Висновки

У роботі досліджено вплив людської діяльності та інших факторів на температуру на планеті Земля.

Опрацьовано літературу з обраної теми дослідження, а саме стаття А. Бондарьова «Катастрофа на благо», стаття Т. Донець «Льодовиковий період» тощо.

З’ясовано значення термінів: Малий льодовиковий період, Середньовічний кліматичний оптимум, екокатастрофа.

Розкрито, що вплив людства на зміну клімату дуже незначний. За останні шістнадцять років глобальна температура поверхні не збільшилася. При цьому рівень викиду CO2 набагато більше прогнозованого. Виходить, що поточного викиду вуглекислого газу недостатньо для підвищення глобальної температури і загибелі врожаю.

Систематизовано й узагальнено знання про чинники коливання рівню діоксиду вуглецю в атмосфері. Розкрито, що основним джерелом СО2 є океан та вулканічна активність, а ніяк не людська промисловість та транспортні засоби.

В зміні температури можна цілком впевнено винити сонячну активність. Енергія, яку Сонце випромінює на Землю за хвилину, в багато разів більше ніж та, яку людство виробило за всю історію свого існування. Порівнявши графік сонячної активності з коливанням температур на землі, ми помічаємо неабияку залежність між ламаними. Земля рухається в просторі не тільки по змінній орбіті, але також і зазнає ритмічних коливань кутів її орієнтації стосовно Сонця.

Більшу частину недавньої історії Земля була далеко не таким стійким і сповненим спокою місцем, а швидше запекло хиталася між періодами тепла й лютого холоду. Вона коливається у великих межах, тому можна сказати, що ми ще живемо у період доволі сприятливих кліматичних умов.

Потепління призведе до масштабного озеленення планети, яке в свою чергу і сповільнить парниковий ефект. Це твердження парадоксально тільки на перший погляд, оскільки саме дерева споживають вуглекислий газ. Ще більш революційним виглядає припущення, що глобальне потепління матиме позитивний вплив на сільське господарство.