Зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічними коливаннями, або діловими циклами. Ділові цикли неоднакові в часі, хоча мають одні й ті ж фази: 1) піднесення; 2) вершину; 3) спад; 4) дно.
Вихідною фазою економічного циклу є спад (криза), яка порушує хід економічного розвитку і характеризується падінням ВВП, зростанням безробіття, зменшення реальної заробітної штати і прибутків.
У макроекономіці не існує єдиної теорії економічного циклу.
Найбільш значні причини економічних коливань:
1) екстернальні теорії шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війни, міграція робоча сила, технологічні інновації, наукові прориви);
2) інтернальні теорії шукають основні причини економічних коливань усередині самої економічної системи (грошовій масі, інвестиціях, цінах, сподіваннях). Наприклад, монетарна теорія розглядає економічні коливання як суто грошове явище.
У кінцевому підсумку циклічні коливання спричиняються суттєвими змінами в сукупному попиті або сукупній пропозиції.
Антикризова політика скерована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризових станів і недопущення розвитку економічних криз.