Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум
Реферат на тему: “ Освоєння космосу ”
Виконав студент: Шаповал Владислав
Перевірив викладач: Галаган Наталія Миколаївна
Полтава 2015
ПЛАН
Вступ
Космічні дослідження на шляху освоєння космосу
Історичні особливості освоєння космосу
Основні напрями використання космосу
Проблеми освоєння космосу
Найважливіші етапи освоєння космічного простору
Список використаної літератури
Вступ
Освоєння космосу — надзвичайно важлива і на майбутнє актуальна проблема.
Зоряне небо — невелика частина безмежного космосу. Земляни всіх поколінь завжди дивилися на нього з неабиякою цікавістю і тривогою. А що там далі? Чи десь ще є істоти, схожі на нас? Чого чекати від космосу — добра чи зла? Лише в 60-х роках XX ст. людина вперше подолала земне тяжіння і зробила перші кроки в космосі. Що ж таке космос? Це той нескінченний простір, що оточує нашу Землю.
|
|
Космос — глобальне середовище, що є спільним для всього людства. Тому його мирне освоєння вважається глобальною проблемою. Сьогодні вже сформувалися два напрями використання космосу для потреб людини: космічне виробництво і космічне землезнавство.
Космічне виробництво — це створення нових видів матеріалів, джерел енергії, двигунів для космічних досліджень, космічних технологій для одержання нових сплавів, оптичного скла, напівпровідникових матеріалів, медичних препаратів, вирощування кристалів, проведення зварювальних, монтажних робіт.
Космічне землезнавство — це вивчення з космосу планети Земля і всіх її сфер. Основна мета космічного землезнавства — пізнання закономірностей космічної оболонки, вивчення природних ресурсів для їх оптимального використання охорона навколишнього середовища, забезпечення прогнозів погоди та дослідження інших явищ. Космічне землезнавство розвивається з початку 60-х років після запуску перших радянських та американських штучних супутників Землі, а потім і космічних кораблів. Перші космічні знімки було зроблено в 1961 р. Германом Титовим. Одночасно розпочалося візуальне спостереження земної поверхні екіпажами космічних кораблів. Особливе значення для космічного землезнавства мають специфічні особливості космічної зйомки. Зазвичай зйомка здійснюється з висоти 250 — 500 км і смута огляду перевищує 1 тис. км. За 5 хвилин з орбітальної станції можна зняти на плівку територію площею близько 1 млн. км 2, це під силу роботі літака за дворічний період. Хіба не дивно, що космонавти в ілюмінатор бачать усю Європу: від Піренеїв до Англії, зліва — Балтійське море, а справа — Чорне. Видно весь Дніпро — від витоку до гирла. «Озирнувся назад — Європа уже зникла за горизонтом, і ось під тобою вже Камчатка, Сахалін, Курили. Пролітаю над Америкою: в один ілюмінатор видно її берег, що омивається Атлантичним океаном, а з другого — Тихий» (з книжки Г. Берегового «Космос — землянам»).
|
|
Космічні дослідження на шляху освоєння космосу
Друга половина XX сторіччя стала епохою освоєння космосу. Це грандіозне звершення сучасного людства обумовлено не тільки тим, що з'явилися наукові, технічні й технологічні можливості створення космічних апаратів, а й потребою людського суспільства в здійсненні цілого ряду акцій, які на даному етапі розвитку науки і техніки можуть бути виконані тільки за допомогою штучних супутників Землі і космічних станцій.
Ми вже відзначали, що сучасне природознавство, насамперед фізика, потребує тієї інформації, яку можна дістати тільки в нескінченно різноманітній лабораторії Всесвіту. Сьогодні для цього наземних астрономічних досліджень уже недостатньо. Космічні апарати дають змогу доставляти астрономічну апаратуру за межі щільних шарів земної атмосфери і вести дослідження явищ, що відбуваються у Всесвіті, в усьому діапазоні електромагнітних хвиль. Завдяки цьому астрономія за останні роки перетворилася у всехвильову науку, що значно розширило й поглибило наші знання про Всесвіт.
Досвід розвитку науки показує, що необхідною умовою її прогресу є постійне розширення тієї сфери природних явищ, з якої черпається відповідна інформація. Так, наприклад, нові покоління потужних прискорювачів елементарних частинок дають можливість фізикам проникати в дедалі потаємніші області мікросвіту. А всехвильова астрономія значно розширила доступну дослідженням сферу космічних процесів.
Ми вже говорили і про те, що експериментальний метод дослідження в принципі ефективніший, ніж спостережний. Було зазначено також, що в рамках традиційної наземної астрономії можливі тільки спостереження космічних об'єктів. З розвитком космонавтики, а також електроніки, автоматики й радіотехніки стало можливим застосовувати в процесі наукового дослідження космічних явищ проміжний метод, який є активні-тиц, ніж суто спостережний, хоча формально і не вважається експериментальним. Ми маємо на увазі доставку необхідної вимірювальної апаратури безпосередньо до об'єкта, який вивчається, в райони космосу, що цікавлять учених. Завдяки цьому було здобуто нові дуже важливі дані про навколоземний космічний простір, міжпланетне середовище, а також про Місяць, найближчі планети Сонячної системи і комету Галлея, виявлено невідомі раніше факти, уточнено багато деталей, здобуто відповіді на безліч запитань, що хвилювали астрономів.
Розвиток ракетної і космічної техніки дозволив здійснити і деякі експериментальні дослідження в космічних масштабах.
Один з таких експериментів — штучне сонячне затемнення — було, наприклад, проведено з ініціативи радянських учених спільно з американськими космонавтами під час польоту космічних кораблів «Союз» і «Аполлон» у липні 1975 р. У наперед визначений момент кораблі розстикувалися, розійшлися на деяку відстань і розмістилися на одній лінії з Сонцем таким чином, що «Аполлон» перекрив сліпучий диск денного світила. Це дало змогу з борту «Союзу-19» за допомогою спеціальної автоматичної фотокамери зробити серію фотозйомок штучного затемнення Сонця.
За допомогою сучасної космонавтики розв'язується також цілий ряд наукових і практичних завдань, що мають велике народногосподарське й економічне значення. Це ретрансляція телевізійних передач за допомогою космічних ретрансляторів, метеоспостереження, морська й авіаційна навігація із застосуванням спе-ціалізованих штучних супутників, супутникова система виявлення тих, хто зазнав біди, вивчення Землі з космосу. А в перспективі — організація на навколоземних орбітах сонячних електростанцій і виробничих підприємств для проведення технологічних процесів і опера^ цій, які неможливі в земних умовах.
|
|
Слід звернути увагу на те, що освоєння космосу стало надзвичайно важливим стимулом для розвитку цілого ряду напрямів і сфер сучасної науки й техніки, для розв'язання багатьох наукових, технічних і технологічних завдань, без яких здійснення космічних польотів і розв'язання нових, складніших завдань, пов'язаних з освоєнням космосу, було б неможливе. При цьому треба особливо підкреслити, що сфера використання науково-технічних досягнень, стимульованих потребами космонавтики, набагато ширша. Вони дістають дедалі більшого застосування як у виробництві, так і в побуті (медицина, дослідження резервних можливостей людини, радіотехніка, телебачення і т. д.).
Отже, можна говорити про два дуже важливі аспекти освоєння космосу. З одного боку,— це процес залучення космічних явищ у сферу практичної діяльності людини, а з другого — космізація земного виробництва, а якоюсь мірою і самого життя людей.