темпераменту як психофізіологічної основи особистості

Автор тексту Рибалка В.В.

Власна одиниця часу у психіці індивіда (τ-тип) – показчик типу

темпераменту як психофізіологічної основи особистості.

Одним із найважливіших наслідків відкриття Б.Й.Цукановим "τ-типу" як одиниці переживання індивідом власного часу стало теоретичне та експериментальне обґрунтування його інтерпретації як кількісного покажчика типу темпераменту. Це забезпечило введення в експериментальну психологію зручного об’єктивного методу визначення темпераменту, який вирішив питання його точної діагностики.

Тим самим професор Б.Й.Цуканов логічно продовжує відому в історії психології лінію вивчення темпераменту, але цього разу – на шляху пошуку взаємозв’язків між типологічними особливостями вищої нервової діяльності людини і особливостями сприймання часу.

У своїх міркуваннях дослідник виходить з наступних положень: "Згідно з отриманим розподілом, …усіх індивідів людської популяції за "τ-типом" можна розташувати у межах 0,7 сек ≤ τ ≤ 1,1 сек. Якщо виходити з умови, що мінімум розрізняльної здатності людської свідомості при розв’язанні задачі "раніше-пізніше" складає… 0,01 сек., то, вираховуючи власні одиниці часу індивідів… з точністю 0,01 сек. і розташовуючи їх у зростаючому порядку з одного краю (τ ═ 0,7 сек.) до іншого (τ ═ 1,1 сек.), не складно отримати суцільний лінійний спектр "τ-типів" (усього 41 "τ-тип").

Власна одиниця часу індивіда має жорсткість, впродовж життя не змінюється і є одним із об’єктивних покажчиків динамічних властивостей психіки, що називається темпераментом. Щоб знайти відповідність між часовими властивостями людини та її типом темпераменту, необхідно, передусім, з’ясувати, в якому порядку розташовуються відомі типи темпераменту у лінійному спектрі "τ-типів" людської популяції" [19, с.76].

Відповідаючи на це принципове запитання, Б.Й.Цуканов грунтовно аналізує лінійні схеми розташування типів темпераменту Гіппократом (холерик – сангвіник – меланхолік – флегматик), І.П.Павловим (холерик – флегматик – сангвіник – меланхолік), і колову схему Г.Айзенка, і доводить, що єдино правильним є порядок розташування, запропонований "давногрецьким генієм" Гіппократом.

Для доведення цього варіанту розташування типів темпераменту у суцільному спектрі "τ-типів" Б.Й.Цуканов обирає шлях "зіставлення ступеня вираженості індивідуальних особливостей, що виявляються за допомогою особистісних опитувальників і відносяться до властивостей темпераменту, з власними значеннями "τ-типів" індивідів. Дослідження проводилося на двох незалежних вибірках здорових суб’єктів віком від 16 до 28 років" [19, с.78]. При цьому використовувались особистісний опитувальник Г.Айзенка (Е - І: екстраверсія - інтроверсія; S - N: емоційна стабільність - нейротизм), адаптований Ленінградським НДПНІ ім. В.М.Бехтерєва, а також опитувальник Я.Стреляу (Зб. - збудження; Гал. - гальмування; Рух. - рухливість), адаптований на кафедрі психофізіології факультету психології Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. У кожного з 347 піддослідних визначався "τ-тип" за процедурою відтворення інтервалів у 2, 3, 4, 5 сек. Для узагальнення результатів будувалися графіки, де на вісі абсцис відкладалися значення "τ-типів", а на осі ординат - значення показників Е - І, S - N, Зб., Гал., Рух. – у балах. Для узагальнення поведінки у суцільному спектрі "τ-типів": Е; І═f (τ); N; S═f (τ); Зб.═f (τ); Гал.═f (τ); і Рух.═f (τ) - використовувався метод найменших квадратів. Результати узагальнення представлено на рис. 3 (19, с. 79 і с.81).

Тривожність за особистісним опитувальником Г.Айзенка Емоційна стабільність
Екстраверсія за особистісним опитувальником Г.Айзенка Інтраверсія
Рухливість НС за опитувальником Я.Стреляу Інертність
Сила збудження НС за опитувальником Я.Стреляу Слабкість збудження НС
Сила гальмування НС за опитувальником Я.Стреляу Слабкість гальмування НС

Рис. 2. Структура і динаміка властивостей НС особистості залежно від типу темпераменту (τ-типу) в теорії Б.Й.Цуканова.

Математична обробка експериментальних даних дозволила Б.Й.Цуканову виявити принциповий факт: "У двох незалежних вибірках різні функції в межах суцільного спектру "τ-типів" мають розрив і змінюють напрямок в одних і тих же критичних точках (τ1═0,8 сек.; τ2═0,9 сек.; τ3═1,0 сек.). Виявлені точки мають певний психологічний сенс: вони ділять суцільний спектр "τ-типів" в кожній вибірці на чотири типологічні групи, в межах яких функції змінюються неперервно і зберігають відповідну тенденцію. Не важко побачити, що при переході критичних точок тенденції змінюються. Таким чином, нам на двох незалежних вибірках вдалося довести, що число типологічних груп, що дорівнює чотирьом (а виходячи з графіків функцій, слід говорити саме про групи), реально існує у самій природі людської популяції. …Реальне існування чотирьох типологічних груп у природі людської популяції приводило до того, що кожний з дослідників темпераменту, покладаючи в його основу ті чи ті типологічні ознаки, неминучо приходив до виявлення кінцевого числа цих груп, які у більшості теоретичних схем відповідають чотирьом класичним типам, пов’язаним із іменем Гіппократа" [19, с. 81-82].

Отже, виходячи з отриманих графіків у суцільному спектрі "τ-типів", Б.Й.Цуканов виділяє чотири "τ-типи", що відповідають чотирьом класичним типам темпераменту, і додає до них ще один, проміжний, середній, або, як він назвав його, "рівноважний" тип. Ці п’ять типів віддалені один від одного на 0,1 сек. (τ ═ 0,7 сек.; τ ═ 0,8 сек.; τ ═ 0,9 сек.; τ ═ 1,0 сек.; τ ═ 1,1 сек.). В індивідів з такими значеннями "τ-типів" ступінь вираженості показників "екстраверсія-інтраверсія", "емоційна стабільність-нейротизм", збудження-гальмування", "рухливість" сягають найбільшого, середнього або найнижчого рівня [19, с. 82].

Б.Й.Цуканов дає кожному із зазначених п’яти "τ-типів" точну психологічну характеристику, відносячи кожний з них до "чистого" типу темпераменту у класичному розумінні.

Так, у індивідів крайнього типу (τ ═ 0,7 сек) висока екстраверсія та емоційна стабільність, а збудження вдвічі перевищує гальмування, вони цілеспрямовані й агресивні у поведінці. Індивіди з τ ═ 0,7 сек. наближуються до "чистого" холерика.

Індивіди з τ ═ 0,8 сек. мають високу екстраверсію й нейротизм, високий рівень збудження і гальмування, які врівноважують одне одного, у поведінці вони відрізняються веселістю, життєрадістю, оптимізмом, рухливістю. Індивіди з τ ═ 0,8 сек. наближуються до "чистих" сангвіників.

Індивіди з τ ═ 0,9 сек. знаходяться начебто на умовному нулі, в якому функції займають середній рівень збудження і гальмування, вони виявляють себе як амбіверти. Індивіди з τ ═ 0,9 сек названі Б.Й.Цукановим "рівноважними".

Індивіди з τ ═ 1,0 сек. мають виражену інтраверсію та високий нейротизм, а гальмування вдвічі вище за збудження, вони чутливі, ранимі, із скритою агресивністю. Індивіди з τ ═ 1,0 сек. наближаються до "чистого" меланхоліка.

Індивіди із крайнім типом τ ═ 1,1 сек. демонструють виражену інтраверсію й емоційну стабільність, високий рівень збудження і гальмування, що врівноважують одне одне, їх рухливість вдвічі менша, ніж у всіх інших типів, вони спокійні, незворушні, продуктивно працюють у звичній обстановці. Індивідів з τ ═ 1,1 сек. можна вважати "чистими" флегматиками.

Як стверджує Б.Й.Цуканов, у межах кожної типологічної групи згадані функції зберігають свою тенденцію поведінки в певному напрямку. Якщо прийняти точку τ ═ 0,9 сек. за умовний нуль, то ліворуч від неї, в діапазоні 0,8 сек. ≤ τ < 0,9 сек, знаходяться індивіди сангвіноїдної групи (сангвіноїди), ця група закінчується "чистим" сангвіником. Праворуч від цієї точки (τ = 0,9 сек.), в діапазоні 0,9 сек. < τ ≤ 1,0 сек., розташовуються індивіди меланхолоїдної групи (меланхолоїди), ця група закінчується "чистим" меланхоліком. Аналогічно, ліворуч від сангвіноїдної групи, в діапазоні 0,7 сек. ≤ τ <0,8 сек., розташовуються холероїди із крайнім "чистим" холериком. А праворуч від меланхолоїдної групи, в діапазоні 1,0 сек. < τ ≤ 1,1 сек., знаходяться флегматоїди із крайнім "чистим" флегматиком. Отже, суцільний спектр "τ-типів" складається з чотирьох перехідних типологічних груп, порядок розташування яких може бути зображений графічно на рис. 3 [19, с. 82-83].

Б.Й.Цукановим був підрахований кількісний склад типологічних груп. Найбільше у людській популяції виявилось сангвіноїдів (включаючи "чистих" сангвіників) - 44%. Друга за чисельністю група - меланхолоїди, яких нараховується 29%. Третя за обсягом група - холероїди, їх 14%. Четверта в цьому рядку - група флегматоїдів – їх 9%. А найменшою є група “рівноважних”, яких зустрічається усього 4%. Можна вважати, що ці числа вказують на вірогідність зустрічі з представниками того чи іншого типу темпераменту у репрезентативній людській вибірці [19, с.84].

Отже, Б.Й.Цуканову вдалося переконливо довести "натуральний порядок індивідів у людській популяції", який "створила сама природа і саме в такому порядку вперше побачив розташування типологічних груп "грецький геній в особі Гіппократа", який зміг вловити "в масі незліченних варіантів людської поведінки капітальні риси" [19, с.84].

Х о л е р и к	14% Холероїди	С а н г в і н і к	44% Сангвіноїди	4% Р і в н о в а ж н и й	29% Меланхолоїди	М е л а н х о л і к	9% Флегматоїди	Ф л е г м а т и к
0,7 0,8 0,9 1,0 1,1 τ сек.

Рис. 3. “Чисті” і перехідні типи темпераментів у людській популяції [19, с. 83].

Б.Й.Цуканов висуває цікаву гіпотезу про механізм виникнення типів темпераменту. Він пов’язує цей механізм із циклічними геофізичними умовами існування живих істот, починаючи з першої клітини, на планеті Земля. Адже, геофізикам відомий факт, що добовий цикл обертання Землі не завжди дорівнював 24 години, оскільки це обертання поступово уповільнюється приблизно на 0,0015 секунд у 100 років. Тому головною, глобальною у буквальному сенсі, причиною диференціації суспільного спектру "τ-типів" та його розподілу на типологічні групи Б.Й.Цуканов визнає "природний процес уповільнення обертання Землі навколо власної вісі. Це уповільнення призводило до зміни", збільшення циркадіанного, тобто добового, циклу (день-ніч) існування живих систем у різні геологічні епохи. Приміром, живі істоти (еукаріоти) початку нижнього Рифея, тобто 1,73 млрд років тому, існували у добовому періоді 16,8 годин. "Щоб узгодити свій циркадіанний період з періодом обертання Землі, в еукаріотів повинен бути "крок" для вимірювання власної доби, що дорівнює 0,7 сек. Через 576∙10⁶ років (1,15∙10⁹ років тому, Верхній протерозой) у механізмі глобального біологічного годинника з’являються еукаріоти, котрі змушені вимірювати період уповільненого обертання Землі (19,2 години) з "кроком", що дорівнює 0,8 сек. Ще через 576∙10⁶ років (576∙10⁹ років тому, початок Кембрія) період обертання Землі складає 21,6 години і з’являються еукаріоти, що вимірюють свою добу власною одиницею часу, що вже дорівнює 0,9 сек. Якщо враховувати уповільнення обертання Землі від сьогодення в майбутнє (ще + 576∙10⁶ років), то легко отримати увесь спектр еукаріотів у діапазоні 0,7 сек. ≤ τ ≤1,1 сек. Як відомо, людина відноситься до еукаріотів найвищої організації" [19, с. 191-192].

Отже зрозуміло, що "τ-тип" виступає в такому разі ще й як показник геофізико-біопсихічної інтеграції природи і людини, як механізм екологічної єдності людини з планетою Земля, на якій вона перебуває. Геном людини доленосно адаптувався до геофізичних умов свого існування. Тому Б.Й.Цуканов фактично запропонував принципово нову, глобально-генетичну гіпотезу походження темпераменту.

Отже, професором Б.Й.Цукановим поставлені нові оригінальні питання у теоретичному погляді на походження темпераменту. Звичайно, що це породжує питання не тільки до філософів, психологів, геофізиків, але і до генетиків, фізіологів, педагогів тощо.

Таким чином, проведене Б.Й.Цукановим дослідження дозволило дати принципові відповіді на питання про кількість типологічних груп (їх чотири плюс "п’ятий" - "рівноважний"), про порядок їх розташування у природі людської популяції - він відповідає лінійній схемі, запропонованій Гіппократом (холероїди - сангвіноїди - рівноважні - меланхолоїди - флегматоїди). При цьому дослідник робить застереження для тих, хто користується особистісним опитувальником Г.Айзенка при визначенні типу темпераменту. Використання колової схеми розташування типів темпераменту не витримує критики. Про це та інші недоречності застосування тесту Г.Айзенка як методу виявлення типу темпераменту український психолог неодноразово повідомляв своєму англійському колезі, який у трьох листах у відповідь від 17.04.1984 р., 08.03.1993 р., 13.11.1993 р. висловив професору Б.Й.Цуканову "свій подив і згоду" [19, с.86]. Визначати тип темпераменту за особистісним опитувальником Г.Айзенка є некоректним. Утім, одночасне використання цих методів надає інші можливості у роботі психолога [32; 33; 34].

Б.Й.Цукановим поглиблено розуміння "чистих" типів темпераменту. На його переконання, "природний порядок розташування типологічних груп дозволяє надати поняттю "чистого" типу темпераменту певний психологічний смисл. По-перше, кожний з чотирьох "чистих" класичних типів є крайнім у своїй типологічній групі. По-друге, "чисті" типи (сангвіник і меланхолік) уявляють собою своєрідний кордон, на якому закінчується одна типологічна група і починається наступна. Таку ж функцію виконує і "рівноважний" тип, розрізняючи сангвіноїдну і меланхолоїдну групи. Крім того, "рівноважний" тип є точкою, через яку проходить вісь симетрії, що розподіляє суцільний спектр "τ-типів" на дві великі групи інваріантних типів… Як видно, природа надала "чистим" типам цілком конкретні функції і чітко визначила для них точки локалізації у лінійному порядку розташування типологічних груп" [19, с.84-85].

Характеризуючи далі "чисті" типи темпераменту, Б.Й.Цуканов додає, що "строго кажучи, "чистий" тип у природі не існує, оскільки це усього лише певна абстракція. В природі існують реальні індивіди, котрі тією чи іншою мірою наближуються до подібної абстракції. І чим ближче та чи інша людина до "чистого" типу, тим яскравіше вона виявляє себе у вибраному виді діяльності" [19, с.85]. Дослідник посилається на відомі приклади видатних особистостей, які наближалися до "чистих" типів темпераменту, а також наводить дані власних досліджень, що підтверджують це положення [19, с.85-86]. Водночас, високих результатів досягають люди не тільки з "чистим" типом темпераменту, але такі, що мають "якісний" годинник, покажчиком чого, зокрема, середньо-квадратичне відхилення "τ-типу" у ряді замірювань.

Підкреслимо ще раз, що в ході проведення оригінальних теоретико-експериментальних досліджень професор Б.Й.Цуканов встановив, використовуючи методику відтворення часових інтервалів малої тривалості (кілька секунд) у слуховому, моторному та зоровому аналізаторах, фундаментальний факт: представникам різних типів темпераменту властиві закономірні “помилки”, тобто відхилення у “точності” відтворення заданих інтервалів часу. Хоча сама методика відтворення часових інтервалів відома майже півтора століття, але лише Б.Й.Цуканову вдалося довести зв’язок помилки відтворення з типом темпераменту. Таким чином в експериментальній психології з’явився науково обґрунтованій об’єктивний метод визначення типу темпераменту.