Діагноз гострого отруєння і перша допомога

Діагноз гострого отруєння обґрунтовується даними анамнезу та клініко-лабораторних досліджень.

При огляді хворого можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок. Так, при отруєнні НСN колір їх багрово-червоний, метгемоглобінотворними речовинами – різко ціанотичний із сірим відтінком тощо.

Першу медичну допомогу при гострих отруєннях треба надавати на місці, інакше стан постраждалого погіршуватиметься від триваючого токсичного впливу отруйної речовини.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях

- припинення надходження токсичної речовини в організм: при інгаляційному шляху отруєння - виведення постраждалого з ураженої атмосфери; при потраплянні речовини всередину (пероральний шлях) - промивання шлунка; при ураженні шкіри - обмивання уражених ділянок розчином антидоту або водою;

- забезпечення життєво важливих функцій дихання і крово­обігу;

- проведення специфічної антидотної терапії;

- проведення симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримання тих функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння.

Вирішальне значення має якомога скоріше вилучення зі шлунково-кишкового тракту отрути, яка ще не всмокталася у організм людини.

Це найкраще досягається промиванням шлунку (зондовим або беззондовим методом) та викликанням блювання.

Промивання шлунку повинно здійснюватись достатньо великою кількістю води (8-10 л) і тривати до з'явлення чистих промивних вод та зникнення запаху НХР. Промивання шлунку за допомогою зонду проводиться медичними працівниками. У порядку самодопомоги, взаємодопомоги та одночасному ураженні великої кількості людей проводиться беззондове промивання шлунку. Ураженому дають випити 3-4 склянки теплої води, а потім викликають блювання шляхом подразнення кореня язика. При необхідності - повторюють.

Одразу після промивання шлунку доцільно вживання адсорбентів - речовин, які поглинають отруту. Найкращим адсорбентом є активоване вугілля (деревне вугілля, карболен). Такі ж властивості, але у менш вираженому ступені, мають біла глина та палена магнезія. Остання має також проносну дію та нейтралізує кислоти.

Для видалення з кишечнику адсорбованої отрути разом з адсорбентом або після його вживання дається солеве проносне (при отруєнні рідинами припікаючої дії - протипоказане).

Для затримки всмоктування та захисту слизової шлунку від НХР подразнюючої та припікаючої дії (кислоти, луги) застосову­ють обволікаючі засоби, яєчний білок, білкову воду (1-3 яєчні білки на 0,5-1,0 л води), молоко, слизові відвари, рідкий крохмаль, олію.

Білкововмісні обволікаючі засоби використовують при отру­єнні солями важких металів.

При отруєнні речовинами, які добре розчиняються у жирах (фосфор, анілін), використання масла та молока як обволікаючих засобів - протипоказане.

Антидотна терапія. Проводиться з використанням фізико-хімічних і фізіологічних антидотів.