2015-08-12
20101.1.Визначення та сутність безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки – це розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.
Безготівкові розрахунки поділяються за об’єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:
- розрахунки за товарними операціями – платежі за товарно – матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
- розрахунки за нетоварними операціями – сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.
Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.
Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:
- внутрішньодержавні (внутрішньо міські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські – за межами цього пункту);
|
|
|
- міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).
Принципи організації безготівкових розрахунків:
1.Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.
2.Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
3.Розрахунки з постачальниками за товарно – матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.
4.Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.
5.Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.
6.Зарагування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.
7.Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.
8.Підприємства самостійно обирають форму розрахунків та вказують їх при укладення між собою договорів.
9.Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
|
|
|
Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.
Головна з них – забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.
Використовують такі основні способи платежу:
1.Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов’язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.
2.Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.
3.Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов’язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.
4.Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.
Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.
1.2.Організація безготівкових розрахунків на підприємстві
Найбільшу перевагу, як правило, віддають безготівковим грошовим розрахункам. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.
Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.
Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.
Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.
Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.
Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.
Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.
Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.
Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.
|
|
|
За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.
Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.
Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.
Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.
1.3. Форми безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів., способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.
Згідно з запровадженим Національним банком України порядком, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:
- платіжне доручення;
- платіжна вимога-доручення, чек, акредитив;
- вексель, платіжна вимога;
- інкасове доручення (розпорядження)
Усі зазначені платіжні інструменти (крім платіжних вимог) можуть використовуватися (за вибором) учасниками безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, а в нетоварному платіжному обороті - лише платіжні доручення і векселі.
|
|
|
Форми розрахунків підприємства обирають самостійно та вказують їх під час укладення між собою договорів.
Платіжне доручення (падалі-доручення) - це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.
Доручення застосовується в розрахунках по товарним та нетоварним операціям:
- за фактично відвантажену продукцію (виконаю роботи, надані послуги);
- в рахунок попередньої оплати;
- для завершення розрахунків по актам звірки взаємної заборгованості підприємств;
- для перерахування підприємствами сум, котрі належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії та ін.) на їхні рахунки, відкриті в установах банків;
- в інших випадках відповідно узгодженості сторін;
Схему розрахунку платіжними дорученнями наведемо на рисунку 1
 |
Рис 1. Розрахунки платіжними дорученнями
1 — постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги):2 — постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги: 3 — покупець подає до банку, то його обслуговує, платіжне доручення; 4 — банк покупця списує з його рахунку кошти; 5 — банк покупця повідомляє покупця — власника рахунку про списання коштів: 6 — банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення па відповідну суму до банку постачальника; 7 — банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку.
Платіжна вимога - це платіжний документ, який використовується для здійснення примусового списання (стягнення) коштів з рахунків платників стягувачами, яким закон надає право таких дій. Операції з примусового стягнення банки, як зазначалося, виконують лише на підставі виконавчих документів, рішень податкових органів та визнаних претензій до власників банківських рахунків, і в межах залишку коштів на цих рахунках. Платіжна вимога вміщує реквізити, які несуть інформацію про стягувача, платника, їх банки, суму, яка підлягає безспірному списанню, а також про характер стягнення (призначення платежу). Обов'язковою умовою виконання банком безспірного стягнення є подача стягувачем разом з платіжною вимогою документів, які є законною підставою для здійснення примусового списання коштів.
Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у разі безспірного і безакцептного списання коштів.
Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
Розрахункові документи, які подаються в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених НБУ стандартів і вміщувати, залежно від їхньої форми, певні реквізити. Якщо хоча б один із передбачених формою розрахункового документа реквізитів не заповнено або заповнено неправильно, банк такий документ до виконання не бере. Використання факсиміле замість власноручного підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.
Клієнт може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в угоді на розрахунково-касове обслуговування.
Під час здійснення розрахунків клієнти можуть застосовувати систему "клієнт-банк". Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення його електронних документів банком є окрема угода між ним і банком.
До розрахунків, основаних на заліку взаємо заборгованості платників, належать розрахунки за межами взаємо зобов’язань боржників і кредиторів один до одного, які погашаються в рівновеликих сумах. Тут лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Такі розрахунки можуть здійснюватися зарахуванням зобов'язань між двома платниками або групи платників усіх форм власності однієї та різних галузей господарства.
У практиці розрахунків певного поширення набули дві форми розрахунків, які гарантують платіж постачальнику шляхом депонування коштів платника на окремих рахунках у банку. Це розрахунки чеками та акредитивами. Розрахунковий чек - це письмове розпорядження чекодавця банкові, який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів. Чек являє собою документ, що виписується на бланку спеціальної форми. Книжки з чеками (чекові книжки) підприємства одержують в обслуговуючому банку.
Сума, на яку банк видає підприємству чекову книжку (ліміт чекової книжки), депонується на окремому рахунку в банку чекодавця, чим забезпечується гарантована оплата чеків. Кредитним договором між чекодавцем і банком може бути передбачений порядок, за якого таке депонування не відбувається, а банк приймає на себе зобов'язання оплачувати чеки свого клієнта-чекодавця (у разі відсутності коштів на його поточному рахунку) шляхом кредитування в межах заздалегідь визначеного розміру.
Чекодавець у межах ліміту чекової книжки виписує чеки на суму отриманих товарів (робіт, послуг) і передає їх безпосередньо отримувачам коштів (постачальникам); при цьому обмін чека на готівку та отримання здачі з суми чека готівкою юридичними особами не дозволяється.
У разі якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця і зараховуються на рахунок чекодержателя у день надходження від останнього чека до банку (одержані розрахункові чеки чекодержателі мають передати своєму банку при реєстрі у десятиденний термін з дня одержання чека від платника). Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекодержателя зобов'язаний прийняти чек із реєстром і надіслати його спецзв'язком до банку платника. В цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх від банку платника, що, природно, значно звужує практику застосування даної форми розрахунків.
Акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента сплатити кошти постачальникові (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах пред'явлення документів, передбачених відповідно з договором між контрагентами.
Правила розрахунків за акредитивами передбачають можливість використання так званих непокритих акредитивів, тобто таких, які відкриваються без бронювання коштів; оплата за такими акредитивами, у разі тимчасової відсутності коштів на поточному рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
До закінчення строку дії акредитива (якщо відкритий так званий відзивний акредитив) сторони мають право через свої банки зробити розпорядження про припинення дії акредитива (в повній сумі або частково). В такому разі невикористані кошти повертаються на розрахунковий рахунок платника.
Розрахунки чеками та акредитивами гарантують платежі постачальникам, але економічно невигідні платникам, бо передбачають відволікання фінансових ресурсів у зв'язку з необхідністю їх депонування ще до моменту проведення самих розрахунків; це призводить до іммобілізації на певний час коштів із господарського обігу, уповільнює обіговість коштів.
Вексель - це цінний папір, письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, яке засвідчує обов'язок боржника (векселедавця) сплатити певну грошову суму в певний строк своєму кредитору, власнику векселя (векселедержателю). Це - свідоцтво поза банківського товарного кредиту, що широко використовується в ринковій економіці (в тому числі у міжнародній торгівлі). Номінальна сума векселя - сума, яка підлягає сплаті за векселем (без урахування обумовлених у тексті векселя процентів). Повна сума векселя включає номінальну та обумовлені у векселі проценти.
Розрізняють два різновиди векселя - простий (соло-вексель) і переказний вексель (тратта). У простому векселі міститься нічим не обумовлена обіцянка векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю суму боргу. В ньому фіксуються найменування боржника і кредитора, строк платежу, є підпис векселедавця і його печатка. Переказний вексель виписує і підписує кредитор (трасант); він являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату в зазначений строк вказаної суми третій особі (ремМенту). Переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Через акцепт (згоду) платник приймає на себе зобов'язання сплатити переказний вексель у строк. При незгоді платити за векселем платник виписує і нотаріально засвідчує вексельний протест. Вексель може бути гарантований банком. Банківська гарантія платежу за векселем має назву аваль, вона передбачає відповідальність банку аваліста перед векселедержателем за сплату боргу у встановлений строк, сприяє розвитку вексельного обігу.
Векселі по суті являють собою кредитні гроші. Ними можна вести розрахунки, бо вони можуть передаватися від одного векселедержателя до іншого за допомогою передавального напису - індосаменту, тобто виступають як засіб платежу. Причому з кожним індосаментом підвищується гарантія оплати векселя, бо якщо попередній індосант (юридична особа, яка вчинила індосамент) виявився неспроможним боржником, вимога оплати буде пред'являтися кожному наступному. Тобто векселедержатель має право регресу - право зворотної вимоги. Він має право у разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягувати попередніх індосантів до відповідальності й вимагати сплати вексельної суми від кожного з них.
Розрахунки в системі електронних платежів "клієнт-банк"Створена в Україні система електронних платежів (СЕП) діє вже понад три роки, що дозволило відмовитися від використання поштових авізо, значно збільшити швидкість, якість та надійність платежів, гарантувати безпеку і конфіденційність банківської інформації. Після того, як за допомогою СЕП на міжбанківському рівні були вирішені деякі проблеми платежів, багато комерційних банків України почали створювати і впроваджувати систему типу "клієнт-банк" для забезпечення обслуговування клієнтів на сучасному рівні і розширення спектра банківських послуг. Нині за допомогою таких систем провідні комерційні банки в окремих регіонах обслуговують близько 30% клієнтів.
Система "клієнт-банк" забезпечує:
- передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;
- автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце клієнта;
- автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.
- передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;
Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком.
Автоматичне робоче місце клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів НБУ, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису.
При використанні системи "клієнт-банк" здійснюється звіряння (квитовка) файлів початкових і зворотних платежів між банком і автоматизованим робочим місцем клієнта, підготовка виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня та звіряння цієї інформації з інформацією із автоматизованим робочим місцем клієнта наприкінці дня.
Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає "Реєстр розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв’язку і прийняті банком до оплати".
Одним із основних напрямків діяльності НБУ на сьогодні є утворення національної системи масових електронних платежів, яка базується на використанні банківських платіжних карток.
Згідно з положенням НБУ "Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем" від 24.02.97 p. банківська платіжна картка - пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого можна керувати банківським рахунком, тобто здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти.
1.4.Система безготівкових розрахунків в сучасних умовах господарювання
Основою для раціональної організації безготівкових розрахунків слугує господарський договір, який визначає взаємовідносини сторін щодо поставки продукції і передбачає їхню відповідальність за прийняті на себе зобов'язання. Невиконання умов договору тягне за собою матеріальну відповідальність сторони-винуватця. Поряд з умовами поставки в господарських договорах визначаються форми й порядок розрахунків за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. При виборі форм безготівкових розрахунків фінансова служба підприємства-покупця зацікавлена в тому, щоб оплата продукції не відбувалася до перевірки дотримання всіх умов договору.
У взаєморозрахунках з віддаленими постачальниками цій вимозі найбільшою мірою відповідають розрахунки у формі платіжних вимог-доручень або платіжних доручень без попередньої оплати, а розрахунки з місцевими постачальниками найкраще вести у формі платіжних доручень або, що менш поширено, у формі розрахункових чеків. За всіх згаданих форм розрахунків виписування платіжних документів (платіжних доручень, другої частини платіжних вимог-доручень, чеків) покладене на покупця. Фінансова служба повинна так організувати роботу на підприємстві з перевірки та оплати товарно-матеріальних цінностей, щоб не допускати фактів надходження та оплати неякісної, зайвої продукції, не потрібної підприємству, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у разі наявності таких фактів. При цьому фінансовий відділ відповідає за вартісні показники виконання угоди (правильність цін, скидок, включення податку на додану вартість та ін.), за своєчасність сплати боргів постачальникам або, якщо це обумовлено в договорі, за своєчасність переказу коштів у вигляді попередньої оплати, депонування коштів на акредитиві, одержання за рахунок наявних коштів або банківського кредиту чекової книжки тощо.
Організація безготівкових розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказом) коштів з рахунку покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником. За економічним зв’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.
Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються різними формами розрахункових документів, які виписуються з використанням технічних засобів і підлягають виконанню протягом 10 день від дати їх виписки.
Розрахунки ведуться в двох формах:
- шляхом безготівкових перерахувань через систему банків (безготівкові розрахунки);
- у вигляді платежів готівкою (готівкові розрахунки).
Безготівковими є розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються отримувачу.
Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів: принципи організації розрахунків, вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умовами господарювання, та форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними документообігу.
Систему безготівкових розрахунків
Розділ 2. Облік безготівкових операцій на ТОВ АФ “Пузиківська”
2.1.Техніко економічна характеристика ТОВ АФ “Пузиківська”
Товариство агрофірма “Пузиківська”, надалі підприємство, або ТОВ АФ “Пузиківська”, розташоване в 10 км від районного центру м. Глобиного, в 130 км від обласного центру м. Полтава. До найближчої станції Рублівка – 12 км., до економічного центру м. Кременчука – 45 км., до автобусної станції – 14 км., до пристані м. Кременчука – 47 км. Таким чином, розміщення, з точки зору ринків збуту можна вважати вигідним.
ТОВ АФ “Пузиківська”- це сільськогосподарське підприємство, яке має достатній ресурсний потенціал і сприятливі природно-кліматичні умови для ефективного ведення господарської діяльності.
Обов’язковим речовим елементом будь-якого виробничого процесу є засоби виробництва, за допомогою яких людина діє на предмет праці з метою одержання готової продукції. Це виробничі будівлі та споруди, силові та робочі машини, обладнання, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, тощо. Наведені засоби виробництва є основними фондами, які в процесі виробництва не змінюють натурально – речової форми і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами у формі амортизаційних відрахувань.
Підприємство діє на основі статуту.
До складу основних засобів входить сучасна техніка, міні цехи по переробці продукції.
Форма власності на підприємстві - приватна.
ТОВ АФ “Пузиківська” по території – одне з найбільших господарств Глобинського району.Землевпорядкування господарства приведено в таблиці 1.
Таблиця 1.
“Землекористування ТОВ АФ “Пузиківська” Глобинського району Полтавської області”
| Угіддя | 2008 рік | 2009 рік | |||
| Гектари | % | Гектари | % | ||
| Загальна земельна площа Всього сільськогосподарських угідь З них ріллі Сінокосів, пасовищ Зрошувальних земель | 5191,3 4816,5 - | - 87,9 5,4 - | 5195,3 2816,5 - | - 87,9 5,4 - | |
| Насадження на 1 го середньорічного працівника: Сільськогосподарських угідь Ріллі | 10,5 9,3 | - | 12,0 0,6 | - - | |
ТОВ АФ “Пузиківськабуло організоване з 01.06.2006 р. наказом Генерального директора. Організація є самостійним структурним підрозділом, здійснює свою виробничо-господарську діяльність на принципах госпрозрахунку та самофінансування, має свій самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки, але підпорядковується генеральному директору і є колективною організацією. В своїй діяльності підприємство керується законами України, Постановами ВРУ, Указами КМУ, постановами, розпорядженнями і наказами міністерства України, а також статутом, його наказами, розпорядженнями та іншими нормативними актами і діючим положенням про дане підприємство.
Місія підприємства визначається його основними завданнями:
1. Організація виробничих процесів;
2. Продаж товарів народного споживання та іншої продукції, при наявності на окремі види товарів сертифікатів та ліцензій, згідно чинного законодавства;
3. Здійснення комерційно - посередницької діяльності за угодами;
4. Укладання угод з постачальниками;
5. Вчасне і повне забезпечення підприємства продукцією;
6. Здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню підприємства;
7. Впровадження у виробничі процеси прогресивних технологій, нової техніки і передового досвіду щодо складських робіт, операцій по розрахунках, постачальниками та підприємствами;
8. Проведення заходів щодо забезпечення охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії;
9. Здійснення контролю та проведення документаційних ревізій та перевірок у структурних підрозділах;
10. Здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством при одержанні відповідних ліцензій.
Після становлення місії організації слід визначити, яке місце вона займає на регіональному рівні.
1. Укладання договорів на розповсюдження продукції;
2. Організація і продаж продукції;
3. Забезпечення оптової закупівлі продукції;
4. Збір та обробка замовлень від підприємства на постачання продукції;
Загальна структура організації створюється або проектується в першу чергу, а потім вже формулюються завдання, визначається вплив економічних обставин, політика і тактика організації та взаємовідносини влади.
Річний бухгалтерський звіт складається з таких документів:
1.Баланс підприємства - форма №1; (додаток Б)
2.3віт про фінансові результати - форма № 2; (додаток В)
3.Звіт про рух грошових коштів – форма № 3; (додаток Г)
4.Звіт про власний капітал – форма № 4; (додаток Д)
5.Примітки до річної фінансової звітності – форма № 5; (додаток Е)
На підприємстві працює 70 чоловік, з них 20 чоловік адміністративного персоналу. До складу бухгалтерської служби належить 3 чоловіка.
Організаційна структура управління ТОВ АФ “Пузиківська” зображена в додатку Є.
У сільськогосподарському підприємстві ТОВ АФ “Пузиківська” сьогодні для автоматизації бухгалтерського обліку використовується програмна розробка “1С” – “1С:Бухгалтерія 7.5” яка є одним із базових компонентів системи автоматизації управління підприємством - “ 1С:Підприємство ” і в якій реалізована загальноприйнята методика бухгалтерського і податкового обліку, яка відповідає національним стандартам бухгалтерського обліку України. Всі програми цього комплексу створені на єдиній технологічній платформі, мають схожі принципи функціонування і тісно пов’язані між собою. В систему “ 1С:Підприємство ” входять три ключових компонента: “Бухгалтерський облік ”, “Оперативний облік ”, “ Розрахунок ”. Вони мають загальні базові можливості, але в кожному з них закладено специфічні механізми для вирішення певного типу задач обробки інформації. Важливою особливістю системи “1С:Підприємство” є її конфігурованть – це означає, що кожний компонент системи є сукупністю механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об’єктів предметної області. Конкретна конфігурація того чи іншого компонента визначає структури інформаційних масивів і алгоритми їх обробки.
Функціонування бухгалтерського, як і інших компонентів системи “1С:Підприємство ” ділиться на два різних етапи: конфігурування і безпосередню роботу з інформаційною базою. Перевагою такого поділу є суттєве обмеження доступу до функцій налаштування і зміни порядку режимів роботи, що дозволяє запобігти зумисному чи випадковому “псуванню ” налаштувань слабо підготовленими користувачами.
Конфігурування системи. Універсальність “1С:Бухгалтерія 7.5” досягається за рахунок розвинених засобів конфігурування. Можливості системи багато в чому визначаються властивостями конфігурації, перебудова якої змінює структуру і поведінку програми, що дозволяє використовувати її для ведення будь – яких розділів обліку на підприємствах різних сфер діяльності і форм власності. На етапі конфігурування виконується налаштування різноманітних режимів роботи у відповідності з особливостями роботи конкретного підприємства.
Засоби конфігурування “1С:Бухгалтерія 7.5” є проблемно – орієнтовними і тому суттєво полегшують процес освоєння і адаптації в порівнянні з професійними засобами розробки прикладних систем обробки даних загального призначення. Тому їх використання доступне не лише технічним спеціалістам, але і кваліфікованим безпосереднім користувачам.
Основними компонентами інформаційної моделі бухгалтерського обліку “1С:Бухгалтерія 7.5” є константи, довідники, перерахування, бухгалтерські рахунки, операції, проводки, документи, журнали, звіти і обробки.
Константи призначені для зберігання постійної і умовно – постійної інформації, такої як повне найменування організації, її юридична адреса, прізвища керівника і головного бухгалтера, дата реєстрації і подібних даних.
Довідники призначені для зберігання відомостей про множину однотипових об’єктів, таких, як співробітники підприємства, підрозділи підприємства, валюти і подібних даних.
Головним призначенням довідників є зберігання умовно-постійної інформації внутрішньофірмових чи загальних класифікаторів. Довідники можуть мати до 10 рівнів вкладеності.
“1С:Бухгалтерія 7.5” дозволяє використовувати так звані підпорядковані довідники, кожен елемент яких прив’язується до певного елемента довідника – власника.
Поняття “бухгалтерські рахунки ” в “1С:Бухгалтерія 7.5” відповідає загальноприйнятому розумінню рахунків бухгалтерського обліку. Рахунки і їх властивості можуть визначатися як при конфігурування системи, так і безпосередньо при роботі з інформаційною базою.
Сукупність використовуємих рахунків є планом рахунків. В “1С:Бухгалтерія 7.5” може підтримуватися кілька незалежних планів рахунків, що дозволяє вести облік, як по старим українським стандартам, так і по стандартам GAAP
2.2.Організація безготівкових розрахунків на ТОВ АФ “Пузиківська”
У ТОВ АФ “Пузиківська” ведеться журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на використанні принципу систематизації і накопичування даних первинних документів безпосередньо в реєстрах аналітичного і синтетичного обліку відповідно до діючих Положення (стандартів) про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Крім цього на ТОВ АФ “Пузиківська” ефективно використовується ЕОМ, що зумовлює специфіку організації бухгалтерського обліку. Основні обліково-обчислювальні роботи виконуються автоматично. Загалом, на підприємстві існує тенденція до комплексної автоматизації бухгалтерського обліку, в основу якої закладено принцип безперервності обробки облікової інформації на обчислювальній установці при повному охопленні механізацією усіх облікових робіт. Розрахунки з організаціями та постачальниками і покупцями підприємство проводить по безготівкових операціях через систему "Клієнт-банк".
Система "клієнт-банк" забезпечує:
Передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце клієнта; автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.
В таблиці 2 надамо динаміку руху коштів ТОВ АФ “Пузиківська” за 9 місяців 2010 року.
Таблиця 2.
Рух коштів у товаристві ТОВ АФ “Пузиківська” за 9 місяців 2010 року.
| Період | Надходження |
| Січень 2008 року | 39116,23 |
| Лютий 2008 року | 98314,69 |
| Березень 2008 року | 161086,02 |
| Квітень 2008 року | 142905,84 |
| Травень 2008 року | 148908,06 |
| Червень 2008 року | 127397,69 |
| Липень 2008 року | 152805,27 |
| Серпень 2008 року | 98853,45 |
| Вересень 2008 року | 104059,71 |
| Всього | 1073446,96 |
Видно, що із місяця в місяць платежі по безготівковому обороту постійно зростають. Всі платежі здійснюються через платіжні доручення. Із банківського рахунку кошти отримують власне на виплату заробітної плати та для видачі по підзвітним особам для закупівлі необхідного товару.
Готівкові кошти отримують за допомогою чека на видачу готівки.
Складання річної звітності на підприємстві ґрунтується на використанні ряду відповідних нормативних документів України. Річний бухгалтерський звіт ТОВ АФ “Пузиківська” подає:
- Державній податковій інспекції;
- Органам державної статистики.
Подають бухгалтерську звітність не пізніше 20 лютого наступного року. До подання у встановлені адреси річний бухгалтерський звіт підприємства розглядається і затверджується у порядку, встановленому законодавством та установчими документами.
2.3.Облік безготівкових розрахунків
Через великий обсяг розрахункових операцій та існування найрізноманітніших взаємовідносин суб’єктів господарської діяльності, облікова інформація безготівкових розрахунків характеризується дуже складною структурою. При цьому, інформаційні зв’язки між первинними документами, реєстрами аналітичного та синтетичного обліку, бухгалтерське. Звітністю в значній мірі залежить від форми та порядку здійснення безготівкових розрахунків.
Схематично інформаційні зв’язки між обліковими документами при безготівкових розрахунках зображені на рисунку 2.
| Первинні | Розрахункові | Банківська | Реєстри | Бухгалтерська | ||||
| Документи | Документи: | установа | аналітичного та та | звітність | ||||
| Рахунок | Платіжна доручення | синтетичного | Баланс | |||||
| Наряд - заказ Накладна | вимога-доручення Чек | Розрахунковий рахунок | обліку Аналітичні рахунки журнали–ордера | Звіт про фінансові результати | ||||
| Товарно-транспортна накладна. Податкова накладна Прибутковий ордер | Акредитив Платіжна вимога Інкасові доручення Платіжні картки | Інші рахунки в банках | ||||||
| Та інші | Векселя | Головна книга | Та інші |
Рис.2.Схема зв’язків між обліковими документами при безготівкових розрахунках
Взаємозв'язки між структурними компонентами системи безготівкових розрахунків можна зобразити у вигляді схеми. У перебігу господарської діяльності підприємств виникає багато варіантів зв’язків між обліковими документами. Так, при попередній оплаті постачальникам за товарними операціями, розрахункові документи оформлюються раніше відвантажувальних і, відповідно, перерахування коштів йде в першочерговому порядку, про що на базі виписок банку зазначається у відомості 1-м. (додаток Є). Потім, при надходженні товарів, наданні послуг, виконанні робіт, на базі первинних документів робляться відповідні відмітки про фактичне отримання у журналі-ордері № 6,8. Якщо ж оплата здійснюється після фактичного отримання, то на основі отриманих первинних документів робляться відповідні записи в реєстрах аналітичного та синтетичного обліку і виписуються необхідні розрахункові документи, а вже потім списуються кошти з розрахункового рахунку в банку.
Зовсім інший рух документів при безготівкових розрахунках за товарними операціями з покупцями та замовниками. Так, якщо покупець попередньо оплачує рахунок, то його розрахункові документи першочергово надходять в банк і проходить зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, а вже потім підприємство оформлює первинні відвантажувальні документи і передає їх покупцю разом з продукцією. Відповідно здійснюються записи в реєстри синтетичного і аналітичного обліку.
При безготівкових розрахунках за нетоварними операціями рух документів чітко обумовлений чинним законодавством. Так, наприклад, при безспірному списанні коштів відповідним органом виписується інкасове доручення або платіжна вимога, за якою і проводиться відповідні операції.
Існування найрізноманітніших схем безготівкових розрахунків є об’єктивною умовою функціонування будь-якої розвинутої економіки. Контроль безготівкових розрахунків здійснюється банківською системою. Це обумовлюється обов’язковістю проходження всіх розрахункових документів через установи банків. Винятком являються вексельні операції, які не обов’язково пов’язані з банками - можлива пряма оплата векселя боржником кредитору.
Виходячи з вище сказаного, для обліку безготівкових розрахунків на підприємстві відкриваються наступні синтетичні рахунки:
№ 311 "Розрахунковий рахунок"
№ 314 "Інші рахунки в банках"
№ 34 "Короткострокові векселі одержані"
№ 62 "Короткострокові векселі видані"
Облік коштів на розрахунковому рахунку
Для бухгалтерського обліку операцій по розрахунковому рахунку використовують рахунок №311 "Розрахунковий рахунок". Це активний бухгалтерський рахунок, на дебеті якого відображують будь-які надходження грошей на розрахунковий рахунок, а на кредиті – перерахування і виплати готівки з розрахункового рахунку. Дебетове сальдо відображує залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку на даний момент часу. Кредитового сальдо по рахунку № 311, як і по будь-якому активному рахунку, бути не може.
Операції по рахунку № 311 "Розрахунковий рахунок" відображують на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, прикладених до них. Якщо в виписках банку виявляються операції, помилково проведені по розрахунковому рахунку підприємства, то вони відображуються на рахунку № 311 відповідно на дебеті або кредиті в кореспонденції з рахунком № 374 "Розрахунки по претензіях".
Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх виправлення. Помилки, допущені в операціях по розрахунковому або інших рахунках в банку, необхідно вчасно виявити і слідкувати за їх обов’язковим і точним виправленням установою банку. Не виявленні або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки підприємства. На рахунку № 311"Розрахунковий рахунок" залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку по розрахунковому рахунку підприємства.
Періодично (як правило кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки з рахунку з копіями розрахункових документів. Виписка обов'язково подається на перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому встановлюється, чи всі записи належать до підприємств-власників рахунку. Виписка є основою для записів у реєстрах (журналі-ордері № 1 і допоміжної відомості № 1.2) операцій на розрахунковому рахунку. Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно урахувати, що рахунок № 311 підприємства є активним, а для банку розрахункові рахунки підприємств є пасивними рахунками. Тому на дебеті у виписці банку буде показана сума коштів, що списана з розрахункового рахунку, а на кредиті - зарахована на нього, відповідно сальдо у виписці буде по кредиту рахунку.
Сальдо розрахункового рахунку завжди повинно бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.
Аналітичний облік на рахунку № 311 здійснюється за виписками банку, і тільки за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку операцій по розрахунковому рахунку і кожному розрахунковому субрахунку. За необхідності деталізація кожного аналітичного рахунку здійснюється за виписками банку. Так як виписка банку замінює реєстр аналітичного обліку по розрахунковому рахунку, тому вона обов'язково повинна містити дату, номер документу, короткий зміст операції і суми записів по дебету і кредиту, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.
Облік операцій по надходженню коштів на рахунок № 311 "Розрахунковий рахунок", а також розрахункові операції, пов’язані з оплатою різних витрат по капітальних вкладеннях, витрат, що відносяться до майбутніх періодів, за придбані матеріальні цінності та інші, приведені в додатку Є
Облік розрахунків розрахунковими чеками та акредитивами. Для бухгалтерського обліку наявності і руху коштів на інших рахунках у банках використовують рахунок №313 "Інші рахунки в банках".
Кредит рахунку № 311 "Розрахунковий рахунок"
Якщо відкривається акредитив або видається чекова книжка за рахунок позики банку, то кредитується рахунок № 60 "Короткострокові кредити банків".
Для відображення оплати постачальнику за рахунок акредитиву робиться запис:
Дебет № 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"
Кредит № 313 "Акредитиви та особливі рахунки по вантажообігу"
Оплата банком чеків, пред’явлених іншими підприємствами (торгівельними, транспортними, зв’язку тощо) показується записом:
Дебет № 20,203,207,22,209,25.
Кредит № 313 "Рахунки в банку по доходах"
При зарахуванні невикористаного залишку по акредитиву або його закриття та при зарахуванні невикористаного залишку по чеку робиться бухгалтерський запис:
Дебет № 311 «Розрахунковий рахунок» або Дебет № 60 «Короткострокові кредити банку» Кредит № 313 «Рахунки в банку по доходах» Кредит № 313 «Акредитиви та особливі рахунки по вантажообігу»
На прикладі відобразимо облік безготівкових розрахунків при сплаті та отримання коштів через розрахунковий рахунок на підприємстві.
Таблиця 3.
Облік безготівкових розрахунків ТОВ АФ “Пузиківська” за жовтень 2010 рік
| Зміст | Д-т | К-т | Сума | |||||
| 11. | Оплачено рахунок постачальнику ПП “Галещині Агромаш” за придбане зерно згідно договору про купівлю і продаж, рахунок фактура, виписано платіжне доручення (додаток Ж) | |||||||
Продовження табл. 3
| 22. | Сплачено фінансові санкції за наслідками здійснених перевірок податковими органами згідно акту ревізії | |||
| 3. | Зараховано позику, отриману від банку строком на 3 місяці згідно договору кредитування | |||
| 44. | Сплачено податки і збори згідно розрахунку бухгалтерії | |||
| 55. | Отримано кошти в погашення заборгованості дебіторів за відвантажену продукцію згідно договору про купівлю і продаж | |||
| 66. | Перераховано дивіденди учасникам юридичним особам згідно розрахунку бухгалтерії | |||
| 77. | Перераховано відсотки за банківську позику згідно договору кредитування | |||
| 88. | Оплачено путівки до санаторно-курортних установ згідно з платіжним дорученням (додаток И), та рахунком фактурою (додаток Ї) | |||
| 99. | Отримано кошти в погашення іншої дебіторської (орендна плата за договором операційної оренди), згідно з договором оренди (додаток К) |
Бухгалтер всі операції з надходження та використання безготівкових коштів записує до журналу-ордер № 1, відомість 1.2 (додаток Л). Розрахунки з постачальниками та підрядниками наведені у відомості 3.1 (додаток М). Рахунки відображаються по кожному окремо в головній книзі. (додаток Н)
ВИСНОВОК
Здійснивши дослідження теоретичних і методологічних положень з обліку та аудиту безготівкових розрахункових операцій можна зробити певні висновки.
Основу побудови бухгалтерського обліку безготівкових розрахунків визначають основні принципи їх організації. При цьому, інформаційні зв’язки між первинними документами, реєстрами аналітичного та синтетичного обліку, бухгалтерською звітністю в значній мірі залежать від форми та порядку здійснення безготівкових розрахунків.
На товаристві з обмеженою відповідальністю ТОВ АФ"Пузиківська" ефективно використовується ЕОМ, що зумовлює специфіку організації бухгалтерського обліку. Основні обліково-обчислювальні роботи виконуються автоматично.
Для удосконалення системи безготівкових платежів і для створення ефективного грошово-кредитного обслуговування підприємств, залежить ефективне функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства. Переорієнтація банківської діяльності з грошової спекуляції на роботу з платіжними вимогами і зобов'язаннями; відродження комерційного кредиту та надання боргам майнового статусу; створення умов для безперешкодного перетворення грошових вимог і зобов'язань на гроші, їх взаємного погашення і переуступання - дозволить вирішити проблему неплатежів в Україні. Основу побудови бухгалтерського обліку безготівкових розрахунків визначають основні принципи їх організації. При цьому, інформаційні зв'язки між первинними документами, реєстрами аналітичного та синтетичного обліку, бухгалтерською звітністю в значній мірі залежать від форми та порядку здійснення безготівкових розрахунків. Дослідження безготівкових розрахункових операцій являється складовою частиною аудита господарсько-фінансової діяльності і здійснюється у зв’язку з іншими операціями (касовими, банківськими, товарними, виробничими, операціями по капітальним вкладенням і т.д.). Це пояснюється тим, що багато вказаних та інших операцій прямо або побічно впливають на розрахункові взаємовідносини між підприємствами.
Для ефективного розвитку ринку платіжних карток в Україні слід вирішити ряд важливих проблем. Серед найголовніших слід виокремити:
- низький середній рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;
- відсутність бажання у населення України тримати гроші в банку;
- брак як навичок, досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем, так і вміння користуватися ними;
- незацікавленість торгівельних підприємств приймати до сплати картки;
- значні капіталовкладення та довгий термін окупності інвестицій та інші.
Деякі проблеми можуть бути вирішені вже сьогодні, інші вимагають часу. Без сумніву, держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через уставлення пільгового режиму амортизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу карток; введення податкових пільг для учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торгівців приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток створенням відповідної правової бази. Слід зазначити, що про подальший розвиток в Україні платіжних карткових систем можна говорити лише за умови зростання виробництва та підвищення рівня добробуту населення.
Позитивним у застосуванні вексельної форми розрахунків є:
Для покупця:
- зменшення потреби в оборотних засобах;
- залучення до оплати третьої особи, що має засоби;
- можливість використання для оплати товарів векселів, отриманих від
своїх боржників. Для продавця:
- різке збільшення гарантій оплати за рахунок аваліста (поручителя), відповідальності всіх векселедавців перед векселедержателем і дій законодавчих норм, строго регламентуючих вексельний оборот;
- можливість продавати векселі до терміну їх погашення боржниками і
отримання необхідних оборотних засобів. Недоліком застосування векселів при використанні їх у розрахунках за товари - те, що крім договору поставки вимагається оформлення ще одного документа - векселя, для чого покупець повинен в окремих випадках отримувати згоду надійного поручителя, задовольняючи вимоги продавця.
Мета курсової роботи досягнута.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Закон України про «\Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”/ Затверджений 01 червня 1999 року // Бухгалтерський облік і аудит. - № 6. – 1999.
2.Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 // Законодав. І нормативні акти з банків, діяльності. – 1999.
3.Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань, і господарських операцій підприємств і організацій ”/ Затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за №291 // Бухгалтерський облік і аудит. - №1. – 2000.
4.Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті ” / Затверджено постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527 і зареєстровано і Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 р. під № 819/3259.
5. Інструкція “ Про безготівкові розрахунки а Україні і національній валюті ” від 29 березня 2001 р. № 135, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 р. під № 368/5559.
6. Бутинець Ф.Ф. та ін.. інформаційні системи бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “ Рута”, 2002
7. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред.. М.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2001.
8. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. – К.: А.С.К., 2002.
9. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002.
10. Давидов Г.М. Аудит. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2001.
11. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002.
12. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. – Харків: Торсінг, 2002.
