Особливості репродукції вірусів людини та тварин

1 2 3 4 5 6 7

1)В життєвому циклі цих вірусів присутня стадія високо специфічної адгезії;

2)При інтеграції можлива інтеграція частини геному або повного в геном хазяїна;

3)При інфекції на кінцевій стадії не обов’язковий лізис клітини;

4)Більшість вірусів людини та тварин є ДНК-вірусами;

5)Близько 50% вірусів є складними (мають ліпідну оболонку);

7)Підвищена частота мутацій, пов’язана з функціонуванням імунної системи хазяїна;

8)Здатність викликати трансформацію клітин (онтогенез);

9)Особливі шляхи передачі вірусів (транспарентерально і т. д.).

3. Характеристика родини Adenoviridae

Характеристика родини Аденовірусів.

Аденовіруси, які здатні викликати гострі респіраторні синдроми, були відомі більш ніж за 100 років до опису цієї групи вірусів. В міру збільшення числа серотипів аденовірусів людини (у даний час їх нараховується 47) з ними зв'язували різні клінічні синдроми. Наприклад, аденовіруси можуть викликати гострі геморрагічні цистити. У 1962 р. був описаний перший випадок, коли патогенний вірус людини індукував злоякісні пухлини у тварин

Аденовіруси позбавлені ліпопротеїнової оболонки, вони мають форму ікосаедра (20 триангулярних поверхонь і 12 вершин) діаметром від 70 до 90 нм. Білкова оболонка (капсид) складається з 252 субодиниць (капсомерів), 240 із яких - гексони і 12— пентони. Від кожної з вершин ікосаедра відходить структурний компонент, що отримав назву фібрила. Його довжина варіює в різних серотипів аденовірусів.

Геном аденовірусів представлений єдиною 2-спіральною молекулою ДНК. На кінцях молекули ДНК маються інвертовані повтори довжиною 50-200 п.н. Кожен 5-кінець молекули ДНК ковалентно зв'язаний з білком (55КД). Частка Г+Ц складає 48-61%, в аденовірусів птахів - 54-55%. ДНК володіє інфекційністю. У віріонах їх виявлено 10 поліпептидів з ММ 5-120 КД. Поліпептид гексонів має групові - і типоспецифічні АГ детермінанти. Останні індукують синтез AT, що нейтралізують інфекційну активність вірусу.

Нитка пентону відповідає за адсорбцію віріону на поверхні клітини й утворення AT. Поліпептиди синтезуються в цитоплазмі клітин, тоді як транскрипція і реплікація ДНК, зборка віріону здійснюється в ядрі. Аденовіруси виходять із клітин у незначній кількості.

Структурні білки. Для серологічної класифікації аденовірусів використовують антигенні детермінанти гексона, пентону і фібрил. Усі серотипи аденовірусів людини дають перехресні реакції завдяки групоспецифічному антигену, розташованому на внутрішній поверхні капсомера гексона.

Неструктурні білки. Поліпептиду 100К — пізній білкок, який використовується в якості «лісів» при зборці тримерів гексона з мономерів. Кодуючий вірусом ДНК - єднальний білок являє собою продукт ранніх генів, необхідний для елонгації ДНК. Два інших вірусних поліпептиди, які необхідні для реплікації ДНК,- це ДНК - полімераза (140К), що синтезується в дуже малих кількостях, і 80К - попередник кінцевого білка, що діє як запал при ініціації.

Репродукція: адсорбція, рецепторній ендоцитоз, роздягання у ядрі, транскрипція (ДНК-залежна-РНК-полимераза), реплікація.

Патогенез: тропизм до епітеліальних слизових оболонок дихальних шляхів, легень, кишкового тракту (бронхіти, пневмонії, гастроентерити).

Вихід: знищення клітини.

Шляхи передачі: повітряно-крапельним, фекально-оральним, побутовим шляхами.

Родина складається з 2-х родів: Mastadenovirus, Aviadenovirus.

1. Рід Mastadenovirus. До складу роду входять аденовіруси ссавців: людини (47 серотипів), мавп (27), свиней (4), овець (6), кіз (1), коней (1), собак (2), мишей (2 серотипи). Типовим представником роду є аденовірус людини серотипу 2.

2. Рід Aviadenovirus. До складу роду входять аденовіруси птахів: курей (12 серотипів), індичок (3), качок (2), фазанів (1 серотип). Типовий представник роду - аденовірус курей серотипу 1 (вірус CELO).

4. Особливості взаємодії бактеріофагу з бактеріальною клітиною.

В проникненны бактеріофагу до клітини бактерій хазяїна є ряд специфічних факторів. Виділяють такі стадії взаємодії агу з бактеріями.

Адсорбція(фаг адсорбується лише на специфічних місцях ду клітинна стінка міцно зв’язана з мембраною. Далі відбувається скорочення білкових ниток капсиду і стержень бактеріофагу проникає до цитоплазми бактерії.)

Ін’єкція генетичного матеріалу(генетичний матеріал вірусу виходить із головки і по стержню потрапляє до бактеріальної клітини)

Вбудовування геному фагу у ДНК бактерій(генетичний матеріал бактерії розрізається за допомогою ендонуклеаз, що містяться у нуклеокапсиді бактеріофага. Потім за допомогою лігаз генетичний матеріал фагу вшивається у геном бактерій і бактерія починає продукувати компоненти вірусу. Спочатку синтезуються ранні білки. Це зазвичай ферменти що потрібні для побудови генетичного матеріалу фагу. Далі синтезуються пізні білки. Це білки для побудови капсиду.)

Збірка віріонів

Вихід вібріонів і лізис клітини(бактеріальна клітина починає синтезувати лізоцим який руйнує клітинну стінку і вібріони виходять назовні. Проте існує явище лізогенії при якому бактеріальна клітина не руйнується і здатна розмножуватися.)

5. Способи запобігання втрат врожаю від вірусних інфекцій.

1. Отримання безвірусного посадкового матеріалу

1.1. Біологічні способи

1.2. Термотерапія

1.3. Культура меристеми

1.4. Хіміотерапія

2. Боротьба з природніми джерелами вірусних інфекцій та переносниками

3. Попередження проникнення вірусу в культуру та розповсюдження в ній

3.1. Агротехнічні заходи

3.2. Системи сертифікації

3.3. Відбір стійких до вірусів рослин

3.4. Захисна інокуляція авірулентними штамами вірусів (“імунізація”)