Господарський механізм, його сутність, функції та структура

Господарський механізм - це певна система способів і форм реалізації дії об'єктивних економічних законів з метою узгодження економічних інтересів різних класів і соціальних груп для найбільш повного забезпечення задоволення потреб усіх членів суспільства.

Економічні закони мають об'єктивний характер, тобто їх дія не залежить від волі і свідомості людини. Водночас діяльність людини має суб'єктивний характер, і закони визначають цю суб'єктивну діяльність тільки загалом, тільки наближено. Це означає, що діяльність людини в кожному конкретному випадку може не повністю відповідати, а інколи й суперечити вимогам об'єктивного економічного закону чи законів.

Перша функція господарського механізму полягає в тому, щоб забезпечити реалізацію відносин, які формують економічний базис суспільства. У ринковій економіці панівною формою власності є приватна. Але це не тільки не виключає, а навпаки, передбачає наявність і рівноправне функціонування колективної та державної форм власності. Реалізація цієї функції господарського механізму здійснюється, перш за все, через систему юридичних законів і норм, які забезпечують реалізацію всіх цих відносин власності та їх захист. Ця підсистема господарського механізму включає також ті органи влади й суспільні організації, які підтримують функціонування і розвиток таких форм власності, які адекватні ринковій економіці.

Друга функція господарського механізму полягає в забезпеченні поєднання й взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Як відомо, у будь-якому суспільстві діє об'єктивний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Цей закон передбачає постійне вдосконалення всієї сукупності виробничих відносин, її постійної адекватності новим рівням в розвитку продуктивних сил. Структурний елемент господарського механізму, який функціонально спрямований на забезпечення такої відповідності, поданий законодавчою, судовою і виконавчою гілками влади. Саме ці владні структури повинні сприяти своєчасному реформуванню тих елементів в сукупності виробничих відносин, які вже застаріли і стримують розвиток продуктивних сил.

Третя функція господарського механізму відображається в забезпеченні умов безпосереднього поєднання робочої сили і засобів виробництва. Як відомо, за умов ринкової, тобто капіталістичної, економіки це поєднання реалізується через продаж робочої сили як товару її носієм і купівля цього специфічного товару власником засобів виробництва. На цьому базується весь спосіб виробництва ринкової економіки.

В умовах сучасної ринкової економіки з метою забезпечення розвитку головної продуктивної сили суспільства, а відтак, і розвитку економіки, держава забезпечує перш за все юридичне оформлення межі загальних умов купівлі-продажу й використання робочої сили. Це і закони про тривалість робочого дня або тижня, і закони про мінімальну заробітну плату, відпустки, соціальний захист і т.ін. Важливою складовою цього функціонального напряму дії господарського механізму є система стимулювання праці, яка полягає не тільки в заохоченні до високопродуктивної праці, а й до раціонального використання обмежених ресурсів, поєднання фізичної та інтелектуальної праці, заохочення до постійного саморозвитку працюючої людини.

Четверта функція господарського механізму пов'язана з вирішенням тих суперечностей, які притаманні ринковій економіці. Так, ринкова економіка, оскільки вона реалізується через діяльність кожного конкретного підприємця, байдужа до охорони навколишнього середовища, збереження пам'яток культури, раціонального використання багатьох природних ресурсів тощо. За цих умов господарський механізм повинен бути спрямований на таку організацію економічної діяльності, яка б унеможливлювала або максимально зменшувала негативні наслідки суспільного виробництва.