Стаття 5. Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за проступки

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з проступком інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про проступки здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за проступки забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 6. Чинність закону про відповідальність за проступки

Особа, яка вчинила проступок, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення проступку.

Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за проступки, мають зворотну силу, тобто поширюються і на проступки, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за проступки, зворотної сили не мають.

Провадження в справах про проступки ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про проступок.

Розділ II
ПРОСТУПКИ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРОСТУПКИ

Глава 1
ПРОСТУПОК
І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРОСТУПКИ

Стаття 7. Поняття проступку

Проступком визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність за проступки.

Склад проступку визначається у відповідних (базових) Кодексах

Відповідальність за проступки, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Стаття 8. Вчинення проступку умисно

Проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 9. Вчинення проступку з необережності

Проступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.