Світова практика вже має численні приклади використання космосу. Найяскравіше це проявляється у прогнозах погоди і розширенні можливостей телебачення та зв'язку. Лише три супутники, розміщені відповідним чином, дають змогу кожному жителеві Землі в будь-який час з'єднатися з якою завгодно точкою на будь-якому континенті незалежно від часового поясу. Це свідчить, що сам процес освоєння космосу сприяє посиленню глобалізації в сучасному світі.
Отже, космічні держави мають набагато кращі умови для свого розвитку, зокрема для створення нових енергетичних систем на базі космічних сонячних електростанцій (КСЕС).
Такі станції доцільно розміщувати на екваторіальній орбіті, де кутова швидкість оберту космічного об'єкта дорівнює кутовій швидкості оберту Землі, що дає змогу зафіксувати об'єкт над певною точкою екватора і спостерігати за ним як за нерухомим. Висота розміщення КСЕС повинна становити 36 тис. км, оскільки ефективність генерації сонячної енергії на цій висоті в десять разів більша, ніж на поверхні Землі. Передавання енергії на Землю з такої станції можливе у надвисокочастотному діапазоні за допомогою лазерів. Для цього знадобляться сонячні панелі площею 50 км 2 і вагою майже 50 тис. тонн. Для доставки такої станції на відповідну орбіту потрібні ракетоносії надзвичайно великої потужності. Проте можливості космічної геліоенергетики практично невичерпні, до того ж вона абсолютно екологічно чиста.
|
|
Країни, територія яких простягається за полярне коло, стикаються з багатьма економічними і соціальними проблемами в період полярної ночі. Важко жити і працювати в умовах штучного освітлення навіть удень. Розроблено проект, реалізація якого дасть змогу спрямувати з космосу на територію, де панує ніч, сонячне освітлення. Для цього на космічному кораблі потрібно «підвісити» кілька гігантських дзеркал, які «ловитимуть» сонячне світло і спрямовуватимуть його на певну територію.