2015-08-13
378
1. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості
2. Безробіття як соціально-економічне явище
3. Регулювання зайнятості населення
4. Програми сприяння зайнятості
5. Рівень безробіття та зайнятості в Україні
Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості
Зайнятість — це трудова діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід).
Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.
Демографічна сутність зайнятості відображає взаємозалежність зайнятості з віково-статевими характеристиками населення, його структурою.
Форми зайнятості класифікуються за такими ознаками:
1. За способом участі працівника в суспільній праці розрізняють:
а) зайнятість за наймом
б) самозайнятість (підприємництво).
2. За формами власності підприємств розрізняють:
|
|
|
а) зайнятість на державних,
б) колективних
в) приватних підприємствах.
3. За легітимністю працевлаштування розрізняють:
а) формальну
б) неформальну
4. За формами організації розрізняють
а) стандартну
б) нестандартну
5. За мірою охоплення економічно активного населення розрізняють
а) неповну зайнятість
б) повну зайнятість.
Основними видами зайнятості є
1. Повна зайнятість (ефективна) в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати.
2. Продуктивна зайнятість — означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи.
3. Раціональна зайнятість — визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров'я дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці і мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологічної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.
