Суперечність між загальним правом та правом справедливості було усунуто шляхом створення єдиного для обох систем вищого суду в 1873 році, коли на підставі Закону про Верховний суд судові системи загального права і права справедливості були реформовані й об'єднані: Високий суд правосуддя замінив обидва колишні вищі суди.
Аналізуючи співвідношення між загальним правом та правом справедливості у нинішні часи, слід зазначити, що:
1) право справедливості та загальне право — це різновиди англійського прецедентного права, які продовжують залишатися різними мегагалузями англійського права;
2) право справедливості не входить у загальне право; це своєрідне «рукотворне доповнення» до загального права, упереджене і сприятливе тлумачення загального права, його свідоме виправлення в тій частині, у якій останнє виявлялося застарілим або мало прогалини. Прецеденти у праві справедливості створюються ніби на додаток до норм загального права;
3) природно, що право справедливості не існує як самостійна правова система. Без загального права воно не могло б існувати. Як коментар, що не має самостійного значення, право справедливості також не має жодного практичного значення у відриві від свого «тексту» — загального права. Тому в англійському праві вважається неприпустимим навіть аналізувати зміст норм права справедливості поза контекстом загального права, не кажучи вже про їхнє практичне застосування;
|
|
4) загальне право ґрунтується на звичаєвих правилах і вимогах, а в основі права справедливості лежать суб'єктивні уявлення про належне у праві та про справедливість. У звичайній мові „equity” означає природну справедливість. Спочатку ця система права надихалася ідеями природної справедливості, тому й дістала таку назву. Сьогодні поняття „справедливість” вживається як синонім природної справедливості, неупередженості, совісті, розумності;
5) загальне право продовжує багато в чому суворо дотримуватись юридичної форми
6) вирішення питання, застосовувати в даному конкретному випадку норми права справедливості чи все ж дотримуватись вимог загального права, сьогодні винятково залежить від розсуду суду.
Відмінними ознаками між ними є те, що:
– історично норми загального права формувалися королівськими, а норми права справедливості канцлерськими судами;
– норми загального права складають основну частину системи права, норми права справедливості – доповнюючу вони тільки конкретизують, тлумачать, доповнюють норми загального права;
– загальне право – це сукупність справ, що розглядається в усній процедурі, право справедливості – у письмовій;
– у праві справедливості є більш гнучкою процедура, більш широкі апеляційні можливості, відсутній інститут присяжних;
– загальне право має більш формалізовану процедуру, свою техніко-юридичну термінологію, особливу класифікацію інститутів права.