Вартість і ціна робочої сили. Склад вартості робочої сили

— розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;

— збільшення втрат на житло, транспортних витрат;

— підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.

До факторів, що знижують вартість робочої сили належать насамперед:

▪ Зростання продуктивності суспільної праці (внаслідок чого вартість засобів існування робітника знижується).

▪ Залучення у виробництво членів сім’ї робітника – жінок і дітей (оскільки в цьому разі утримання сім’ї забезпечується вже не лише за рахунок вартості робочої сили її голови, а й усіх членів сім’ї, що раніше не працювали).

▪ Міграція робочої сили.

До складу вартості робочої сили входить:

— безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);

— натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

— витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);

— витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

— витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

— податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. У сучасних умовах попит на робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття.

Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. На ціну робочої сили впливає її якість. чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна.

Фактори, що впливають на рівень ціни товару робоча сила:

1. Природно-кліматичний фактор.

2. Цивілізаційний фактор (ступінь розвитку)

3. Економічний фактор

4. Соціальний фактор.

5. Інституціональний фактор.

13. Сутність поняття «доходи населення». Джерела з яких вони формуються

Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів.

На формування доходів впливають такі фактори:

· нівелюючі – складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї.

· диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

Є 3 основні джерела особистих доходів: зарплата, соціальні трансфери, доходи від підприємницької діяльності і власності.

За джерелом надходження:

Доходи від трудової та підприємницької діяльності:

· заробітна плата;

· доходи працівників колективних підприємств;

· доходи від індивідуальної діяльності;

· доходи від підсобного господарства;

· доходи від кооперативної діяльності;

Доходи від власності:

· дивіденди від акцій;

· відсотки від паю;

· відсотки від банківських вкладів;

· доходи від облігацій;

· орендна плата тощо.

Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності:

· виплати при безробітті;

· часткова компенсація виплат на освіту;

· виплати інвалідам і тимчасово непрацездатним;

· безплатне надання медичних послуг;

· адресна допомога малозабезпеченим верствам населення;

· благодійні послуги;

· соціальні пенсії тощо.

За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:

· номінальний дохід — загальна сума доходу в цінах поточного періоду;

· реальний дохід — дохід з урахуванням зміни цін, або дохід у цінах базового року.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.