35), але також деякі люди, коли зверталися до Ісуса (Матв. 14:33; Марка 15:39; Івана 1:49; 11:27). Він приймав таке звертання, але був обережний у застосуванні цього Імені до Себе, оскільки Його могли побити камінням. Однак Біблія неодноразово говорить про Його особливі взаємовідносини з Отцем.
Під час хрещення Ісуса Отець визнав Його як Свого Сина (Матв. 3:17); те саме відбулося під час преображення (Матв. 17:5).
Взаємовідносини Отця і Сина унікальні. Христос – єдина Особа у Всесвіті, Яка насолоджується цими відносинами, оскільки тільки Він володіє такою ж природою, що й Отець. Нам, віруючим людям, була дарована перевага стати Божими дітьми. Але Ісус завжди був, є і буде унікальним Божим Сином.
Що наведені тексти повідомляють про досконалу єдність Отця і Сина? Матв. 11:27; Івана 3:35; 5:17; 10:30.
Цілковите єднання Ісуса й Отця включає в себе обопільне досконале знання Один Одного: єдність волі, мети і прагнення. Більше того, воно включає в себе єдність природи. Син і Отець – дві Особи («Я і Отець»), Котрі володіють однією (однаковою) природою («Ми одне»), цей факт підкреслює займенник середнього роду «одне» (порівняйте з 1 Кор. 3:8).
Однак ми повинні пам’ятати: оскільки Ісус приходив на Землю, щоб жити тут як людина, Він добровільно понизив Себе (Филп. 2:6-8). Це було функціональне доцільне обмеження, але як таке воно не було частиною Його сутності. Ісус упокорив Себе заради певної мети, з особливим наміром.
Враховуючи цю концепцію, ми можемо зрозуміти, чому Ісус сказав: «Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить» (Івана 5:19); «не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав» (Івана 5:30). З цієї функціональної точки зору, Він міг сказати: «Отець більший від Мене!» (Івана 14:28).
Ісус був воістину Богом і воістину Людиною. Що повідомляє нам ця дивовижна істина про тісний зв'язок між Небом і Землею? Яку втіху дає нам усвідомлення такого тісного зв’язку?
Вівторок 8 липня
Божественна природа Христа
(Частина 1)
Божественність Христа — основа нашої віри. Звичайна людина ніколи не змогла б стати нашим спасителем незалежно від того, наскільки незвичайним було б її життя. Через весь Новий Завіт проходить свідчення про Божественність Ісуса. Ми зосередимося на тому, що Він Сам говорив на цю тему.
Ісусові непросто було пояснити людям, Хто Він. Його місія вимагала від Нього заяв про Його месіанство, про те, що Він — Бог у тілі. Однак Спаситель був гранично обережний у Своїх виразах, тому замість прямої заяви «Я – Бог» або «Я – Месія» лише натякав на Свою Божественну природу, неявно ведучи Своїх слухачів до пізнання Його Божественності. Інакше Він наразив би Своє життя на небезпеку.
У міру того як Ісус поступово розкривав Свою Божественну природу, більшість слухачів розуміли Його, проте відмовлялися прийняти Його об’явлення, оскільки воно не відповідало їхнім уявленням про Месію. Це видно з їхньої вимоги: «Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, — скажи нам відкрито!» (Івана 10:24). Контекст показує, що це запитання, на жаль, було нещирим.
«Щоб повернути здоров’я тілу, яке вже фактично розкладалося, необхідна була творча сила. Той же Голос, Який покликав до життя створену із земного пороху людину, повернув здоров’я і вмираючому розслабленому» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 269, 270).
Ісус стверджував, що володіє Божественною прерогативою прощати гріхи. Він також говорив про те, що «сяде на престолі Своєї слави» (Матв. 25:31) й судитиме всі народи, вирішуючи вічну долю кожного. Це підвладне тільки Богові. Що ще можна було зробити тут, на Землі, аби відкрити, Ким Він є насправді?
Подумайте, наскільки твердосердими були більшість юдейських вождів щодо Ісуса. І ці мужі вважалися духовними наставниками народу! Як ми можемо переконатися в тому, що не стали твердосердими?
Середа 9 липня
Божественна природа Христа
(Частина 2)
Ісус проголосив і показав, що Він нарівні з Отцем володіє силою, здатною перемогти смерть. «Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє» (Івана 5:21). Тільки Бог може стверджувати: «Я є воскресіння і життя» (Івана 11:25).
Інше ясне свідчення щодо Божественності Ісуса ми знаходимо в Його твердженні, що Він був завжди. Він зійшов з Небес (Івана 3:13), оскільки Його послав Отець (Івана 5:23). Згодом Христос знову підтверджує факт Свого вічного буття: «А тепер Ти прослав Мене, Отче, в Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав» (Івана 17:5).
Чому текст Івана 8:58 по праву вважається одним з найбільш прямих і глибоких доказів Божественності Ісуса? Див. також Вих. 3:13, 14.
На відміну від Авраама, який колись прийшов до існування (буквальне значення грецького кореня гіномай, перекладеного тут словом був), Ісус оголошує Себе існуючим вічно. Він не просто був до народження Авраама, а існував завжди. Вислів «Я Той, що є» передбачає постійне існування. Більше того, «Я Той, що є» – титул Самого Ягве (Вих. 3:14). Вожді безпомилково зрозуміли: Ісус претендував на те, Він — Той Самий «Я Той, що є», Котрий з’явився Мойсеєві в палаючому кущі. Вони розцінили це як богозневагу, тому «схопили каміння, щоб кидати на Нього» (Івана 8:59).
Євангелія свідчать, що Ісус приймав поклоніння людей. Він прекрасно знав, що, згідно з Писанням, тільки Бог гідний поклоніння, адже Сам сказав сатані: «Написано: Господеві Богу своєму поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!» (Матв. 4:10). Тому, приймаючи поклоніння оточуючих, Він тим самим відкривав людям Свою Божественність. Учні на морі (Матв. 14:33), зцілений сліпий (Івана 9:38), жінки біля гробниці Ісуса (Матв. 28:9), учні в Галилеї (Матв. 28:17) – усі відкрито поклонялися Христу, визнаючи його Божественність. Слова Хоми, звернені до Ісуса: «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28), не промовив би жоден юдей, якби не мав ясного розуміння, що розмовляє з Богом.
Прочитайте Івана 20:29. У що ви вірите з того, чого не бачили? Яке значення має ваша відповідь для питання віри загалом?
Четвер 10 липня
Місія Христа
Зрозумівши, Ким був Ісус, ми можемо краще усвідомити, що Він зробив для нас.
Сатана обвинувачує Бога, а Ісус прийшов, щоб відповісти на ці обвинувачення, відкривши характер Отця та виправивши помилкові поняття про Нього. Спаситель хотів, щоб ми знали Бога, оскільки тільки так можна здобути вічне життя (Івана 17:3).
Однак для спасіння нам необхідне щось більше, ніж лише знання. Ми потребуємо Бога, Котрий дарує нам Спасителя, на що вказує Ім’я «Ісус» – Ягве є спасіння (Матв. 1:21). Ісус дуже конкретно описав Свою місію: «Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!» (Луки 19:10). В Едемі люди порушили взаємовідносини з Богом, втратили святість, позбулися дому й вічного життя. Ісус прийшов, щоб усе відновити: як Викупитель Він відновлює наші взаємовідносини з Отцем (Івана 1:51), прощає нам гріхи (Матв. 26:28), подає приклад, як жити (1 Петра 2:21), і дарує нам вічне життя (Івана 3:16).
Як Ісус визначив суть Своєю місії? Івана 10:11; Матв. 20:28.
Чому Христос мав померти? Тому що Він добровільно зайняв наше місце та зазнав покарання за наші гріхи. Ми всі грішники (Римл. 3:10-12) і заслуговуємо вічної смерті (Римл. 6:23). Ціна нашого спасіння настільки велика, що для її оплати необхідне було життя Сина Божого.
«Порушений Божий Закон вимагав смерті грішника. У Всесвіті була лише Одна Особа, Яка задля людини могла задовольнити вимоги Закону. Божественний Закон святий, як і Сам Бог, а тому тільки рівний Богові міг здійснити спокуту за його порушення. Ніхто, крім Христа, не міг звільнити грішну людину від прокляття Закону і знову привести її до згоди з Небесами» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 63).
Подумайте про долю нашого світу і долю кожного з нас у цьому світі. Яку надію мали б ми, якби все закінчувалося могилою? Нам абсолютно не було б на що сподіватися, якби не План спасіння. Як ми можемо виявити нашу вдячність Богові за те, що Він здійснив для нас у Христі?
П’ятниця 11 липня
Для подальшого вивчення:
Прочитайте Біблійний коментар АСД, т. 5 (коментар Еллен Уайт), розділ «Божественно-людська природа Спасителя» (с.1126-1128).
«Однак Боже Слово, свідкуючи про людську сутність Христа під час перебування Його на Землі, висловлюється цілком виразно щодо Його предвічного існування. Слово існувало як Божественна Істота, як вічний Божий Син, у єдності та згоді зі Своїм Отцем...
Світ був створений Ним, “і без Нього не постало нічого з того, що постало” (Івана 1:3). Якщо Христос створив усе, значить Він існував раніше за все. Слова, сказані з цього приводу, настільки певні, що ні в кого не має залишатися ані найменшого сумніву. Христос був Богом у найвищому розумінні цього слова. Він був з Богом від вічності, Бог над усім, благословенний навіки.
Господь Ісус Христос, Син Божий, існував споконвіку як особлива Особа, однак єдина з Отцем» (Е. Уайт. Вибрані вісті, кн. 1, с. 247).
«Христос володіє життям, не запозиченим і не успадкованим, а первинним. “Хто має Сина, той має життя” (1 Івана 5:12). Божественність Христа – це гарантія вічного життя віруючого» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 530).
Питання для обговорення:
1. Демони знали і визнавали, що Ісус – «Святий Божий» (Марка 1:24), «Син Божий» (Марка 3:11), «Син Бога Всевишнього» (Марка 5:7). (Див. також Якова 2:19). Чому такого визнання недостатньо для нашого спасіння? Що ще необхідно, окрім розумового визнання Ісуса Сином Божим?
2. Коли сотник, що стояв біля Голгофського хреста, побачив, як помер Ісус, він визнав: «Ця Людина була Божим Сином!» (Марка 15:39). Найкраще Ісуса можна зрозуміти біля підніжжя хреста. Чи часто ви там буваєте? Коли ви приходили туди востаннє? Чому б просто зараз не виділити час, аби поміркувати над безмежною жертвою, яку Ісус приніс заради нашого спасіння?
3. Багато сучасників Ісуса відкинули Його, бо мали неправильні уявлення про Месію. На жаль, сьогодні чимало людей відмовляється присвятити своє життя Ісусові через забобони або спотворене уявлення про Нього. Як ми можемо допомогти цим людям побачити Ісуса таким, яким Він є насправді? Чим особливо володіємо ми, як адвентисти сьомого дня, що могло б допомогти людям отримати більш чітке розуміння того, Ким насправді є Ісус?
12-18 липня
Святий Дух
Біблійні тексти для дослідження: Івана 14:16-18; 14:26; 15:26; Матв. 12:31, 32; Івана 16:8; Івана 3:5-8; Луки 11:9-13.
Пам’ятний вірш: «І Я попрошу Отця і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами» (Івана 14:16).
| З |
трьох Осіб Божества Особа Святого Духа найменш зрозуміла. Дивно, що найбільш близька до нас Особа, Котра звершує в нас нове народження, перебуває в нас і перетворює нас, так мало нам відома.
Чому? Почнемо з того, що про Святого Духа Біблія говорить не так докладно, як про Отця і Сина. Святе Письмо неодноразово згадує про Духа, проте більшість цих згадок метафоричні або символічні. Біблія дає нам багато інформації про діяльність Духа, але мало говорить про Його природу.
Інша причина випливає із самого служіння Святого Духа. Він постійно намагається зосередити нашу увагу на Христі, а не на власній Особі. У Плані спасіння Дух служить Отцю і Сину, але це служіння не має на увазі нижче становище.
Протягом тижня, слухаючи вчення Ісуса про Духа, будемо посилено молитися про Його перетворювальну присутність у нашому житті.
Неділя 13 липня
Представник Христа
Зі страхом і сумом учні слухали слова Ісуса про Його неминучу смерть. Коли Його не буде з ними, хто стане їхнім Учителем, Другом і Порадником? Знаючи про їхню велику потребу, Христос пообіцяв послати їм Свого Представника, щоб Він перебував з ними.
Як Христос назвав Свого Представника? Івана 14:16-18. Чому це Ім’я точно характеризує Святого Духа? Івана 14:26.
Помічник, Порадник, Утішитель – це різні переклади грецького слова «параклетос», яке складається з прийменника «пара» (поруч) і прикметника «клетос» (викликаний). Буквально це слово означає «викликаний, аби бути поруч», представляючи викликану на допомогу особу. Воно може вказувати на посередника, заступника, помічника, радника і навіть адвоката.
У Новому Завіті тільки Іван використовує термін «параклетос». Цікаво зауважити, що він також застосовував його щодо Самого Ісуса (1 Івана 2:1).
Під час Свого земного служіння Христос був Порадником, Помічником та Утішителем для учнів. Тому цілком логічно, що Його Наступник отримав те саме Ім’я. Святий Дух посланий Отцем у відповідь на прохання Сина та в Ім’я Сина (Івана 14:16, 26). Дух продовжує роботу Христа на Землі.
Ісус перебував з учнями через Святого Духа. «Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас» (Івана 14:18), – сказав Господь. Він говорив не про випадковий візит, який не надто втішив би безпорадних «сиріт», а про постійні близькі взаємовідносини: «Я у вас» (Івана 14:20). Це стало можливим тільки завдяки діяльності Святого Духа.
Звичайно, людська природа Христа не дозволяла Йому особисто перебувати в різних місцях одночасно. Але Святий Дух – всюдисущий (Псал. 139:7). З допомогою Духа наш Спаситель став доступний усім, незалежно від місця їхнього перебування, незалежно від фізичної відстані, яка відділяла їх від Христа.
Чи пізнали ви реальність Святого Духа, хоч нам нелегко зрозуміти Його природу та дію в нашому житті?
Понеділок 14 липня
Святий Дух – Особа
Еллен Уайт писала: «Природа Святого Духа залишається таємницею. Люди не можуть збагнути її... Коли справа стосується таємниць, які надто глибокі для людського розуміння, мовчання є золотом» (Дії апостолів, с. 52).
Проте вона також стверджувала: «Святий Дух — Особа, інакше Він не міг би свідчити нашому духові і разом з нашим духом, що ми – діти Божі. Святий Дух має бути саме Божественною Особою, інакше Він не міг би знати таємниць, прихованих у розумі Бога» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 617). Це твердження ґрунтується на Біблії (Римл. 8:16 і 1 Кор. 2:10, 11). Отже, хоч ми й обмежені у своїй людській природі, однак можемо знати зі Святого Письма, що Святий Дух – Божественна Особа. Цей висновок знаходить підтвердження і в словах Ісуса.
Які дії Святого Духа вказують на те, що Він – Особа? Івана 14:26; 15:26; 16:7-14.
Ісус згадував низку дій Духа, кожна з яких передбачає ідею особи. Хто краще за особу може навчити нас і допомогти згадати все, сказане Христом (Івана 14:26)? Або хто краще за особистісну істоту може свідчити про Ісуса (Івана 15:26), обвинуватити світ за гріх (Івана 16:8), вести до повної істини, а також чути й говорити (Івана 16:13)? Тільки розумна особа може прославляти Христа (Івана 16:14).
Дотримуючись учення Ісуса, письменники Нового Завіту ясно показували, що Святий Дух володіє невід’ємними характеристиками особи: воля (1 Кор. 12:11), розум (Дії 15:28; Римл. 8:27), емоції (Римл. 15:30; Ефес. 4:30).
Оскільки Святий Дух – Божественна Особа, ми повинні смиренно підкоритися Його волі й керівництву. Ми запрошуємо Його перебувати в наших серцях (Римл. 8:9), перетворити наше життя (Тита 3:5) і зростити плід Духа в нашому характері (Гал. 5:22, 23). Самі по собі ми безпорадні, і лише завдяки силі Духа, що діє в нас, ми можемо стати такими, як нам було обіцяно в Ісусі.
Святий Дух – також дар, і, як більшість дарів, Його можна відкинути. Чи не відмовляєтеся ви від того, що прагне здійснити у вашому житті Святий Дух? Як можна переконатися в цьому?
Вівторок 15 липня
Святий Дух – Божественна Особа
Говорячи учням про Святого Духа, Ісус називав Його «іншим» Утішителем (Івана 14:16). Використане Господом грецьке слово «аллос» означає «інший того самого виду» (ще один), на відміну від слова «хетерос», що означає «інший, несхожого виду або якості». Та сама подібність природи, яка зв’язує Отця й Сина, розкрита у взаємовідносинах між Сином і Святим Духом.
Ісус сказав, що Святий Дух «сповістить вам, що має настати» (Івана 16:13). Тільки Божественна Особа може сповістити майбутнє (Ісаї 46:9, 10).
Божественність Святого Духа також підтверджена Його роллю в інспірації Святого Письма, цю функцію Духа недвозначно визнавав Ісус. Він стверджував: «Сам Давид промовив під дією Святого Духа» (Марка 12:36; див. Псал. 110:1).
Живучи на Землі, Ісус постійно був керований Святим Духом. Коли Він отримав помазання Духа при хрещенні (Матв. 3:16, 17), «Дух повів Його в пустиню» (Луки 4:1). Перемігши спокусника, «Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї», щоб звершувати Своє служіння (Луки 4:14). Христос здійснював Свої чудеса через Святого Духа (Матв. 12:28). Факт, що Божий Син залежав від Духа, є ще одним доказом Божественності Духа, оскільки важко собі уявити, аби Божий Син залежав від чогось меншого, ніж Божество.
Ще одне свідчення Божественності Духа можна побачити в тому, як ця Особа на рівних згадується з Отцем і Сином у деяких біблійних текстах. Так, Ісус доручив апостолам хрестити нових учнів «в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Матв. 28:19).
Як наступні вірші допомагають нам зрозуміти Божественність Святого Духа? Матв. 12:31, 32.
Порівняння слів, сказаних проти Сина Людського (гріх, який може бути прощений), зі словами, сказаними проти Духа Святого (гріх, який не може бути прощений), показує, що Дух – не звичайна Особа. Богозневага – це гріх, учинений безпосередньо проти Бога. Таким чином, ми доходимо висновку, що Святий Дух є однією з трьох Осіб Божества. Хоч багато написано про «непростимий гріх», безпосередній контекст зображує людей настільки запеклими в протидії Духові та Його ролі у спасінні, що вони приписали Його працю дияволу!
Середа 16 липня
Діяльність Святого Духа
Ми вже згадували про важливу роль Святого Духа в земному житті Ісуса та в інспірації Біблії. Тепер зосередимося на вченні Ісуса про діяльність Духа заради нашого спасіння.
Що звершує Святий Дух, намагаючись підготувати нас до прийняття Спасителя? Івана 16:8.
Хто прийматиме ліки, не усвідомивши, що хворий? Так само ми не зможемо отримати спасіння, якщо не визнаємо себе грішниками. М’яко, але неухильно Святий Дух переконує нас у тому, що ми згрішили, винні й підлягаємо справедливому Божому суду.
Потім Дух скеровує нас до Христа, свідкуючи про Нього (Івана 15:26) як про єдиного нашого Спасителя. Оскільки Ісус — істина (Івана 14:6), то, ведучи нас до Ісуса, Дух також провадить нас до істини (Івана 16:13). Інакше бути не може, оскільки Святий Дух названий Духом Істини (Івана 14:17).
Коли Дух докорив нам за гріхи (що передбачає наше покаяння в них) та спрямував до Ісуса і Його істини, тоді ми готові, аби Святий Дух здійснював у нас Свою велику працю.
Чому так важливо «народитися від Духа»? Івана 3:5-8.
Люди, які намагалися власними силами змінити своє життя, знають, наскільки марні їхні зусилля. Без Божественного втручання ми не можемо перетворити наше спотворене гріховне життя. Відродження грішника вимагає такої творчої сили, яку може дарувати тільки Божественний Святий Дух. Ми спасенні «через купіль відродження і оновлення Святим Духом» (Тита 3:5). Дія Духа полягає не у видозміні або поліпшенні колишнього життя, а в зміні моральної природи людини, у створенні нового життя. Результати такого чуда чітко видимі та є незаперечним аргументом на користь Євангелія.
Праця Святого Духа необхідна не тільки на початку нашого християнського життя, ми потребуємо Його постійно. Сприяючи нашому духовному зростанню, Він навчає нас та нагадує нам усе, чого навчав Ісус (Івана 14:26). Якщо ми дозволимо, Дух завжди перебуватиме з нами як наш Помічник, Утішитель і Порадник (Івана 14:16).
Погані звички і вади характеру важко змінити, чи не так? Вони знову й знову можуть долати нас, якщо тільки ми не перебуваємо в стані постійного пильнування. Що наші спадкові слабкості і схильність до гріха повинні відкривати нам про постійну потребу в керівництві Святого Духа?
Четвер 17 липня
Наповнені Святим Духом
Безперечно, для нас дуже важливо знати, Хто такий Святий Дух. Але це знання не матиме сенсу, якщо не провадить нас до повної відкритості для Його присутності в нашому житті. Ісус дав ясно зрозуміти: якщо ми не запрошуємо Небесного Утішителя щодня перебувати в нас, є інший дух, який намагається заповнити собою порожнечу життя і спричинити в ньому духовний занепад (Матв. 12:43-45). Ісус був «сповнений Духа Святого» (Луки 4:1). «Щодня Він одержував нове хрещення Святим Духом» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 139).
Що повідомляють тексти Луки 11:9-13 про те, як ми можемо отримати Святого Духа? Що відкривають ці вірші про бажання Отця дарувати нам Святого Духа?
Під час Таємної вечері Ісус пообіцяв Своїм учням, що пошле їм Святого Духа. Він підкреслив утішливе й просвітницьке служіння Духа, яке має своєчасно задовольнити їхні потреби. Однак після воскресіння Христа обставини змінилися й учні зіткнулися з новими труднощами.
У чому полягав зміст обітниці Ісуса про Святого Духа, Якого учні мали отримати після воскресіння Христа? Дії 1:4-8.
Тільки в тексті Дії 1:5 міститься запис про те, що Ісус говорив про хрещення Святим Духом. Іван Хреститель також повідомляв про це особливе хрещення (Матв. 3:11; Івана 1:33), але воно мало відбутися після вознесіння Христа. Що означає хрещення Духом?
У тексті Дії 1:8 Ісус Сам пояснив це в паралельному висловлюванні. Ви «будете хрещені Духом Святим» (Дії 1:5), «коли Святий Дух зійде на вас» (Дії 1:8). Бути хрещеним означає повністю зануритися в щось, зазвичай у воду. Хрещення Святим Духом означає, що людина повністю перебуває під впливом Духа, наповнена Духом (Ефес. 5:18). Цей досвід не відбувається «раз і назавжди», а потребує постійного оновлення.
Що і чому саме так ви відповісте, якщо хтось запитає вас: «Ви коли-небудь були наповнені Духом?»
П'ятниця 18 липня
Для подальшого вивчення:
Прочитайте з книги Е. Уайт «Свідчення для Церкви», т. 8, розділ «Обіцяна сила» (с. 19-23); із книги «Дії апостолів» розділ «Дар Духа» (с. 47-56).
«Усякого часу і на кожному місці, у всякому горі й скорботі, коли майбутнє здається похмурим і непевним, коли відчуваємо себе безпорадними і самотніми, нам посилається Утішитель як відповідь на молитву віри. Обставини можуть розлучити нас із нашими земними друзями, але жодні події, жодна відстань не зможуть розлучити нас із небесним Утішителем. Де б ми не були, куди б не йшли, Він завжди по правиці в нас, аби підтримувати, допомагати, підіймати і підбадьорювати» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 669).
«Дух Святий – це найбільший з усіх дарів, які Він [Христос] міг просити в Отця для духовного піднесення Свого народу. Дух мав діяти як відновлювальна Сила, і без Нього жертва Христа була б даремною. Сила зла утверджувалася протягом століть, а покірність людей сатанинській неволі гідна подиву. Опиратися гріхові і перемагати його можна було лише завдяки могутньому впливу Третьої Особи Божества – Духа Святого, Котрий виявляє Себе не у видозміненій енергії, а у всій повноті Божественної сили. Дух робить ефективною діяльність Спасителя світу. Дух очищає серце» (там же, с. 671).
Питання для обговорення:
1. Враховуючи людську схильність до самозвеличення, чого навчає нас покірна й підпорядкована діяльність Святого Духа?
2. Спілкуючись із Никодимом, Ісус порівнював дію Святого Духа з вітром. Які духовні уроки ми можемо почерпнути із цього порівняння?
3. Деякі люди стверджують, що свідченням хрещення Духом є здатність говорити на так званих мовах. Що нам слід відповідати на такі твердження?
4. Ми вважаємо, що Святий Дух діє на кожну людину зокрема, і це правильно. Водночас, як можемо ми, будучи єдиним тілом, пережити реальність Його присутності в нашій Церкві?
19-25 липня
Спасіння
Біблійні тексти для дослідження: Луки 18:9-14; Івана 6:44; Луки 15:3-10; Матв. 20:28; Івана 8:34-36; Івана 6:35, 47-51.
Пам’ятний вірш: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).
| Л |
юди часто кажуть, що смерть – частина життя. Та ні, смерть – це припинення життя, а не його частина. Але ми настільки звиклися з реальністю смерті, що даємо їй неправильне визначення, вважаємо її зовсім не тим, чим вона насправді є. Як би ми не розуміли це питання, одне можна сказати точно: без Божественної допомоги нашою спільною долею була б вічна смерть.
На щастя, ця допомога прийшла. Бог у Своїй нескінченній любові пропонує нам спасіння через Христа. Коли ангел сповістив про народження Месії, він назвав Його Ісусом (від єврейського слова, що означає «спасіння»), «бо Він спасе Свій народ від його гріхів» (Матв. 1:21).
Протягом тижня ми будемо розглядати тему спасенної праці Ісуса. Насамперед звернемо увагу на основу нашого спасіння, а потім на його результати.
Біблія чітко повідомляє лише про два шляхи розплати за наші гріхи: або ми розплачуємося за свої гріхи в озері вогняному, або приймаємо плату, яку Христос віддав за них на хресті. Розглядаючи щедрий дар Божої благодаті, дарований через Христа, ще раз із покорою оновімо нашу віру в Ісуса як нашого особистого Спасителя.
Неділя 20 липня
Спасіння – Божий дар
У тексті Івана 3:16 для опису того, що Бог зробив для нашого спасіння, використано два дієслова. Які ці дієслова і як вони співвідносяться одне з одним? Що вони відкривають про витоки нашого спасіння?
Сьогодні дієслово «любити» через його часте недбале використання зовсім не передає тієї глибини щирої зацікавленості, яка закладена в грецькому дієслові агапао («любити»). У Новому Завіті цей термін та споріднений йому іменник агапе («любов») розкривають глибоку незмінну любов Бога до Його творіння, не гідного цієї любові. Любов – найвидатніша властивість характеру Бога. Він не тільки любить нас, Він є любов (1 Івана 4:8).
Любов Бога – не імпульс, що ґрунтується на почуттях або уподобаннях. Його любов не вибіркова, вона не залежить від наших вчинків. Бог полюбив світ, тобто всіх людей, включаючи і тих, які не люблять Його.
Істинну любов можна пізнати у звершених нею діях. Часом ми кажемо, що любимо когось, а наші вчинки свідчать про зворотне (1 Івана 3:17, 18). Але Бог не такий. Його любов відображена в діях. Керований любов’ю, Він віддав Свого Єдинородного Сина задля нашого спасіння. У цій дії Бог віддав нам усе, що в Нього було, Він віддав нам Себе.
Прочитайте Луки 18:9-14. Яким має бути наше ставлення до Бога та Його благодаті?
Ми неодноразово читали цю притчу, і нас уже не дивує вердикт Ісуса: «Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той» (Луки 18:14). Однак слухачі Ісуса, імовірно, відчули шок, коли Він промовив ці слова. Хіба це справедливо?
Звичайно, ні! Грішник отримав незаслужене виправдання. Але така суть спасіння. Це Божий дар. Дарунки не заробляють, їх просто приймають. Ми не можемо купити спасіння, натомість можемо тільки отримати його. Хоч Ісус рідко використовував термін «благодать», Він ясно навчав, що спасіння дароване через благодать, тобто людина отримує те, чого не заслужила.
Якби Бог відплачував нам тим, на що ми заслуговуємо, що б ми отримали і чому?
Понеділок 21 липня
Спасіння: Божа ініціатива
Просте прочитання Євангелій показує, що ми повністю зобов’язані своїм спасінням Богові. Ісус прийшов у цей світ не тому, що ми Його запросили, а тому, що Він добровільно прийняв рішення віддати Себе в жертву за нас і Отець з любові до нас послав Його на Землю. Сам Христос не раз говорив: «Той, Хто послав Мене», «Отець, Який послав Мене» (Івана 7:28; 8:29; 12:49).
Що ще звершує Бог для нашого спасіння? Івана 6:44.
Хоч ми були грішниками й не любили Бога, Він любив нас і подбав про те, щоб наші гріхи були прощені через Його Сина (1 Івана 4:10). Ця дивовижна любов вабить нас до Нього.
До справи нашого спасіння залучені всі Особи Божества: Отець, Син і Святий Дух. Ісус прийшов у світ з певною місією: «Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!» (Луки 19:10). Щоразу, коли ми споглядаємо Його на Голгофському хресті, Він вабить нас до Себе (Івана 12:32).
Як далеко готовий зайти Господь у Своїх зусиллях спасти нас? Луки 15:3-10.
Ці дві притчі показують, що Бог не очікує пасивно, коли ми прийдемо до Нього, натомість активно шукає нас. Незалежно від того, заблукали ми в далекому небезпечному місці чи загубилися в себе вдома, Господь невтомно шукатиме нас, доки не знайде.
«Як тільки вівця пропала, смуток і неспокій охоплюють пастиря. Він лічить і перелічує отару. Упевнившись, що вівця таки загубилася, він не дрімає ні хвилини. Залишаючи дев’яносто дев’ять у кошарі, він вирушає на пошуки тієї, що відбилася від отари. Чим темніша й буремніша ніч, чим небезпечніший шлях, тим сильніше занепокоєння пастиря і тим наполегливіші його пошуки. Він докладає всіх зусиль, аби знайти цю одну загублену овечку.
З яким же полегшенням чує він удалині перші слабкі звуки її голосу! Ідучи на голос, він підіймається на стрімкі кручі, ступає самим краєм провалля, ризикує власним життям. Так пастир продовжує пошуки, у той час як дедалі слабші звуки свідчать, що вівця може ось-ось померти. Але нарешті його зусилля винагороджені: загублена вівця знайдена» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 187, 188).
Вівторок 22 липня
Необхідна смерть
Іван Хреститель назвав Ісуса Божим Агнцем, «що на Себе бере гріх світу!» (Івана 1:29). Цей образ був зрозумілий будь-якому ізраїльтянинові, знайомому з храмовими жертвопринесеннями та зі священною історією Старого Завіту. Авраам виявив свою віру в те, що «Бог нагледить ягня Собі»; і Господь справді послав тварину, яка була принесена в жертву замість Ісака (Бут. 22:8, 13). У Єгипті ізраїльтяни принесли в жертву ягня як символ Божественного звільнення народу з єгипетського рабства (Вих. 12:1-13). Пізніше, коли було встановлено служіння у святині, щодня на вівтарі незмінно приносили в жертву двох ягнят: одного вранці, а другого ввечері (Вих. 29:38, 39). Усі ці жертви символізували майбутнього Месію, Котрий «як ягня був проваджений... на заколення», бо «на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» (Ісаї 53:7, 6). Тому, представляючи Ісуса як Агнця Божого, «що на Себе бере гріх світу» (Івана 1:29), Іван Хреститель підкреслював замісну природу викупної смерті Христа.
Під час Свого служіння Ісус неодноразово говорив про Свою смерть, хоч учням було складно зрозуміти, чому Він має померти (Матв. 16:22). Поступово Спаситель пояснював їм велику мету Своєї смерті.
Які ілюстрації використовував Ісус, аби показати, що Він має померти як наш Заступник? Матв. 20:28; Івана 10:11.
«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Івана 15:13), – це твердження залишається істиною, навіть якщо люди не розуміють і не приймають цієї жертви. На хресті Ісус пролив Свою Кров «за багатьох» «на відпущення гріхів» (Матв. 26:28).
Важливо зауважити, що Ісус помер добровільно. Як Отець віддав Свого єдиного Сина, так і Син віддав Своє життя, щоб викупити людство. Ніхто не змушував Його зробити це. «Ніхто не бере її [душу] від Мене, але Я Сам віддаю її», – оголосив Ісус (Івана 10:18).
Навіть Каяфа, котрий відкрито відкидав Ісуса і брав участь у змові про Його вбивство, висловив думку про замісну смерть Ісуса, не розуміючи її значення (Івана 11:49-51).
Подумайте, наскільки люди невдячні Богові за спасіння, дароване їм через Христа. Як нам переконатися, що ми не потрапили в ту саму пастку? Чому потрапити в неї так легко, особливо коли ми переживаємо важкі часи?
Середа 23 липня
Вільні від гріха
Без Христа ми були рабами гріха, рабами гріховних імпульсів нашої грішної людської природи. Ми жили егоїстичним життям, задовольняючи себе, замість того, щоб жити для Божої слави. Неминучим результатом такого духовного рабства була смерть, «бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).
Але Ісус прийшов «проповідувати полоненим визволення... пригноблених відпустити на волю» (Луки 4:18). Це не буквальні полонені, а духовні бранці сатани (див. Марка 5:1-20; Луки 8:1, 2). Ісус не вивів Івана Хрестителя з в’язниці Ірода, проте визволив скутих кайданами гріховного життя, звільнив їх від важкої ноші вини й вічного осуду.
Яка велика обітниця міститься в наведених віршах? Івана 8:34-36.
Слово «справді» в 36-му вірші показує, що існує також фальшива свобода, псевдосвобода, яка сковує людей, і вони продовжують опиратися Богові. Слухачі Ісуса сподівалися, що їхній зв’язок з Авраамом є запорукою їхньої свободи. Нам загрожує така ж небезпека. Ворог хоче, щоб у питанні спасіння ми покладалися на що завгодно, наприклад, на знання доктрин, особисте благочестя, доброчинність, участь у служінні Богові, тільки не на Христа. Але ніщо з переліченого, яким би важливим воно не було, не може звільнити нас від гріха та його осуду. Єдиним істинним Визволителем є Син, Котрий ніколи не був поневолений гріхом.
Ісус із задоволенням прощав людям гріхи. Коли четверо чоловіків принесли до Нього паралізованого, Христос знав, що цей чоловік захворів унаслідок свого розпусного життя, але Він також знав, що паралізований покаявся. У його благальному погляді Господь побачив прагнення серця до прощення та віру в Ісуса як свого єдиного Помічника. Ісус ніжно сказав йому: «Сину, прощаються твої гріхи!» (Марка 2:5). Це були найпрекрасніші слова з усіх, які паралізований будь-коли чув. Його розум звільнився від тягаря відчаю, прощення наповнило його душу світом. У Христі він знайшов духовне й фізичне зцілення.
У домі фарисея грішна жінка омивала ноги Ісуса сльозами і мастила миром (Луки 7:37, 38). Знаючи про несхвалення фарисея, Ісус пояснив йому: «Прощаються її численні гріхи» (Луки 7:47). Потім Він сказав жінці: «Прощаються твої гріхи» (Луки 7:48).
«Прощаються твої гріхи». Чому це найкращі слова, які кожен із нас будь-коли почує?
Четвер 24 липня
Христос дарує вічне життя
Ми – грішники, тому заслуговуємо смерті. Але Христос зайняв наше місце на хресті і зазнав смерті, яку мали пережити ми. Невинний, Він узяв нашу вину та поніс наше покарання, щоб ми, покаявшись у своїх гріхах, могли бути визнані невинними. Завдяки Йому ми замість смерті отримуємо вічне життя. У тексті Івана 3:15 нам дана дивовижна обітниця: «Щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав вічне життя»; ця сама обітниця повторюється в Івана 3:16.
Деякі вважають, що навіть після прийняття Христа як Спасителя обітниця про вічне життя стане реальною тільки після Його Другого приходу. Проте обітниця про спасіння звучить у теперішньому часі: «Хто вірить у Сина, той має вічне життя» (Івана 3:36). Хто вірить у Христа, той «має вічне життя» зараз «і на суд не приходить» останнього дня, «але перейшов він від смерті до життя» (Івана 5:24). Таким чином, навіть якщо ми помираємо і спочиваємо в могилі, цей тимчасовий сон не применшує реальності вічного життя.
Коли Ісус стає нашим Спасителем, життя набуває нового змісту і ми можемо насолоджуватися його благами й повнотою. «Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб надміру мали» (Івана 10:10). Замість тимчасових світських утіх, які не приносять істинного вдоволення, Спаситель пропонує нам зовсім інше життя, сповнене невичерпної радості в Ньому. Це нове благословенне життя наповнює все наше єство. Ісус здійснив багато чудес, щоб відновити фізичне життя безлічі людей. Але понад усе Він бажав дарувати їм оновлене духовне життя, очищене від гріха, сповнене віри в Нього й надії на спасіння.
Яку метафору використав Ісус, щоб передати результати прийняття Його як Спасителя? Яке значення це має в нашому практичному повсякденному житті? Івана 6:35, 47-51.
Поміркуйте над концепцією вічного життя. Це не просто безперервне існування, натомість благословенне, радісне, щасливе життя, сповнене любов’ю спілкування з Богом на новій землі. Продовжуючи жити в сучасному світі, як ми можемо почати насолоджуватися (хоча б частково) усвідомленням вічного життя?
П'ятниця 25 липня
Для подальшого вивчення:
Прочитайте з книги Е. Уайт «Дорога до Христа» розділ «Грішник потребує Спасителя» (с. 17-22); із книги «Вибрані вісті», т. 1, розділ «Питання, яке постало в 1883 р.» (с. 350-354).
«Споглядаючи розп’ятого Спасителя, ми краще розуміємо ціну і значення жертви, принесеною Величністю Небес. Перед нами постає План спасіння в усій своїй славі, і роздуми про Голгофу пробуджують у наших серцях живі святі почуття. Ми будемо прославляти Бога й Агнця серцем і устами, тому що гордість та самозакоханість не можуть жити в душі, котра пам’ятає про Голгофські страждання.
Хто споглядає незрівнянну любов Спасителя, той матиме високі помисли, його серце очиститься і характер зазнає перетворення. Така людина буде світлом для світу; певною мірою вона відображатиме таємничу Божу любов. Чим більше будемо роздумувати про хрест Ісуса, тим краще зрозуміємо слова апостола: «А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп’ятий світ, а я для світу» (Гал. 6:14)» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 661).
Питання для обговорення:
1. Спасіння — дар, а це означає, що платити за нього не потрібно. Водночас, хіба воно нічого не коштує? Чого нам коштує прийняти цей дар і чому дар спасіння все одно набагато цінніший за все на світі?
2. У понеділок ми читали тексти про те, що спасіння є результатом ініціативи Бога. Він робить усе зі Свого боку, щоб спасти нас. Проте Ісус сказав, що ми повинні шукати Царства Божого та Його праведності (Матв. 6:33). Слова Спасителя: «Силкуйтесь увійти через вузькі двері» (Луки 13:24) мають на увазі, що ми повинні докладати зусиль у пошуках спасіння. Як ми можемо це пояснити?
3. Як смерть Ісуса на хресті розкриває справедливість і милість Бога?
4. Якби ми могли заробити вічне життя власними зусиллями, добрими ділами або навіть самостійним дотриманням Закону, що б це говорило про серйозність гріха? Подумайте, наскільки жахливим є гріх, що тільки смерть Ісуса могла викупити нас від гріха!
5. Релігійні юдеї вважають суботу передчуттям вічного життя. Чому ми можемо назвати цю ідею (вічне життя, представлене в суботі) цілком розумною?
26 липня — 1 серпня
Як отримати спасіння
Біблійні тексти для дослідження: Луки 5:27-32; 13:1-5; Матв. 22:2-14; Зах. 3:1-5; Івана 8:30, 31; Луки 14:25-27.
Пам'ятний вірш: «Як Мойсей підняв змія в пустині, так має бути піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав вічне життя» (Івана 3:14, 15).
| К |
оли в пустелі ізраїльтян жалили змії, Бог наказав Мойсеєві зробити мідного змія та помістити його на жердину, аби будь-яка ужалена змією людина могла подивитися на нього і залишитися живою.
Якими цілющими властивостями може володіти мідний змій? Жодними. Зцілення походило від Бога. Однак, дивлячись на мідний виріб, ізраїльтяни виявляли свою віру в Бога як єдину надію на життя і спасіння.
Господь бажав викласти їм духовний урок. Він перетворив символ смерті на символ життя. Мідний змій був символом Христа, Котрий заради нашого спасіння взяв на Себе наші гріхи. Вірою ми всі можемо дивитися на піднесеного на хресті Христа й отримати зцілення від смертельного укусу стародавнього змія, сатани. Інакше ми приречені на смерть у власних гріхах. Слово Боже відкриває нам незаперечну істину: як люди, ми є грішниками, котрі потребують благодаті, і ця благодать була запропонована нам у Христі Ісусі.
Протягом тижня ми будемо досліджувати настанови Ісуса щодо простих практичних кроків, необхідних для спасіння.
Неділя 27 липня
Визнання своєї потреби
Прочитайте Луки 5:27-32. Як ви можете дізнатися, до якої групи згаданих тут людей належите?
Багато людей фізично здорові і не потребують лікаря. Але хто насправді здоровий духовно? Серед людей «нема доброчинця, нема ні одного!» (Псал. 14:3); «Нема праведного ні одного» (Римл. 3:10). Ми можемо робити правильні вчинки, але не можемо зробити себе праведними перед Богом. Сказавши, що Він «прийшов закликати до покаяння не праведних» (Луки 5:32), Ісус мав на увазі фарисеїв, які вважали себе праведними, проте не були такими. Хоч вони вірили, що Бог прихильний до них, але, на жаль, були духовно сліпими (Івана 9:40, 41).
Отже, першим кроком до отримання зцілення від гріха є визнання свого гріховного стану і повної нездатності зцілити себе. Але як нам побачити свою справжню потребу, якщо ми сліпі? Як визнати себе грішниками, якщо саме гріхи не дають нам побачити свій справжній стан?
Хто може відкрити наші духовні очі, щоб ми усвідомили свою крайню потребу в Спасителі? Івана 16:8.
Єдиною «маззю для очей», яка може допомогти нам побачити свій справжній духовний стан, є Святий Дух. Перш ніж здійснювати в нас будь-яку роботу, Він повинен обвинуватити нас за гріх. Він наполегливо звертається до нашої совісті, аби привести нас до усвідомлення наших гріхів та глибокого почуття вини, бо тільки тоді ми побачимо свою велику потребу в Спасителі. Почувши цей поклик, ми повинні підкоритися й
