2015-08-21
428
| Номінальна напруга між лінійним провідником і землею U0, В | Час відключення Dt, с, в електроустановках | |
| змінного струму | постійного струму | |
| 0,8 | – | |
| 0,4 | 5,0 | |
| 0,2 | 0,4 | |
| Вище 400 | 0,1 | 0,1 |
Для розподільних кіл, які живлять розподільні, групові та інші щити та щитки, а також групових кіл з робочим струмом більше 32 А час автоматичного відключення не повинен перевищувати 5 с. Якщо U0 позначає номінальну діючу напругу між лінійним провідником (фазою) і землею, Z – повний опір кола замикання “фаза-нуль”, Іспр. – струм спрацьовування пристрою автоматичного відключення живлення за проміжок часу, який вказаний в табл. 4, то вказані вище вимоги виконуються при додержанні умови:
Z Іспр. £ U0. (47)
Якщо час автоматичного відключення живлення в окремих частинах електроустановки напругою до 1 кВ не відповідає вимогам табл. 6 для систем ІТ і TN, то захист при непрямому дотику до цих частин можна здійснити за допомогою інших заходів захисту шляхом застосування:
– електрообладнання класу II (забезпечується подвійною або підсиленою ізоляцією або розміщенням електрообладнання з основною ізоляцією струмопровідних частин в ізолюючій оболонці);
– електричного розділу кіл за допомогою розділового трансформатора, який відповідає вимогам ДСТУ 3225;
– ізольованих (непровідних) приміщень, зон, площадок, які доступні тільки для обслуговуючого їх кваліфікованого персоналу та де заборонено застосовувати захисні провідники. Опір ізольованої підлоги та стін таких приміщень, зон і площадок повинен бути не нижче 50 кОм для електроустановок з номінальною напругою до 500 В включно і 100 кОм – вище 500 В. Відкриті провідні частини, які при пошкодженні основної ізоляції можуть виявитися під різним потенціалом, повинні просторово бути розміщені так, щоб людина не змогла одночасно до них доторкнутися;
– незаземленої системи місцевого зрівнювання потенціалів;
– систем БННН, ЗННН, ФННН.
Сучасний релейний захист характеризується переходом від традиційної електромеханічної елементної бази до мікропроцесорної техніки, яка забезпечує і поєднує у собі як основні функції (увімкнення, вимкнення, захист від перевантажень і струмів КЗ), так і додаткові функції – діагностика, автоматика, контроль кіл і модулів, захист людини від ураження електричним струмом. Мікропроцесорні пристрої, які реалізовані в вигляді однієї мікросхеми або комплекту з декількох спеціалізованих мікросхем, суміщають функції контактора, пускача, автоматичного вимикача, реле.
З появою однокристальних мікро-ЕОМ (1971 р.) пов’язують початок ери масового застосування комп’ютерної автоматизації у галузі управління та технічного керування. Мабуть ця обставина і визначила термін “ контролер ” ( англ. controller — регулятор, управляючий пристрій) і винайдення в 1976 році американською фірмою Intel мікроконтролера. На сьогоднішній день існує більше 200 модифікацій мікроконтролерів. Використання в сучасному мікроконтролері достатнього потужнього мікропроцесора з широкими можливостями, побудованого на одній мікросхемі замість цілого набору, значно знижує геометричні розміри, енергоспоживання і вартість побудованих на його базі пристроїв. Розвиток інтегральних мікросхем відбувається в напрямі істотного збільшення ступеня інтеграції елементів у кристалі (чіпі) та побудові на їх основі швидкодіючих пристроїв програмної обробки інформації (мікропроцесорів), а також пристроїв формування алгоритмів керування (мікроконтролерів). Зв’язуючою ланкою між мікроелектронними компонентами системи керування і навантаженням будь-якого силового перетворювача є силовий ключ. Монолітна інтеграція об'єднує на одному кристалі силові ключі, драйвери, схеми діагностики та захисту.
Тенденції розвитку мікропроцесорних систем захисту пов’язані з переходом від жорстко програмованих пристроїв до гнучко програмувальних структур на базі високоінтегрованих мікропроцесорних модулів й інтелектуальних підсистем. Потужні системи автоматизованого й автоматичного моделювання / проектування (САМ / САД) дозволяють створити адаптивні мікроконтролери, які реалізують нелінійні алгоритми цифрового керування за допомогою фазі-логіки і моделі нейронної мережі. Вказані системи забезпечують автоматичний захист мережі, підвищену швидкодію, зміну діапазону робочих напруг, збільшення кратності відключаємих струмів, можливість зміни уставки відключаємих струмів, збільшення показників надійності захисту людини як при прямому, так і при непрямому дотику, розширення шкали комутацій струмів до 1000 А, стійкість до впливу зовнішніх факторів середовища (вібростійкість, температурна компенсація, вологостійкість тощо), підвищення напрацювання на відмову [29].
