Нов тип особистості в «Кассандрі»

«Кассандра»- твір гострих конфліктів, причиною виникнення яких є зіткнення непримиренних ідей, боротьба думок, що рухає сценічну дію. Драматична поема побудована як постійне ідейне зіткнення героїні з своїм оточенням і становить собою монодраму Кассандри. (Монодрама-драма з однією діючою особою).

Дочка троянського царя Пріама Кассандра бачить правду, говорить правду, але ніхто їй не вірить. Її ненавидять за пророцтва, адже вона передчуває страшні речі: загибель Трої, руїну дому Пріама. Вона каже правду, але не таку, яку хочеться чути людям. Вони підозрюють, що Кассандра не пророкує нещастя, а сама їх притягує. Трагізм Кассандри полягає в тому, що вона стає провісницею правди, здійснення якої не може бажати, але вважає за своє покликання служити правді й тільки правді. Вона мусить підкоритися своїм пророцтвам, іде за правдою, як її фанатична бранка. На відміну від свого брата Гелена, теж віщуна, який говорить людям те, що вони хочуть почути, Кассандра внутрішньо не може годувати людей ілюзіями, бо послуговується етичними вимогами, має категоричний імператив внутрішньої правдивості всього, що випливає з її душі. Тому вона сильно карається, коли на власні очі побачила Трою в огні та ще й почула в свій бік прокляття.

Кассандрі притаманні почуття звичайної людини: вона сумнівається і вагається, прагне віднайти істину, страждає і підкоряється своїй долі.

У поемі письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня.