Живопис та архітектура

Період, що настав після визвольної війни українсь­кого народу, був несприятливим для розвитку монументального живопису. Певні зрушення сталися в 70-х роках XVII ст. Тематично живопис залишається релігійним, од­нак основним змістом його стають гуманістичні ідеї.

Монументальний живопис дерев'яних церков (передусім Західної України та Закарпаття) стоїть на межі між профе­сійним малярством та народним примітивом. Галицькі на­стінні розписи збереглися в церквах Воздвиження та св. Юра у Дрогобичі, в церквах с. Сихів на Львівщині.

Серед монументальних розписів мурованих споруд ви­різняються розписи Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Виконували розписи переважно живо­писці Лаврської іконописної майстерні.

З останньої чверті XVIII ст. провідним стилем в україн­ському живописі став класицизм. Риси класицизму прояв­ляються у живописі Андріївської церкви у Києві. Серед пам'яток стилю класицизму виділяються іконостаси Козельського та Почепського соборів, побудовані гетьманом К. Розумовським.

Характерною складовою частиною храмового живопи­су став так званий ктиторський портрет. В алтарній час­тині Успенського собору Києво-Печерської лаври, наприк­лад, було зображено 85 осіб — від князів Київської Русі до Петра І. З'явилися картини світської тематики. Приміром, композиція в с. Старогородцях поблизу Остра зображує запорозьких козаків на чолі з полковником К.Мокієвським, які відбивають напад татар на Київ.

Українські майстри пом'якшували суворі візантійські риси обличчя, надавали йому приємного вигляду, почали "тінювати".

Великою популярністю серед різних жанрів світського мистецтва користувався парсунний живопис, тобто порт­рет, основи якого були розроблені ще на початку XVII ст. Портрети виконували переважно іконописці, відповідно портрет XVII—XVIII ст. мав багато спільного з іконописом, наприклад, ікона "Покрова" з портретом Богдана Хмель­ницького. З жіночих портретів заслуговує на увагу портрет Паліїхи — дружини фастівського полковника С. Палія.

Риси національного архітектурного стилю особливо яск­раво проявились у дерев'яному будівництві. Багато при­міщень, сільських хат, корчем, дзвіниць і вітряків — зразки художньої виразності, і досягалося це найпростішими засо­бами. Архітектурними шедеврами вважають дерев'яні храми XVII—XVIII ст., які ніби підсумували весь багатовіковий шлях розвитку народного монументального будівництва. Ренесансове будівництво вплинуло на структуру деяких міст, наприк­лад Жовкви, заснованої як "ідеальне місто", на окремі будівлі — Чорна кам'яниця, будинок і вежа Корнякта у Львові, замки у Збаражі і Підгірцях. Особливо цікаві такі львівські храми, як каплиця "Трьох святителів" і розташована поруч з нею Успенська братська церква.

Отже, культурне життя в Україні значно пожвавилося з се­редини XVII ст., досягнувши в XVII — першій половині XVIII ст. своїх найрозвиненіших форм. Українська козацька культура не тільки ні в чому не поступалась іншим європей­ським національним культурам, а й викликала їхній подив і захоплення. Між Україною та іншими країнами Європи на­лагоджуються широкі культурні зв'язки. Як і в києво-руську добу, Україна стає форпостом європейської культури.