2015-08-21
3615
До розпаду СРСР сім'я соціалістичного права вважалась однією з трьох найбільших. Правові системи країн, що входять до «соціалістичного табору», раніше належали до сім’ї континентального права.
Можна виділити характерні ознаки сім’ї соціалістичного права:
1) норма права розглядається як загальне правило поведінки;
2) збереглась значною мірою термінологія юридичної науки, створена зусиллями європейських і радянських вчених; бере свій початок з римського права;
3) має схожі риси із континентальною системою права;
4) джерелом права була спочатку революційна творчість законодавця, а пізніше – нормативно-правові акти, щодо яких декларувалось, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім – всього народу, що перебуває під керівництвом комуністичної партії;
5) переважає вузьконормативне розуміння права;
6) приватне право поступається пануючому праву публічному;
7) право носить імперативний характер, пов’язано із державною політикою, забезпечується партійною владою і примусовою силою правоохоронюваних (каральних) органів;
8) виключається можливість для судової практики створювати норми права;
9) широко розповсюджена кодифікація права. Кодекси регламентують майже всі сфери суспільного життя
Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи менших — залежно від держави — новацій.
Країни, що належать до постсоціалістичної сім’ї права мають такі характерні особливості:
1) система права належить до перехідного типу, що тяжіє до континентальної сім’ї права;
2) офіційно визнано ідеї верховенства права, пріоритету прав людини, правової соціальної демократичної держави;
3) головне місце серед джерел права займає конституція, законодавство перебуває у постійному розвитку, зазнає суттєвих змін;
4) поділ права на публічне і приватне;
5) активне формування основних структурних частин правової системи, створення нових галузей та інститутів права і законодавства;
6) приведення у відповідність до міжнародних правових стандартів, перш за все європейських;
7) поява нових підходів до право розуміння.
Напрямки її подальшого розвитку: 1) повернення постсоціалістичних країн Східної Європи до континентальної правової сім’ї; 2) утворення самобутньої слов’янської правової сім’ї з домінуючою роллю російського права; 3) концепція окремих шляхів для центральноєвропейських, прибалтійських та слов’янських країн колишнього СРСР (Росії, України, Білорусі)
