Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці

Підлітковий період – сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів.

Основні потреби підліткового віку:

1) потреба у самовираженні;

2) потреба уміти щось робити;

3) потреба щось значити для інших;

4) потреба рівноправного спілкування з дорослими;

5) посилення статевої ідентифікації.

Підлітковий період – це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. На межі молодшого шкільного віку і підліткового відбувається криза самооцінки. Помічено різкий зріст незадоволеності собою. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

До кінця підліткового періоду самооцінка може стати значним регулятором поведінки індивіда. Змінюється, порівняно з молодшим шкільним віком, значущість різних якостей особистості. У молодших підлітків ще зберігається орієнтація на якості, які проявляються в навчальній діяльності, але основним критерієм оцінки себе та іншого стають морально-психологічні особливості особистості, що проявляються у взаєминах з іншими. Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосередньо залежать від міри включеності школяра в різні види діяльності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими.

Д. І. Фельдштейн виділяє такі стадії розвитку самооцінки підлітка:

1 стадія (10 – 11років): підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе;

2 стадія (12 – 13 років): актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості;

3 стадія (14 – 15 років): виникає „оперативна самооцінка", яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток зіставляє свої властивості з нормами.

Для підліткового періоду характерний пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком самого себе, безперервності у часі власної особистості та виникнення у зв'язку з цим відчуття, що інші також це визнають. Підліток вперше прагне пізнати власну індивідуальність, зрозуміти, яким він є і яким він хотів би бути. Образи „Я" різноманітні, вони відображають різноманіття життя підлітка. Зрозуміти себе допомагають друзі. Після пошуків себе, особистісної нестабільності у дитини до кінця підліткового віку уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему внутрішньо узгоджених уявлень про себе – „Я-концепцію ".

Цей етап соціалізації відрізняється не тільки найбільш вираженою індивідуалізацією, а й самодетермінацією, самоуправлінням особистості. Підлітковий період пов'язаний з виникненням самосвідомості як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, розвитком соціальної активності і соціальної відповідальності. Важливою стороною самосвідомості виступає потреба у самовираженні, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї унікальності в системі соціальних зв'язків. Для цього періоду характерне прагнення до самоствердження, самореалізації та самовиховання. Самовиховання стає можливим завдяки тому, що в підлітків розвивається саморегуляція.

Становлення „Я" підлітка це:

- досягнення значної вольової саморегуляції, засвоєння нових значущих цінностей безвідносно до поглядів референтних осіб, зростання довіри до групи однолітків, потреба впливати на інших, зростання стійкості до фрустрацій;

- потреба в самостійності, підвищення вимог до самого себе, поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності;

- заміна гедоністичних мотивів більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення в майбутньому певного соціального статусу.

Підліток – ще не цільна зріла особистість. Особистісна нестабільність проявляється в боротьбі протилежних рис, прагнень. Для підлітків характерні: реакція емансипації (тип поведінки, за допомогою якої підліток хоче вийти з-під опіки дорослих), реакція захоплення (захоплення в цей період дуже різноманітні: інтелектуально-естетичні; тілесно-мануальні; накопичення; азартні; лідерські), реакція групування з ровесниками (бажання належати до певної групи), реакція відмови (пасивно-оборонний тип реакції опозиції).

28. Розвиток пам'яті у немовляти.

Первинним проявом пам'яті можна вважати умовні рефлекси, помітні вже у перші місяці життя дитини (припинення плачу, коли в кімнату заходить мама). На 3-4-му місяцях життя починає формуватися образ предмета. Таким чином створюється основа образної пам'яті.
Пам'ять-запам'ятовування, збереження / наступне відтворення людиною свого досвіду.
Поступово збільшується коло об'єктів, які впізнає дитина. Першими вона впізнає обличчя і голос матері. Це важливе новоутворення свідчить про вибіркове сприйняття подразників.
У 3-4 місяці дитина впізнає предмети, пов'язані з годуванням, у 5 - відрізняє людей за голосом, 6 - виокремлює улюблену іграшку. На 7-8-му місяці впізнавання предмета опосередковується словом (малюк знаходить річ у відповідь на запитання дорослого: "Де...?"). У 8-9 місяців дитина упізнає знайому людину після двох-трьох тижнів розлуки. До 12 місяців розрізняє мелодію, яка раніше викликала у неї позитивні емоції, виконує на вимогу дорослого нескладні рухи (робить "лади-ладусі", ляскає ручкою).
Впізнавання предметів у немовлячому віці відбувається за однією, часто несуттєвою ознакою. Малюка ще дезорієнтують навіть незначні зміни зовнішнього вигляду об'єкта (не впізнає мами у новому платті). Однак ознака, що зазвала у досвіді малюка найбільшого підкріплення, може виявитися достатньою для впізнавання. Наприклад, 7-місячний хлопчик не міг впізнати няні після Ті тривалої відсутності, навіть коли вона заговорила, однак легко це зробив після того, як вона заспівала.
Поступово період між запам'ятовуванням і впізнаванням подовжується, але залишається невеликим. У вільних спогадах образна пам'ять втілюється лише на початку другого року життя дитини.
Про появу рухової пам'яті свідчить умовний рефлекс на звичні для малюка положення при годуванні: біля грудей матері дитина починає робити ссальні рухи. Розвиток рухової пам'яті активізується у другому півріччі життя малюка, коли він починає захоплено маніпулювати предметами (засвоєння хапання), рухатися, вчиться повзати і ходити.
Пам'ять у немовлячому віці не є самостійним процесом, вона включена у сприймання і відчуття, тому матеріал запам'ятовується ніби мимовільно (сам собою). Якщо малюка в один час годують, купають, у нього виробляється рефлекс на ту годину, він починає "готуватися" до відповідного режимного процесу, наприклад прокидатися до годування. Побачивши незвичну іграшку, яка викликає радість, вимагатиме її, маніпулюватиме нею. Емоційна пам'ять усе яскравіше виявляється у другій половині 1-го року життя, коли дитина переживає емоції від певних об'єктів або ситуацій (наприклад, починає плакати, побачивши предмети для купання, якщо ця процедура в минулому була пов'язана з негативними переживаннями).
Інтерес до мовлення в малюка виникає рано, оскільки воно є характерною ознакою людини, слово дорослого "керує" його поведінкою, дорослий називає предмети, їх ознаки, дії, властивості. Унаслідок цього дитина починає пов'язувати предмет зі словом, запам'ятовує його назву.

29. Розвиток сприймання молодшого школяра

Зі вступом до школи дитина має достатній рівень розвитку гостроти зору, слуху, розрізняє форми і кольори предметів. Однак процес навчання пред'являє нові вимоги до її сприймання, оскільки для засвоєння навчальної інформації необхідна довільність і усвідомленість перцептивної діяльності.

Учні сприймають різноманітні соціальні зразки, відповідно до яких повинні діяти. Спершу їх приваблюють зовнішні яскраві ознаки предметів, вони ще не можуть зосередитися і детально розглянути інші їх особливості, побачити в них суттєве. Знаючи це, педагог повинен розвивати в учнів сприймання, розкриваючи прийоми огляду чи прослуховування, порядок виявлення особливостей предметів. Завдяки таким старанням розвиваються довільність, усвідомленість, вибірковість (за змістом, а не за зовнішньою привабливістю) сприймання. Вже у 1 класі школяр виробляє вміння сприймати предмети відповідно до потреб та інтересів, які виникають у процесі навчання, і свого попереднього досвіду. Наприкінці молодшого шкільного віку спостереження стає спеціальною діяльністю, розвивається спостережливість як риса характеру.