Характеристика родини ретровірусів

Ретровіруси являють собою обширну родину. Вони виділені від різноманітних тварин і людини. Назва родини пов'язана з ферментом – зворотною транскриптазою (англ. revers transcriptase), який входить до складу віріону.

Родина ретровірусів включає три підродини: Оncovirinae, Spumavirinae, та Lentivirinae.

Підродина Oncovirinae (від лат. Oncos - пухлина) включає збудників ряду неопластичних захворювань, зокрема лейкозу великої рогатої худоби. Підродина Spumavirinae (від лат. spuma- пінящий) об'єднує ряд недостатньо вивчених ретровірусів, здатних обумовлювати злиття клітин та утворювати синцитій (збудники синцитіальної інфекції великої рогатої худоби, кішок, мавп). Підродина Lentivirinae (від лат. lenti- повільно) включає ряд збудників повільних вірусних інфекцій, зокрема інфекційної анемії коней, вісна-маеді овець. Сюди ж відноситься також вірус набутого імунодефіциту людини (ВІЛ).

Віріони ретровірусів сферичної форми, розміром 90 – 120 нм, мають суперкапсиду ліпопротеїнової природи з шипоподібними пепломерами. Капсид побудований за типом кубічної симетрії. Ретровіруси містять до 2% РНК, біля 65% білку, 30% ліпідів та 2% вуглеводів.

Характерною структурною особливістю у віріонів ретровірусів є унікальна серцевина, що представлена власною капсулою (внутрішня білкова мембрана) та нуклеотидом, до складу якого входить РНК і білок. Геном ретровірусів, на відміну від всіх останніх представників царства вірусів, диплоїдний – представлений двома однаковими молекулами РНК, молекулярною масою біля 3 МД. Він містить чотири гени: (5'→3') gay, pol, env, src.

Білки. У складі ретровірусів виявляється від 11 до 13 структурних білків. Найменше білків локалізовано у серцевині. Головний внутрішній білок Р27-Р30 розташований у мембрані, що оточує РНК. Два - п'ять білків гліколізовані і знаходяться у складі ліпопротеїнової оболонки. З ними пов'язана типоспецифічна характеристика вірусів. У віріонах онковірусів виявлено ряд білків з ферментативною активністю, зокрема РНК- залежна ДНК- полімераза, ДНК- залежна ДНК -полімераза, нуклеази, протеїнкінази і інші.

Репродукція. В процесі репродукції онковірусів синтезується ДНК. Вірусоспецифічна ДНК утворюється через стадію утворення гібридної двохнитчастої молекули РНК-ДНК. Пізніше РНК руйнується ферментом, а на ДНК синтезується комплементарна їй нитка ДНК. Таким чином утворюється дволанцюгова молекула ДНК, яка інтегрує з клітинним геномом і вірусоспецифічним транскрибується з утворенням вірусної РНК, котра виконує – роль іРНК і забезпечує синтез вірусоспецифічних білків, а потім, з'єднуючись з останніми, приймає участь у формуванні віріонів. В процесі дозрівання вірусні білки модифікуються, частина з них гліколізується. Вихід віріонів здійснюється шляхом брунькування через зовнішню клітинну мембрану.

Проникновение: прикрепление, слияние

Локализация в клетке: ядро (транскрипция, накопление)

ЦПД: онкогенная трансформация

Тропизм: лейкоциты и др.

Патогенез: продуктивное или интегративное развитие; выход с уничтожением клетки

Пути передачи: парентеральный, половой, трансплацентарный.