Основні риси чистої монополії. Недобросовісна конкуренція

Ринок чистої монополії має такі характеристики:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, справедливим буде твердження: фірма-монополіст — це і є певна галузь виробництва.

2. Товар, який виробляє монополіст, не має близь­кого замінника. Практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігаєть­ся з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи про­позицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпа­ки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокова­ний. Практично кожен виробник бажає стати моно­полістом та обмежити конкуренцію на ринку його то­варів. Монополізація ринку може досягатися:

1. Зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням.

2. Об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного вироб­ника. Форми монополістичних об'єднань, зокрема, такі:

— картель, як досягнення угоди про розподіл ринків збуту, цін та квот виробництва за умови збе­реження кожним учасником виробничої та комерцій­ної самостійності;

— синдикат, як створення учасниками, що збері­гають виробничу самостійність, спеціального спільно­го підрозділу, який здійснює постачально-збутові опе­рації для всіх членів об'єднання;

— трест, в якому об'єднуються самостійні підпри­ємства однієї галузі, втрачаючи і комерційну, і вироб­ничу самостійність.

Блокування вступу в галузь, встановлення відповідних бар'єрів — обов'язкова умова для існу­вання чистої монополії.

Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст — це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенцій­них конкурентів не під силу та й недоцільно;

б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Най­поширенішими серед них є патенти (виключне пра­во на виробництво будь-якого продукту чи викорис­тання якоїсь технології) та ліцензії (право на заняття якимось видом діяльності);

в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку мож­на, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника;

г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі під­приємця, а й у більшості країн заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання провідного персо­налу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо. Однак виявити порушника закону та застосува­ти до нього відповідне покарання досить складно.

Проаналізовані риси монопольного ринку справ­ляють вирішальний вплив на ціни та обсяги виробницт­ва монополістом.

Недобросовісна конкуренція - незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені; умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця; отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

13. Поняття і види монополій.Умови довгострокової рівноваги монополістів різних видів.

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь. Характерні риси монополії: 1. Єдиний продавець 2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього); 3. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.

Види монополій: 1) чиста – один єдиний продавець продукту, що немає замінників; 2) природна – з бар’єрами 2 виду; 3) проста - в кожний конкретний момент часу продає свою продукцію всім покупцям за однією і тією ж ціною; 4) дискримінаційна – різні ціни на той самий товар, коли ця різниця не обумовлена різницею в якості 5) відкрита - одна фірма на якийсь період часу стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкурентів. 6) закрита – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

Чисті монополії – надзвичайна рідкість.
Рис. 10. Ринкова рівновага монополіста у короткому періоді часу

Законом рівноваги монопольної фірми на ринку є рівність граничного виторгу і граничних витрат. Користуючись цим висновком, можна графічно зобразити ситуацію ринкової рівноваги монополіста в короткому періоді часу.

на мал.10 зобр. криву попиту (D),криву граничного виторгу (МR), криву граничних витрат (МС),криву середніх загальних витрат (АТС).

Ринкова рівновага у короткому періоді виникне при рівні виробництва 0*, за якого криві граничного виторгу і граничних витрат перетинаються.

Якщо монополіст виробляє Q* одиниць продукції, крива попиту показує відповідний рівень ціни Р*. Крім того, оскільки крива середніх загальних витрат показує, що середні витрати становлять АТС*, коли випуск продукції Q*, то економічний прибуток з одиниці продукції становить (Р* - АТС*). Отже, загальний економічний прибуток дорівнює: (Р* -АТС*)хQ*.

Заштрихована площа на рис. 10 відображає економічний прибуток фірми-монополіста.

Розглянемо тепер ціну і випуск продукції в умовах чистої монополії в довгому періоді часу. У разі ринкової рівноваги чистого монополіста в цьому періоді завжди є економічний прибуток. Якщо монополіст отримує економічний прибуток в короткому періоді часу, то він його буде отримувати і в довгому, оскільки не зіткнеться з конкурентами, яких просто в галузі немає.

Якщо ж монополіст у короткому періоді мас збитки, то він змушений буде шукати іншого, більш прибуткового, застосування для своїх ресурсів. Щоб домогтися прибутків, йому доведеться змінити структуру підприємства.

Рис. 12. Випадок максимізації прибутку монополіста за методом LRМС = МR

Проілюструємо довгострокову рівновагу прибуткової монопольної фірми (рис. 12). Монополіст у довгому періоді збільшує розмір свого підприємства до тих пір, поки не до-

сягне виробництва продукції в обсязі Qm одиниць, за якого МR = LRМС. Зауважимо, що на свій ризик монополіст бу­дує підприємство меншого розміру, ніж той, який відпові­дав би мінімальним довгостроковим середнім витратам LRАCmin. У цьому випадку рівень попиту на товар монопо­ліста такий, шо крива граничного виторгу перегинається з кривою LRМC у точці к, де LRМC < LRАС. Отже, монопо­лія не використовує всю потенційну економію від мас­штабу виробництва. Криві короткострокових витрат для обраного розміру підприємства позначені на графіку як SRATC 1 i SRMC 1

На рис. 13 зображено випадок, коли рівень попиту такий, що МR в LRМС в точці, де LRМС = LRАС. У цьому випадку монополія будує підприємство, розмір якого відповідає мінімальним довгостроковим середнім витратам LRACmin. Крива короткострокових середніх витрат монополії позначена як SRATC*. її мінімальне значення (SRATC*min) досягається за обсягу виробництва Qm, який характеризує довгострокову рівновагу. Це означає, що монополія домагається всієї можливої в довгостроковому плані економії від масштабу виробництва. Однак монопольна ціна Рm перевищує LRACmin і LRМС.

Рис. ІЗ. Ринкова рівновага монополіста в довгостроковому періоді

Таким чином, при випуску Qm монополія отримує монопольний прибуток, а споживачі не отримують переваг від низьких середніх витрат, оскільки монополіст може встановити ціну вищу, ніж LRACmin.