Аналіз політичних партій у працях М. Дюверже, Р. Міхельса, М. Острогорського

франц. соціолог, політолог

У творі «Політичні партії» (1951) запропонував таку класифікацію політ. Партій:

- будуються на підставі загальної структури

- на основі поділу «партії керівних кадрів» і «партії мас».

Партії «керівних кадрів» слабо ідеологізовані, нечисельні, погано організовані. Це партії впливових людей, прив’язаних до своєї місцевості. Обранці таких партій мають велику свободу при голосуванні

«Партії мас», навпаки, багаточисленні. Це партії борців, структуровані та ієрархізовані, вони ґрунтуються на «культурі участі»,Вони мають три основних варіанти: соціал-демократичний, комуністичний або ленінський, і фашистський.

в історії відомі два способи утворення політ. Партій:

1) парламентський

2) позапарламентський («масові партії» формувалися головним чином не в парламентах, а в процесі політ. боротьби, що вимагало централізації, ідеологізованості.)

ставив під сумнів можливість застосування моделей плюралістичної демократії для країн, що розвиваються

30) Політико-соціологічна теорія Р. Арона. «Мир і війна між націями» (1967).

франц. соціолог та політолог

заперечував основні принципи марксизму

Вважається одним з перших аналітиків індустріального сус-ва

з’ясував нові властивості сучасного йому етапу суспільного розвитку, ступінь плюралізму, різноманітний характер цінностей, значення соціальної мобільності

розділяв індустріальні сус-ва

- монополістичні (СРСР) - характеризував як ненормальний та ненадійний

- конституційно-плюралістичні.

конвергенція між ними є неможливою - пояснював це тим, що політ. структура обох режимів залишалась діаметрально протилежною (лише за умови кардинальних змін у політ. сфері держав монополістичного типу була би можлива певна конвергенція індустріальних сус-в.)

Застосовуючи порівняльний підхід, він розрізняв два типи сус-ва:

1) де існував плюралізм та конкуренція еліт, як у Франції та США

2) де правлячий клас формувався у вигляді єдиної об’єднаної еліти, як в СРСР