Загальна характеристика правової системи Італії

Основи правової системи сучасної Італії склалися у XIX ст., коли була створена єдина Італійська держава. Істотний вплив на її формування мали кодекси наполеонівської Франції, власна законодавча база і авторитет головних постулатів римського права. У 1856 р. в Італії були прийняті Цивільний, Торговий, Цивільно-процесуальний і Кримінально-процесуальний кодекси.

Згідно з домінуючою тоді французькою моделлю системи законодавства готувалось видання і загальноіталійського Кримінального кодексу, але через суперечності щодо запровадження смертної кари він був прийнятий лише у 1889 р.

Після встановлення в Італії фашистської диктатури наведені кодекси зазнали змін і доповнень. Так, замість самостійних Цивільного і Торговельного кодексів у 1942 р. було створено єдиний Цивільний, згідно з яким врегульованим ставало і питання торгового права. Крах фашистської диктатури призвів до вилучення із зазначених кодексів порівняно невеликої кількості норм, що безпосередньо відображали фашистську ідеологію.

Особливе місце займають Загальні положення про закон, які предпославши тексту Цивільного кодексу 1942 р., але по сфері застосування виходять за межі однієї цього Кодексу: у них дана характеристика і встановлена ієрархія різних джерел права (законів, підзаконних актів та звичаїв), а також викладені правила тлумачення будь-яких законів, зокрема в галузі міжнародного приватного права.

Крім видання найважливіших законів, офіційно званих кодексів, в Італії поширена практика публікації приватними видавництвами збірників законодавчих актів, що регулюють великі правові інститути і також іменованих кодексами (так видаються адміністративний, дорожній, аграрний кодекси, кодекси законів про охорону здоров'я, про народну освіту, про працю, про пенсії та ін.)

У системі чинного законодавства Італії важливу роль відіграє Конституція 1947 р. Вона допускає поряд з виданням законів, що безпосередньо приймаються Парламентом, видання актів Уряду, які мають силу закону.

"Законодавчі декрети" видаються Урядом у порядку делегованого законодавства, коли парламентом заздалегідь встановлюється коло питань, що підлягають регулюванню, і принципи їх вирішення (так нерідко готуються нові кодекси). "Декрети-законів", навпаки, можуть бути видано Урядом з власної ініціативи "в разі особливої необхідності і терміновості", але підлягають затвердженню Парламентом в межах 60 днів після їх опублікування.

Наукові дослідження в сфері права ведуться в Італії головним чином на юридичних факультети університетів, які є майже в усіх великих містах. Найзнаменитішими в Середньовіччі були університети Болоньї і Павії. Нині найбільш відомі університети в Римі, Мілані, Генуї, Турині.