Максимальні і мінімальні ціни, причини та наслідки їх встановлення. Мінімальна ціна на ринку праці

Максимальні і мінімальні ціни - це адміністративні ціні, які встановлює уряд у законодавчому порядку за певних обставин і головне завдання їх - це контроль за різними видами доходів.

Максимальна ціна має економічну результативну дію, коли встановлюється нижче від рівня рівноважної ціни (Рmax < Р*). За таких обставин утворюється хронічний дефіцит товару (Qd> QS), який є причиною утворення чорного ринку з його високими цінами. Встановлення максимальних цін виправдовує себе за екстремальних економічних ситуацій (війни, стихійні лиха), коли пропозиція товарів першого вжитку є обмежена і її необхідно розподіляти певний час між населенням згідно з установленими нормами.

Такий крок супроводжується запровадженням карткової або паспортної системи. У нинішніх умовах прикладом встановлення Рmах є ціни на житло або обмеження процентних ставок. Змоделюємо графічно встановлення Рmах <Р*:

Мінімальні ціни застосовуються у галузі сільського господарства, а також у соціальній сфері (при встановленні мінімальної зарплати, пенсій, стипендій тощо). Результативна дія встановлення мінімальних цін проявляється тоді, коли Рmin > Р*. Показовим прикладом запровадження мінімальної ціни є ринок праці, де на основі попиту і пропозиції праці встановлюється ціна - заробітна плата. Коли уряд у законодавчому порядку встановлює Рmin > Р*, то виникає перевищення величини пропозиції праці над величиною її попиту, що, у свою чергу, спричиняє безробіття. У даній ситуації виграють ті, хто залишається на роботі й отримує вищу мінімальну зарплату. Змоделюємо графічно встановлення мінімальної ціни на ринку праці:

Безробітні, з яких:

Q2, Q* - ті, що працювали і звільнені;

Q*, Q1 – ті, що не працювали, але мають бажання працювати за Рмін;

P – величина оплати праці нелегалів.