Ринок природних ресурсів та його особливості. Визначення ренти та ціни землі

Ринок природних ресурсів формується на основі їх попиту і пропозиції та пов'язаний із купівлею-продажем цих ресурсів. При цьому окремі природні ресурси (вода або повітря) безпосередньо об'єктами купівлі-продажу не стають. Але у зв'язку з платою за їх використання та штрафними санкціями за забруднення довкілля їх залучення в економіку відбувається на ринкових (платних) засадах. На ринку землі спостерігаємо перехід прав власності від її власників до користувачів - приватних чи державних фірм (видобувних, сільськогосподарських, будівельних). Ціна землі встановлюється на основі попиту на землю та пропозиції землі.

Попит на землю складається із сільськогосподарського та несільськогосподарського попиту. Сільськогосподарський попит визначається родючістю грунту та цінами на с/г продукти, а несільськогосподарський -місцерозташуванням земельних ділянок та цінами на товари чи послуги, які виробляють фірми, розташовані на цих земельних ділянках.

Пропозиція землі визначається кількісною обмеженістю землі і є абсолютно нееластичною. Земля є найменш рухливим виробничим ресурсом щодо місцезнаходження і найбільш рухливим - щодо економічного вибору.

Земельна рента - це плата за використання землі чи інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена. Розрізняють: диференціальну ренту І (забезпечується більш родючими земельними ділянками і з вигіднішим місцерозташуванням) і диференціальну ренту II (забезпечується додатковими вкладеннями капіталу).

Ринкова ціна землі - це сумарна величина орендних платежів, які міг би отримати її власник у майбутньому. Ринкова ціна землі, що продається, визначається за формулою:

P3 = R / r, де

Р3- ціна землі; К - рента; r - процентна ставка.

Коли ми продаємо земельну ділянку, то виторг із продажу, покладений у банк, має приносити нам дохід у формі позикового процента, не меншого за дохід у формі ренти.