Ендотрахеальна інтубація до цього часу є найбільш оптимальним способом вентиляції.
ШВЛ без неї має високий ризик ускладнень:
- перерозтягнення шлунка;
- регургітацію;
- легеневу аспірацію.
Рекомендований раніше об’єм одного вдування становив зазвичай 800-1200мл кожні 1-1,5с. Недавно було доведено, що для вентиляції легень достатньо менших об’ємів, оскільки продукція СО2 під час зупинення серця вкрай незначна.
Сьогоднішні рекомендації – це об’єм 10мл/кг ваги тіла (тобто 700-1000мл), або навіть менший об’єм (7мл/кг ваги тіла, тобто 400-600мл), якщо до повітря додається кисень.
Якщо ШВЛ проводиться шляхом інтубації, то вона не потребує синхронізації з компресією грудної клітки, оскільки безперервна компресія краще забезпечує коронарну перфузію.
Дослідження, присвячені оцінці ефективності запропонованих за останнє десятиріччя нових методів спеціалізованого реанімаційного комплексу, довели, що такі способи, як активна компресія-декомпресія з використанням кардіонасоса, вставлена абдомінальна компресія (стиснення живота відразу після стискання грудної клітки), кашльова аутореанімація, – не довели переваги перед традиційними способами. У той самий час прискорення стиснень (до 100 разів за 1 хвилину), а також одночасна компресія грудної клітки та вдування повітря в легені (через інтубаційну трубку) довели свій достовірний вплив на збільшення виживаності та внесені до сучасних алгоритмів СЛР. У першому випадку збільшення частоти компресії грудної клітки асоціюється зі збільшенням штучного кровотока, у другому – зростання внутрішньолегеневого тиску приводить до більш активного надходження крові з легень у системний кровообіг.
|
|