Класифікація партій на підставі класового критерію

Робітничі, селянські, дрібнобуржуазні, буржуазні партії. Марксистська наука відзначає важливість класового підходу до типології політичних партій, а також акцентує увагу на місці та ролі політичних партій у політичній системі. Під класовістю розуміють соціальний склад членів партії чи виборців, які за неї голосують.

Відповідно до першого критерію, політичні партії можна поділити на робітничі, селянські, дрібнобуржуазні і партії великої буржуазії. Потрібно окремо говорити про пере-важання тієї чи іншої соціальної верстви, оскільки не існує соціально однорідних партій. Можна також дискутувати про те, до якої із зазначених груп слід зачислити партії країн, що розвиваються, з нерозвиненою соціальною структурою. Водночас у багатьох високорозвинених країнах можна знайти такі політичні партії, які не мають виразної переваги якоїсь однієї соціальної верстви. Такою є, наприклад, Демократична партія США, Соціал-демократична партія Німеччини, які складаються як з представників середнього класу, так і з робітників. Саме таким партіям надають перевагу розчаровані прихильники консервативних та ліберальних партій.

У результаті, згідно класового критерію, політичні партії можна поділити на п’ять категорій: 1) робітничі; 2) селянські; 3) дрібнобуржуазні; 4) партії великої буржуазії; 5) народно-дрібнобуржуазні.

При такій класифікації до робітничих партій зачисляють комуністичні та більшість соціал-демократичних партій. Більшість християнсько-демократичних партій в Європі належать до категорії дрібнобуржузних партій. Партії великої буржуазії існували лише в ХІХ ст.

Революційні, реформістські, консервативні, реакційні партії. Іншим важливим елементом класової класифікації політичних партій є їхній поділ у відповідності до характеру діяльності партій. З цього погляду політичні партії можна поділити на революційні, реформістські, консервативні та реакційні. Під революційними розуміють партії, що прагнуть негайної і докорінної зміни існуючого устрою шляхом революції. Реформістські партії виступають за поступові, еволюційні зміни, запровадження їх шляхом реформ. Під консервативними партіями слід розуміти партії, які обстоюють існуючий суспільно-політичний лад, незалежно від того, на ґрунті якої ідеології вони стоять. Під реакційними партіями розуміються такі, які борються за відновлення попереднього суспільно-політичного устрою.

До революційних партій зачисляють комуністичні партії та інші радикальні ліві угруповання. До 1917 р. до цієї категорії належали також більшість соціалістичних та соціал-демократичних партій. До консервативних партій належить більшість християнсько-демократичних партій, консервативні, ліберальні та американські партії. Фашистські партії належать до групи реакційних партій. Категорії ці не мають жодного ідеологічного забарвлення, а стосуються лише ставлення політичних партій до існуючого суспільно-політичного устрою та їхніх функцій стосовно певного ладу.

У літературі деколи можна натрапити на дещо іншу класифікацію політичних партій за класовим критерієм: робітничі партії – революційні і реформістські; дрібнобуржу-азні – революційні, реформістські, консервативні; великої буржуазії – консервативні, реакційні.