Ділові візити дипломатів, протокольні особливості їхнього проведення

Дипломатичні візити, їх місце в дипломатичній практиці

Необхідність і значення особистих візитів випливають зі ст. З Від конв про функц дип пред­ст, не підтримуючи контактів з оф і неоф предст кр перебув, корпусу, дипломат достовірну інформацію про пол, економ, нау­кове і культурне в країні перебування. з найважливіших джерел - бесіди з впливовими особами кр перебування, а також акредитованими в ній дипломатами.

Коло співрозмовників залежить від рангу, службового становища, протоколу кр перебування. керівні діячі; оф особи МЗС та інших відомств; члени дип. корпусу; пол та громадські діячі; парламентарі. важливу роль відіграють контакти з політиками у відстав ці, представниками опозиції. утримуватися від втручання у внутрішні справи держави. Під час бесід не висловлювати своїх критичних зауважень у сфері вн. політики, давати поради й рекомендації, засуджувати, публічно висловлювати прогнози. дипломат повинен вислуховувати, але не втручатися, робити висновки, але не діяти сам. ризикує бути кваліфікованим як "persona non grata" з усіма відповідними наслідками.

Знайомства й контакти з діячами культури та мистецтва, науковця­ми сприяють підвищенню авторитету дипломата. До думки цієї частини суспільства прислуховуються урядові кола країни перебування. від представників наукових кіл можна отримати інформацію аналітичну. контакти з діловими людьми, які є найвпливовішою та найбільш поінформованою частиною суспільства. їх не зв'язує закон про державну таємницю, вони більш незалежні й в оцінці урядової політики. Контакти з представниками ЗМІ використовуються дипломатами для створення позитивного іміджу акредитуючої держави за кордоном.

Існує класифікація дипломатичних візитів, з гідно з якою розрізняють протокольні візити, або візити ввічливості, та ділові візити. виділяють ще й приватні візити дипломатів. усі носять пол характер.

Ділові візити дипломатів, протокольні особливості їхнього проведення

Основні питання, які стосуються проблем як двосторонніх, так і багатосторонніх відносин, вирішуються під час ділових візитів. організовуватися за допомогою протокольної служби МЗС, найчастіше - шляхом прямого, безпосереднього спілкування з відповідними органами чи установами державного управління або організаціями. мають чітко визначену мету, від 15-20 хв. до кількох годин, залежно від важливості проблем. Перед початком неформальну бесіду, 3-5 хв. посмішка - знак дружелюбності, приязності та відкритості. Деякі забувають про неї й очікують, що інша особа буде вести з ними щиру розмову, незважаючи на байдужий, відсторонений, а часом і ворожий вираз обличчя. Під час розмови необхідно дивитися на співрозмовника, інколи схвально кивати, що сприймається як прояв згоди або просто розуміння. Якщо під час розмови співрозмовник трохи нахиляється вперед, це підкреслює його увагу й заці­кавленість розмовою. Під час розмови варто зайняти відкриту позу, що є невербальним сигналом відкритості для сприйняття ідей співрозмовника. Не слід схрещувати руки перед собою - вияв закритості, агресивності. Доцільно запропонувати каву або чай, інші напої. Пригощення доцільне лише у резиденції.Завершення ініціює візитер. Винятком є аудієнція в глави держави. Пауза в розмові може бути сприйнята гостем як знак завершення візиту. У резиденції господарі проводжають гостей до вхідних дверей, зупиняючись на сходах. Гості сідають в автомобіль, обмінюючись уклонами з господарями.