Клінічні ознаки ушкоджень опорно-рухового апарату

При підозрі на перелом у першу чергу необхідно порівняти ушкоджену кінцівку зі здоровою (неушкодженою) – нерідко вона виявляється коротшою. Як правило, в місці перелому утворюється припухлість, та навіть незначний дотик до неї викликає біль, а в місці ушкодження з’являється патологічна рухливість.

Ознаки перелому:

- біль;

- неприродне положення кінцівки;

- патологічна рухливість;

- крепітація (своєрідний хрускіт) на місці перелому;

- гематома в ділянці перелому (частіше з’являється невідразу);

- набряк в ділянці ушкодження;

- порушення функції ушкодженої кінцівки.

Ознаки вивиху:

- сильний біль в ділянці суглоба;

- деформація;

- порушення або втрата рухів.

Ознаки розтягнення та розривів зв’язок:

- біль в ділянці розтягнення;

- припухлість;

- гематома;

- біль при навантаженні.

Переломи черепа, якщо не видно відкритих ушкоджень, можна діагностувати за низкою ознак, головними з яких є: втрата свідомості, підтікання крові та ліквору з носа, вуха або рота. У цьому випадку постраждалому слід забезпечити повну нерухомість, покласти на голову холод, а в подальшому при головних болях дати знеболювальне (наявне в аптечці).

Перелом нижньої щелепи визначають за зміною її звичайного положення, зсуву зубів, кровотечі з порожнини рота. У цьому випадку надання допомоги постраждалому складається з полоскання рота розчином марганцевокислого калію та накладення пращоподібної пов’язки.

Переломи хребта нерідко супроводжуються паралічем та розладом чутливості кінцівок. До прибуття допомоги у складі пошуково-рятувальної групи постраждалого необхідно покласти на рівну тверду поверхню, зафіксувати та дати знеболювальне (наявне в аптечці).

При переломах кісток таза, ознакою яких є різке обмеження рухливості (неможливість сісти, обернутися набік, підвести ноги), постраждалому потрібен повний спокій. Його слід покласти на рівну поверхню, трохи зігнувши ноги в колінах та розвівши їх у боки.

Огляд постраждалого з підозрою на травму ОРА розпочинається із загального огляду. При встановленні діагнозу перелому лікар повинен враховувати: обставини травмування; наявність достовірних ознак перелому (деформацію кінцівки, крепітацію уламків, патологічну рухомість, скорочення кінцівки); наявність відносних ознак перелому (набряк та крововилив у місці травмування, біль, порушення або відсутність функцій кінцівки).

У разі знаходження постраждалого у задовільному стані необхідно з’ясувати наявність травм, отриманих раніше, та захворювань опорно-рухового апарату.

Усі постраждалі, що отримали політравму, потребують додаткової консультації лікаря-травматолога, у спілкуванні з яким уточнюється послідовність проведення необхідних додаткових діагностичних та лікувальних заходів.

Для уточнення діагнозу постраждалим обов’язково проводиться рентгенологічне дослідження.

Травматичний шок — це загрозливе для життя ускладнення тяжких уражень, що характеризується розладом діяльності центральної нервової системи з порушенням кровообігу, обміну речовин, інших важливих функцій організму. Причиною шоку можуть бути тяжкі травми, особливо повторні. Щоб зменшити больові відчуття і запобігти виникненню травматичного шоку, постраждалому необхідно ввести знеболювальний засіб з аптечки індивідуальної (АІ-2).

Шприц-тюбик складається з поліетиленового корпуса, ін’єкційної голки і захисного ковпачка. Призначений для одноразового внутрішньо- м’язового або підшкірного введення протибольових засобів.

Щоб зробити ін’єкцію, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок і корпус прокручують до кінця. Знімають ковпачок з голки. Не торкаючись голки руками, роблять ін’єкцію у м’які тканини тіла. Міцно тримаючи пальцями корпус шприц-тюбика, вводять вміст шприц-тюбика, не відриваючи руки, виймають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на груди, щоб на наступних етапах евакуації було відомо, що йому введено знеболювальне.

Основне правило надання першої медичної допомоги при переломах кісток — здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя постраждалого, а саме: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, накладання стерильної пов’язки на рану, проведення іммобілізації кінцівки табельними чи підручними засобами.

Іммобілізація кінцівки — це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому; вона зменшує біль, що дає змогу уникнути травматичного шоку. Проводячи іммобілізацію, необхідно щадити постраждалого. Нерухомість кісток у місці перелому досягається накладанням спеціальних шин або підручних засобів і фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

Підручними засобами для іммобілізації кінцівок можуть бути смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забезпечити нерухомість місця перелому.