Звучить мелодія колискової

Учень: Пам’ятаю, ночами, як я був маленький,

Мама називала мене сином дорогеньким

І казала з ніжною любов’ю:

«Підростеш ти, синку, вивчиш рідну мову,

Не забудь, дитинко, пісню колискову.

Підростеш, як колос, підеш поміж люди –

Мамин рідний голос все з тобою буде.

Батькові турботи, сад, і ліс, і поле…

Не цурайсь роботи у житті ніколи.

Не забудь стежину в рідний край до хоти,

В будь-яку хвилину мати буде ждати».

Учитель: Тато – суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Недаремно кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали, саме така є батьківська любов. Однак приклад батька, його слово, наказ були законом. Недаремно казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько». Батьків приклад неодмінно засвоювався дітьми.

Існує приказка:

«Яка гребля – такий млин,

Який батько – такий син».

Учень: А додому поспішали,

На порозі стріли маму.

Вона дуже здивувалась:

-Де ви були? Що тут сталось?

«Потяг» швидко відповів:

-Ми промчали сто країн,

Подивились білий світ…

Учитель: «Шануймо наших батьків!» - так вчить Біблія. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та довголітнім ти був на землі».

Учитель: Здавна існує традиція зберігати і передавати з покоління імена та пам'ять про своїх предків. І учні нашого класу спробували намалювати генеалогічні дерева своїх родин. У когось на дереві дванадцять, а у когось значно більше. Давайте зараз звернемось до своїх родоводів. Що ви бачите на ньому? (Сильне, могутнє дерево).

· А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрізати в корінь? (Воно зав’яне, всохне).

· А чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння? (Дає соки земні. Дерево бере сили від землі корінням).

Ось і в словах пісні що співає Ніна Матвієнко, йде мова про родине дерево: З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

Учитель: Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, учать добра, пестять, люблять. Вони тяжко страждають, якщо їх дітей спіткало лихо, розцвітають, стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їхні діти виросли порядними людьми.