Система міжнародно-правового регулювання праці моряків

У теперішній час судноплавство, через об’єктивні чинники, є однією із перших галузей національного господарства, що створила і ефективно використовує відкритий ринок праці, перетворившись на глобальну транснаціональну судноплавну галузь. На Світовому ринку товарів, праці та капіталу судноплавна галузь відчуває значні структурні зміни, які стосуються питань власності, фінансування, страхування та комплектування екіпажів. Такі зміни зумовлені глобалізацією світової економіки, зокрема, економіки Морського флоту, роль якого зростає у світовому виробничому циклі. Загальна структура морського флоту України прийняла міжнародні глобальні масштаби, коли судновласники, фрахтувальники, оператори та екіпажі суден стали представниками різних країн.

Моряк є особливим суб'єктом трудового права. Права моряків охоплюються положеннями різних правових актів МОП, та закріплюються в даних актах як основоположні та невід’ємні, що поширюються на всіх осіб.

Права моряків на працевлаштування закріплені у таких конвенціях Міжнародної організації праці: Конвенція 1920 року про мінімальний вік для роботи в морі (№ 7); Конвенція 1920 року про допомогу по безробіттю у разі корабельної аварії (№ 8); Конвенція 1920 року про працевлаштування моряків (№ 9); Конвенція 1921 року про медичний огляд підлітків на борту суден (№ 16); Конвенція 1926 року про трудові договори моряків (№ 22); Конвенція 1926 року про репатріацію моряків (№ 23); Конвенція 1936 року про свідоцтва щодо кваліфікації осіб командного складу торговельних суден (№ 53); Конвенція 1936 року про оплачувані відпустки моряків (№ 54); Конвенція 1936 року про зобов’язання судновласників на випадок хвороби або травми у моряків (№ 55); Конвенція 1936 року про страхування моряків на випадок хвороби (№ 56); Конвенція 1936 року про робочий час на борту суден і склад суднового екіпажу (№ 57); Конвенція (переглянуту) 1936 року про мінімальний вік для роботи в морі (№ 58); Конвенція 1946 року про харчування і столове обслуговування екіпажів на борту суден (№ 68); Конвенція 1946 року про видачу судновим кухарям свідоцтв про кваліфікацію (№ 69); Конвенція 1946 року про соціальне забезпечення моряків (№ 70); Конвенція 1946 року про оплачувані відпустки морякам (№ 72); Конвенція 1946 року про медичний огляд моряків (№ 73); Конвенція 1946 року про видачу матросам свідоцтв про кваліфікацію (№ 74); Конвенція 1946 року про приміщення для екіпажу (№ 75); Конвенція 1946 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу(№ 76); Конвенція 1949 року про оплачувані відпустки морякам (№ 91); Конвенція 1949 року про приміщення для екіпажу (№ 92); Конвенція 1958 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (№ 109); Конвенція 1970 року про приміщення для екіпажу (додаткові положення) (№ 133); Конвенція 1970 року про запобігання нещасним випадкам (моряки) (№ 134); Конвенція 1976 року про безперервність зайнятості моряків (№ 145); Конвенція 1976 року про оплачувані відпустки морякам (№ 146); Конвенція 1976 року про мінімальні норми в торговельному флоті (№ 147); Конвенція 1987 року про соціально-побутове обслуговування моряків (№ 163); Конвенція 1987 року про охорону здоров’я та медичне обслуговування моряків (№ 164); Конвенція 1987 року про соціальне забезпечення моряків (№165); Конвенція 1987 року про репатріацію моряків (№ 166); Конвенція 1996 року про інспекцію праці моряків (№ 178); Конвенція 1996 року про наймання й працевлаштування моряків (№ 179); Конвенція 1996 року про робочий час моряків і склад суднового екіпажу (№ 180). В Україні праця моряків врегульована Кодексом торговельного мореплавства України, Кодексом законів про працю та іншими нормативно-правовими актами.

Незважаючи на те, що працевлаштуванню моряків приділяється значна увага і науковців і практиків, воно залишається не достатньо врегульованим, досі не вирішено багато проблем, які пов’язані із їх працевлаштуванням.

Бажаючи створити єдиний погоджений акт, що охоплює всі сучасні норми існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій про працю в морському судноплавстві, на дев'яносто четвертій сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 23 лютого 2006 року було прийнято Конвенцію про працю в морському судноплавстві

У такий спосіб був створений погоджений акт, що охоплює всі сучасні норми існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій про працю в морському судноплавстві, а також основні принципи, що містяться в інших міжнародних конвенціях про працю, зокрема про мінімальні вимоги щодо праці моряків на борту судна, умови зайнятості, житлові приміщення, умови для відпочинку, харчування та обслуговування, охорони здоров’я, медичного та соціально-побутового обслуговування та захисту у сфері соціального забезпечення.

Кожна держава-член, що ратифікує дану Конвенцію, зобов’язується повністю виконувати її положення з метою забезпечення права всіх моряків на гідну зайнятість.

Українським судновласникам, судна яких під українським прапором здійснюють міжнародні рейси, доведеться дотримуватися вимог Конвенції МОП 2006 року, не залежно від її ратифікації Україною. Навіть якщо ця конвенція не стане частиною українського законодавства, то судновласникам доцільно добровільно вжити заходи з її дотримання або фактично відмовитись від прагнень здійснювати рейси, які передбачають заходження до портів країн-учасниць цього договору. Адже якщо судна українських судновласників заходять до портів країн-учасниць Конвенції МОП 2006 року, то вони повинні дотримуватися вимог даної конвенції.