Правила застосування символів і виконання схем

1 Правила застосування символів

1.1 Символи в схемі повинні бути розташовані рівномірно. Варто дотримувати розумної довжини з'єднань і мінімального числа довгих ліній.

1.2 Форми символів, що установлені даним стандартом не повинні змінюватися. Символи повинні бути, по можливості, одного розміру (рекомендовані розміри символів 10мм *15мм, 20*30 мм).

1.3 Мінімальна кількість тексту, необхідного для розуміння функції даного символу, варто поміщати усередині даного символу. Якщо обсяг тексту, що поміщається усередині символу, перевищує його розміри, варто використовувати символ коментарю.

1.4 У схемах може використовуватися ідентифікатор символів, який використовується для посилань на них у документах. Ідентифікатор символу повинний розташовуватися ліворуч над символом.

1.5 В схемах може використовуватися докладне представлення, що для процесу позначається за допомогою символу зі смугою. Символ зі смугою вказує, що в цьому ж комплекті документації в іншім місці надається більш докладне представлення даного процесу. Символ зі смугою - це символ, усередині якого у верхній частині проведена горизонтальна лінія. Між цією лінією і верхньою лінією символу поміщений ідентифікатор, що вказує на докладне представлення даного символу.

У якості першого й останнього символу докладного представлення повинний бути використаний символ покажчика кінця. Перший символ покажчика кінця повинний містити посилання, що мається також у символі зі смугою.

Символ зі смугою Докладне представлення:

перший символ останній символ

2 Правила виконання з'єднань

2.1 Потоки даних в схемах показуються лініями. Напрямок потоку зліва направо і зверху униз вважається стандартним. У випадках, коли необхідно внести ясність у схему (наприклад, при з'єднаннях), на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрямок, відмінний від стандартного, стрілки повинні вказувати цей напрямок.

2.2 У схемах варто уникати перетинання ліній.

2.3 Дві або більше вхідних ліній можуть поєднуватися в одну вихідну лінію, в цьому випадку місце об'єднання повинне бути зміщено.

Приклад.

2.4 Лінії в схемах повинні підходити до символу або ліворуч, або зверху, а виходити або праворуч, або знизу. Лінії повинні бути спрямовані до центра символу.

2.5 При необхідності лінії в схемах варто розривати для запобігання зайвих перетинань або занадто довгих ліній, а також у випадках, коли схема розміщується на декількох сторінках. З'єднувач на початку розриву називається зовнішнім з'єднувачем, а з'єднувач наприкінці розриву — внутрішнім з'єднувачем. Посилання на лист можуть бути приведені разом із символом коментарю для їхніх з'єднувачів.

Приклад. Зовнішній з'єднувач Внутрішній з'єднувач

- - - На лист 3 З листа 1 - - -

3 Спеціальні умовні позначки

3.1 Кілька виходів із символу варто показувати:

1) декількома лініями від даного символу до інших символів;

2) однією лінією від даного символу, що потім розгалужується у відповідне число ліній.

3.2 Кожен вихід із символу повинний супроводжуватися відповідними значеннями умов, щоб показати логічний шлях, що він представляє, для того, щоб ці умови і відповідні посилання були ідентифіковані.

Приклад.