Основні елементи мови

До основних елементів мови PLUS відносяться алфавіт, меню, вирази та оператори.

Імена – це створені користувачем послідовності алфавітно-цифрових та спеціальних символів для опису об’єктів, змінних і програм. Назва розпочи­нається з літери і може містити від одного до 250 алфавітно-цифрових симво­лів. Імена не повинні співпадати з ключовими словами і з СЧА GPSS.

Алфавітно-цифрові символи містять великі літери А...Z, малі а...z, цифри 0...9 і знак підкреслення. Літери кирилиці використовуються у коментарях програм.

Спеціальні символи “#”, “*”, “-“, “/”, “\”, “,”, “;”, “^” використовуються для позначення операторів і пунктуації.

Символ # використовується для позначення операції множення, а символ * – як оператор відносної адресації СЧА GPSS. GPSS World не розрізняє регістр абетки, тому використання великих чи малих літер не має жодного значення.

Проіменовані величини – це імена, розміщені в полі мітки чи в Plus-операторі присвоювання.

Якщо проіменовані величини використовуються для позначення операторів GPSS, що визначають об’єкти, вони називаються мітками об’єктів. Якщо проіменовані величини застосовуються для присвоєння значень, вони називаються змінними користувача.

Міткам об’єктів автоматично присвоюються системні номери (цілочисельні значення). За винятком міток блоків, міткам об’єктів можна присвоїти власні значення за допомогою команди EQU.

Змінні користувача можуть бути локальними і глобальними. Локальні змінні користувача задаються всередині Plus-процедури за допомогою оператора TEMPORARY. Один оператор TEMPORARY створює одну або декілька тимчасових неініціалізованих іменованих величин. Їх можна використовувати лише всередині тієї процедури, в якій вони були визначені. Інші змінні користувача є глобальними. Вони можуть використовуватись у всій моделі.

Plus-процедурі і Plus-експерименту обов’язково присвоюються імена. Імена процедур мають глобальну область видимості. Будь-яка процедура може викликатись із будь-якого місця моделі. Експерименти є спеціальним видом процедур. Вони ідентичні процедурам у синтаксисі. Але задаються різними ключовими словами PROCEDURE і EXPERIMENT. Експерименти можуть викликатись лише командою CONDUCT. Мітки матриць можуть мати локальну або глобальну область видимості. Локальні матриці задаються за допомогою оператора TEMPORARY MATRIX. Один оператор TEMPORARY MATRIX створює одну тимчасову неініціалізовану матрицю. Локальні матриці доступні лише в тій процедурі, в якій вони були задані. Глобальні матриці задаються командою MATRIX. Глобальні матриці, на відміну від локальних матриць, є постійними. До них можна звертатись із будь-якого місця моделі. Усі матриці створюються з неініціалізованими елементами. Їх ініціалізація здійснюється за допомогою оператора INITIAL або блоку MSAVEVALUE.