Розвиток мислення у немовляти

Мислення — це процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

мислення в дитини починає розвиватись з другого року життя [79, с.205], проте психічний розвиток дитини до року закладає необхідні передумови подальшого розвитку мислення. Основою для розвитку мислення у ранньому віці стає та система досягнень, яка формується на першому році життя дитини, насамперед у сфері сенсорно-перцептивних, комунікативних, моторних процесів. Першим видом мислення в онтогенезі є наочно-дійове, що спирається на предметну діяльність дитини. Саме становлення предметно-маніпулятивної діяльності, що інтенсивно відбувається протягом першого року життя дитини, виступає безпосередньою основою для подальшого розвитку мислення у ранньому віці.

Коротко розкриємо сутність цих етапів.

1. Неспецифічна психічна активність, в якій злиті воєдино всі психічні функції (1-й місяць).

2. Сенсорна активність (1-3-й місяць) - роздивляння, прислухо-вування.

3. «Переддія» (3-4,5 місяців) - дитина обмацує і оглядає випадково захоплений предмет, поплескує його без зорового контролю, утримує, наближає до рота, «куштує». Тобто виникає дія хапання і предметність сприймання - дитина виділяє предмет як комплекс його властивостей.

4. У 4-7 місяців з´являється «проста» і «результативна» дія. Активність малюка спрямовується на виявлення прихованих властивостей об´єктів: кидає їх у певне місце, наприклад на підлогу, розмахує брязкальцем, щоб почути звук;

5. Для дитини 7-10 місяців характерними є елементарні дії співвіднесення. Спочатку вони стосуються двох однотипних предметів, або предмету та місця його розташування, або частини предмету та цілого.

6. У віці 8-9 місяців спостерігається певна диференціація дій дитини у зв´язку з його властивостями: брязкальце потрібно потрясти, щоб почути звук, а гумову іграшки для цього потрібно стиснути; підвішений предмет можна штовхнути, на легеньке пір´ячко подути - і воно починає «літати», якщо натиснеш на кнопку лампи - з´являється світло. За допомогою предметних дій дитина вирішує певні задачі, проявляючи певну наполегливість та чималу кмітливість.

7. Кінець 1-го року життя та 3 місяці другого. Поява функціональної дії. Дитина вже не просто задовольняється діями з предметами, що є безпосередньо в її оточенні, але й орієнтується на дії з предметами, відсутніми у полі її сприймання. Така здатність свідчить про появу у дитини уявлень про предмет та його властивості, про розкриття дитиною зв´язку між властивостями предмету та вимогами задачі.

23. Розвиток сприйняття в дошкільному віці
Щоб правильно орієнтуватися в навколишньому світі, важливо сприймати не тільки кожен окремий предмет (стіл, квітка, веселку), а й ситуацію, комплекс якихось предметів в цілому (ігрову кімнату, картину, що лунає мелодію). [23] Об'єднати окремі властивості предметів і створити цілісний образ допомагає сприйняття - процес відображення людиною предметів і явищ навколишнього світу за їх безпосередньому впливі на органи чуття. Сприйняття навіть якого-небудь простого предмета дуже складний процес, який включає роботу сенсорних (чутливих), рухових і мовних механізмів. Сприйняття спирається не тільки на відчуття, які кожну мить дозволяють відчувати навколишній світ, але і на попередній досвід зростаючої людини. [23]
Дитина не народжується з готовим умінням сприймати навколишній світ, а вчиться цьому. У молодшому дошкільному віці образи сприймаються предметів відрізняються великою невиразність і нечіткістю. Так, діти трьох-чотирьох років не дізнаються на ранку переодягнену в костюм лисиці виховательку, хоча її обличчя і відкрито. Якщо дітям попадається зображення незнайомого об'єкта, вони вихоплюють із зображення якусь деталь і, спираючись на неї, осмислюють весь зображений предмет. Наприклад, вперше побачивши монітор комп'ютера, дитина може сприйняти його як телевізор.
Незважаючи на те, що дитина з самого народження може бачити, вловлювати звуки, його необхідно систематично навчати розглядати, слухати і розуміти те, що він сприймає. Механізм сприйняття готовий, але користуватися ним дитина ще тільки вчиться. [24]
Протягом дитинства дитина усе більш точно починає оцінювати колір і форму навколишніх об'єктів, їх вага, величину, температуру, властивості поверхні та ін Він вчиться сприймати музику, повторюючи її ритм, мелодійний малюнок. Вчиться орієнтуватися в просторі й часі, в послідовності подій. Граючи, малюючи, конструюючи, викладаючи мозаїку, роблячи аплікації, дитина непомітно для себе засвоює сенсорні еталони - уявлення про основні різновиди властивостей і відносин, які виникли в ході історичного розвитку людства і використовуються людьми в якості зразків, мірок. [15]
До п'яти років дитина легко орієнтується в гаммі основних кольорів спектру, називає базові геометричні фігури. У старшому дошкільному віці йде вдосконалення та ускладнення уявлень про колір і форму. Так, дитина дізнається про змінності кожного кольору за насиченістю (більш світлий, більш темний), про те, що кольори поділяються на теплі і холодні, знайомиться з м'якими, пастельними, і різкими, контрастними, поєднаннями кольорів. [20]
Система заходів (міліметр, сантиметр, метр, кілометр) і способи їх використання, як правило, в дошкільному віці ще не засвоюються. Діти лише можуть позначати словами, яке місце за величиною посідає предмет у низці інших (самий великий, великий, маленький, самий маленький і т. п.). Зазвичай до початку дошкільного віку діти мають уявлення про відносини за величиною тільки між двома одночасно сприймаються предметами. У молодшому і середньому дошкільному віці у дітей складаються уявлення про співвідношення за величиною між трьома предметами (великий - менше - найменший). У старшому дошкільному віці у дітей складаються уявлення про окремі вимірах величини: довжині, ширині, висоті, а також про просторові відносини між предметами.
У дошкільному дитинстві удосконалюється сприйняття простору. Якщо в три-чотири роки для дитини точкою відліку є своє тіло, то до шести-семи років діти навчаються орієнтуватися в просторі незалежно від власної позиції, вміють змінювати точки відліку. [22]
Набагато складніше дитині дається сприйняття часу. Час текучо, воно не має наочної форми, будь-які дії відбуваються не з часом, а в часі. Дитина може запам'ятати умовні позначення і міри часу (хвилина, година, завтра, позавчора і т. п.), але не завжди вміє вживати їх вірно, так як ці позначення мають умовний і відносний характер.
Старші дошкільники активно входять у світ художньої творчості. Сприйняття художніх творів - це єдність пізнання і переживання. Дитина вчиться не просто фіксувати те, що представлено в художньому творі, але і сприймати почуття, які хотів передати його автор. [1]
У дошкільному віці розвивається сприйняття казки. На думку видатного психоаналітика, дитячого психолога і психіатра Бруно Бетельхейма, казка, як майже кожен вид мистецтва, стає свого роду психотерапією для дитини. У світ казок дитини вводять дорослі. Вони можуть сприяти тому, щоб казка дійсно ставала чарівницею, яка може перетворити дитини та її життя. Д. Б. Ельконін підкреслював, що класична казка максимально відповідає дієвого характеру сприйняття дитиною художнього твору, тому що в ній намічається траса тих дій, які має здійснити дитина, і дитина йде по цій трасі. Казки, де цієї траси немає, дитина перестає розуміти.

24. Особливості спілкування дитини з дорослими

Мотиви спілкування дитини зумовлені її основними потребами, передусім потребами у нових враженнях (піз­навальні), активній діяльності (ділові), визнанні і під­тримці (особистісні).

Пізнавальні мотиви спілкування породжені потребою у нових враженнях, що спонукає її звертатися із запитан­нями до дорослих. Ділові мотиви спілкування виникають у процесі задоволення потреби дитини в активній діяль­ності, внаслідок усвідомлення необхідності допомоги до­рослих. Особистісні мотиви становлять суть спілкування дитини і дорослого. На відміну від пізнавальних і ділових, які відіграють службову роль і опосередковують досягнен­ня дитиною віддалених, кінцевих мотивів, особистісні мо­тиви остаточно задовольняються у спілкуванні. Спілку­вання дитини з дорослими є одним з вирішальних чинни­ків її розвитку. Вона не може жити і розвиватися поза практичним і мовним спілкуванням з дорослим. Перші її специфічно людські предметні дії виникають у спільних діях з дорослим.

Поза спілкуванням не може формуватися у дитини специфічно людська предметна діяльність. Спілкування у формі спільної діяльності, мовного або мислительного спілкування є необхідною умовою розвитку людини у сус­пільстві. Найближчим соціальним середовищем людини, колом її безпосереднього спілкування виступає суспільна група, до якої вона належить. Для дитини дошкільного ві­ку до кола її інтимного спілкування входять батьки і ви­хователь.

Усі фактори, які сприяють спілкуванню дитини з дорос­лими, найкраще стимулюють її психічний розвиток, ізоля­ція від них - гальмує його. Роль спілкування у розвитку людини обумовлена тим, що специфічні для неї види пси­хічної і практичної діяльності формуються після наро­дження. Вони виникають і розвиваються упродовж життя внаслідок засвоєння їх у спілкуванні з носіями суспільно-історичного досвіду людства - дорослими людьми.

Спілкування обумовлює психічне життя дитини. Особ­ливу увагу вона зосереджує на комунікативних засобах, які забезпечують ефективне спілкування: немовля - на інтонації, дошкільники середнього і старшого віку - на фонемах. Зміна комунікативного подразника (включення його у сферу спілкування) активізує ставлення до нього ді­тей. Особливості загальної життєдіяльності на певних ета­пах дитинства обумовлюють їхнє вибіркове ставлення до різних об'єктів спілкування.

У спілкуванні дорослий підтримує і заохочує пізна­вальну ініціативу дітей, сприяє їхньому емоційному залу­ченню до дослідження навколишнього світу. Позитивний досвід взаємин із дорослими підвищує інтерес дітей до нав­колишнього світу, урізноманітнює прийоми його обсте­ження, активність і наполегливість у розв'язанні завдань.

Для дошкільника дорослий є особливо авторитетним, вирішально впливає на його психічний розвиток. Серед значущих дорослих найближчою людиною для дошкіль­ника є мама. З нею він найчастіше спілкується, ділиться враженнями, її найкраще слухається. Свої вередування як своєрідний засіб встановлення контактів з дорослими діти найчастіше адресують матерям і бабусям. Наступним за значущістю для малюка є вихователь дошкільного закладу який спілкується з ним. За даними досліджень, 52% вихованців дошкільних закладів надають перевагу у спілкуванні мамі, 13% - вихователю, 10% - татові.

Спілкування з дорослими є одним із основних чинни­ків психічного розвитку дитини, оскільки забезпечує залу­чення її до суспільно-історичного досвіду людства. Органі­зація достатнього за кількістю й адекватного за змістом спілкування є важливою умовою правильного виховання дітей у будь-якому віковому періоді.

25. Розвиток уваги у немовляти.

Елементарним проявом уваги у немовлячому віці є реакція зосередженості, коли малюк ніби встановлює свій аналізатор, щоб краще сприйняти сигнал.
Увага - спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певних об'єктах.
На 3-4-му тижні життя спостерігається зорове зосередження на обличчі дорослого і слухове - під час розмови з малюком. Дитина не розуміє, що їй говорять, але прислухається, в результаті чого створюються передумови для переходу до активного неспання. Наприкінці 1-го місяця життя вона зосереджується на нових достатньо сильних подразниках, наприклад, затримує погляд на незвичному предметі.
Найзначущішим подразником для немовляти є дорослий. 2-3-місячна дитина зосереджується на обличчі матері, потім на предметах, включених у контекст спілкування з нею, що є найближчим для дитини протягом усього немовлячого віку.
У 5-7 місяців немовля може достатньо довго розглядати будь-який предмет, обмацувати його, брати в рот. Особливий інтерес викликають нові яскраві і блискучі предмети, що свідчить про нормальний розвиток мимовільної уваги. Подальший розвиток уваги пов'язаний із засвоєнням хапання, яке дає змогу утримувати предмети і маніпулювати ними. Після 6-ти місяців рефлекс "що таке?" перетворюється на рефлекс "що з цим можна робити? ", дитина фіксує не лише предмет, а і його ознаки, дії з ним. Це стимулює орієнтувально-дослідницьку діяльність, зосередження на пізнаванні навколишнього світу. Наприкінці року маніпулювання з предметами зумовлює розподіл уваги (дитина діє одночасно з двома предметами), переключення (малюк складає кульки в коробочку, переміщуючи фокус уваги з однієї кульки на іншу).
Виникнення властивостей уваги сприяє зародженню складніших форм поведінки і діяльності.