Глобальні мережі

Глобальні мережі покривають набагато більший простір і викорис­товуються для об'єднання в єдину мережу локальних мереж, а також інди­відуальних комп'ютерів. Створення глобальних мереж вимагає більш доро­гих і складних засобів, ніж створення локальних мереж. Наприклад, у сис­тему глобальних мереж можуть входити супутники на геостаціонарних орбітах (постійно знаходяться над одною точкою Землі).

Найбільш дешевий спосіб об'єднання локальних мереж є вико­ристання існуючої телефонної мережі загального використання, яку можна розглядати як глобальну мережу. У зв'язку з низькою швидкодією і нестій­кою роботою - це не найкращий спосіб.

Обмін даними через комп'ютерну мережу вимагає використання певних стандартів взаємодії комп'ютерів, так званого протоколу.

Протокол - це набір правил і угод для обміну інформацією між комп'ютерами. Є велика кількість мережних протоколів, які мають необ­хідну гнучкість для стикування різних мережних ОС. Серед них:

TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - протокол керування передачею/міжмережний протокол) - набір двох мережних протоколів, які дозволяють встановлювати з'єднання і здійснювати обмін через мережі з різною архітектурою і операційними системами. Протокол TCP/IP стандартизує обмін інформацією між системами і визначає, як подати дані у вигляді пакету і як передати кожний пакет на віддалений комп'ютер.

ПротоколTCP - транспортний, визначає, як повинна проводитися передача інформації. За цим протоколом дані «нарізаються» на окремі пакети, після чого кожний пакет своїм маршрутом пересувається від сервера до сервера, поки не досягне місця призначення. Пакет маркіруєть­ся таким чином, щоб його можна було зібрати з іншими у потрібному порядку на комп'ютері одержувача.

Протокол IP - адресний, визначає, куди проводиться передача. Кожний абонент Internet має свою адресу (IP-адресу). Ця адреса запису­ється чотирма числами від 0 до 255, які розділені крапкою,'наприклад: 187.43.67.29. Кожний комп'ютер, через який проходить TCP-пакет, може по IP-адресі визначити, кому його передати, щоб було ближче до адресата. Таким чином через кілька передач пакет досягне адресата.

Доменне ім'я

Доменне ім'я повинно однозначно визначати (ідентифікувати) ком­п'ютер. Кожний комп'ютер у ієрархії Internet має своє унікальне ім'я, яке відповідає угоді системи доменних імен (DNS).

За цією системою повне ім'я комп'ютера складається з кількох рів­нів (доменів), які розташовуються зліва направо від власної назви комп'ю­тера з поступовим збільшенням рівня до найвищого справа. Таких рівнів, як правило, застосовується не більше 5.

Домен найвищого рівня показує тип організації або державу:

. com - комерційні підприємства;

. edu - навчальні заклади;

. gov - державні установи;

. mil - військові заклади;

. net - провайдери;

. org - некомерційні організації;

. firm - комерційні організації;

. web - організації, що пропонують Web-інформацію;

. rес - розваги та відпочинок;

. info - доступ до інформаційних ресурсів;

. nom - індивідуальні вузли;

. uа - Україна;

. ru - Росія.

Наприклад: stl.comsys.ntu-kpi.kiev.ua

st1 - комп'ютер № 1;

comsys - кафедра комп'ютерних систем;

ntu-kpi - національний технічний університет «КПІ»;

kiev - м. Київ;

uа - Україна

Кожна група може створювати і змінювати всі імена, що знаходять­ся під її контролем. На рівні Comsys можна без чийогось дозволу нарощу­вати кількість комп'ютерів і присвоювати їм власні імена, на рівні ntu-kpi можна створювати нові вузли для нових кафедр і т. д.

Доменні імена часто використовують назви фірм, які створюють або надають Internet послуги. Наприклад:

Alyavista.digital.com, edu.ukrsat.com, yahoo.com

Вище зазначено, що кожний абонент Internet має свою ІР-адресу, (наприклад: 187.43.67.29). А тільки що вказали, що кожен комп'ютер пови­нен мати унікальне доменне ім'я (наприклад, stl.comsys.ntu-kpi.kiev.ua).

Протиріччя в цьому нема, тому що це дві різні форми запису адреси одного і того ж комп'ютера, що у мережі. Людині незручно працювати з числовим зображенням IP-адреси, а доменне ім'я запам'ятовується легко, бо має певний зміст. Наприклад, сервер телевізійної компанії «1+1» має ім'я lplusl.tv. З іншого боку, автоматична робота серверів мережі орга­нізована з використанням чотиризначних числових IP-адрес. Переклад зручних для людини доменних імен у зручні для мережі IP-адреси вико­нують DNS-сервери.

Завдяки розробці спеціальних комп'ютерів (мостів, шлюзів, марш-рутизаторів) та використанню єдиної системи адрес для створення гло­бальної мережі не мають значення віддаленість комп'ютерів один від одно­го та типи локальних мереж, до яких вони підключені.

Міст - спеціальний комп'ютер з відповідним програмним забез­печенням, який служить для об'єднання мереж з однаковою будовою і протоколом обміну даними.

Шлюз - спеціальний комп'ютер з відповідним програмним забез­печенням, який служить для об'єднання мереж з різною будовою або про­токолами обміну даними.

Маршрутизатор - спеціальний комп'ютер з відповідним прог­рамним забезпеченням, який служить для визначення найкоротшого марш­руту «подорожі» інформації в глобальні мережі до місця призначення.

Питання для самоконтролю

1. Що потрібно для об'єднання комп'ютерів у мережу?

2. Що входить до складу комп'ютерної мережі?

3. Який комп'ютер у мережі називається сервером, а який - клієнтом?

4. Які програмні засоби потрібні для створення комп 'ютерної мережі?

5. Як поділяються мережі в залежності від охоплюваної території?

6. Для чого служить мережна операційна система?

7. Як створюються глобальні комп'ютерні мережі?

8. Яке призначення мають протоколи TCP і IP?

9. Що таке «IP-адреса комп'ютера»?

10. Що таке «доменне ім'я»? Як побудована система доменних імен?

11. Як співвідносяться доменне ім'я і IP-адреса комп'ютера?

12. Які функції виконує «міст», «шлюз», «маршрутизатор»?